Фізичне виховання

Фізичне виховання - цілеспрямований, організований процес зміцнення здоров'я, загартовування організму, розвитку рухових умінь і навичок учнів.

Правильно організоване фізичне виховання учнів створює передумови для повноцінної розумової діяльності, підвищує функціональні можливості організму, фізичну працездатність, продуктивність навчальної праці, сприятливо позначається на розвитку інтелектуальних якостей.

Регулярні заняття фізичними вправами роблять розвиваюче, що вдосконалює й коррегирующее (исправляющее) вплив на організм школярів.

Розвиваючий вплив. Багаторазове повторення фізичних вправ розвиває мускулатуру учнів, силу, витривалість, спритність; більше гарної стає фігура; зростає рухливість суглобів; підвищуються функціональні можливості організму.

вплив, Що Вдосконалює, полягає в досягненні більше високого ступеня розвитку рухових якостей учнів: швидкості, сили, витривалості, спритності, гнучкості.

Коррегирующее вплив полягає в усуненні окремих дефектів в організмі: плоскостопості, скривлення хребта, сутулості, запалості грудей,узкоплечия й ін.

Основні завдання фізичного виховання:

• зміцнення здоров'я;

• загартовування організму, підвищення його опірності до простудних захворювань;

• розвиток рухових якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості);

• озброєння знаннями по теорії й методиці занять фізичною культурою, спортом, гігієні;

• формування навичок і звички, інтересу до регулярних занять фізичними вправами.

Основні засоби фізичного виховання - фізичні вправи, до яких відносять гімнастику, ігри, туризм, спорт, природні й гігієнічні фактори.

Форми організації фізичного виховання:

• урок;

• гімнастика перед уроками;

• физкультпаузы, физкультминутки;

• годинники здоров'я;

• внеучебные заняття в секціях і кружках;

• спортивні змагання, свята, спартакіади, вечора й ін.

Екологічне виховання

Екологічне виховання - цілеспрямований, організований процес формування в школярів системи наукових знань, поглядів, переконань, що забезпечують становлення відповідального відношення до навколишнього середовища у всіх видах її діяльності.

Ціль екологічного виховання — формування екологічної культури учнів. Екологічна культура — це єдність екологічних знань, позитивного відношення до цих знань (екологічних установок, цінностей) і реальна діяльність по охороні навколишнього середовища. Показниками екологічної культури школярів виступає поводження в природі, громадянська відповідальність за раціональне використання природних ресурсів і захист природного середовища.

Основні завдання екологічного виховання:

• засвоєння провідних ідей, понять і наукових фактів, що визначають оптимальний вплив людини на природу;

• розуміння цінності природи як джерела матеріальних і духовних сил суспільства;

• формування навичок і вмінь природоохранительной діяльності;

• прищеплювання любові до природи, бажання берегти й премножити неї;

• організація діяльності по поліпшенню природного середовища, нетерпиме відношення до дій людей, що приносять їй шкода, пропаганда природоохранительных ідей.

Формування екологічної культури проходить у навчальне й внеучебное час. Особлива роль приділяється вивченню різних предметів і уставновлению межпредметных зв'язків. Так, фізика й хімія оперують знаннями про наукові принципи й основи сучасного виробництва, його впливі на навколишнє середовище; історія, природознавство показують неприпустимість варварського відношення до природи; географія й біологія дають знання про світ рослин, тварин, середовищу, у якій вони живуть.

Позакласна робота спрямована на розвиток і поглиблення того матеріалу, що вивчається на уроках. У її основі лежить краєзнавчий принцип вивчення й охорони природи.

Форми екологічного виховання: навчальні екскурсії на природу; обговорення екологічних проблем; написання й захист доповідей, рефератів; куточки природи в школі; групи швидкої допомоги птахам і звірам у зимовий період; шкільні лісництва; туристсько-краєзнавча робота й ін.