М 2. Методи науково-педагогічного дослідження
План
Поняття методу науково-педагогічного дослідження
Рівні педагогічних досліджень
Спостереження - метод практичного дослідження
Бесіда, анкета, інтерв'ю, метод рейтингу, МОНХ - як методи дослідження
Педагогічний експеримент. Види експерименту
Впровадження педагогічного досвіду, результатів наукових досліджень у практику виховання й навчання учнів
Оскільки в систему вузівської підготовки вчителів включена учбово-дослідницька робота, студентам необхідно знати основні методи педагогічного дослідження й у міру можливості застосовувати їх у ході безперервної педагогічної практики, при підготовки до семінарських і практичних занять і, звичайно, не тільки по педагогіці, але й по спец предметам. Знання методів дослідження допоможе надалі займатися педагогічною творчістю, удосконалюванням форм і методів навчання й виховання.
Методами педагогічного дослідження називають сукупність прийомів і операцій, спрямованих на вивчення педагогічних явищ і рішення різноманітних науково-педагогічних проблем.
Поняття «метод» (від грецького metodos) означає спосіб пізнання, шлях до чого-небудь. Сучасна філософія трактує його як форму теоретичного й практичного освоєння дійсності, систему способів і прийомів, принципів і підходів, які конкретна наука може використовувати для пізнання свого предмета.
Наукове педагогічне дослідження - процес формування нових педагогічних знань, один з видів пізнавальної діяльності, спрямованої на відкриття об'єктивних закономірностей навчання, виховання й розвитку.
Логіка педагогічного дослідження
Визначення теми дослідження.
Постановка завдань дослідження.
Попередній аналіз наявної інформації, умов і методів рішення даного типу й рівнів пізнавальних завдань.
Формулювання вихідних гіпотез.
Теоретична й експериментальна їхня перевірка.
Аналіз і узагальнення отриманих результатів, їхня наукова інтерпретація.
Побудова теоретичних висновків і розробка науково-методичних рекомендацій з удосконалювання практики навчально-виховної роботи.
Рівні педагогічних досліджень
У педагогіці розрізняють три рівні досліджень: емпіричний, теоретичний і методологічний.
На першому емпіричному рівні встановлюються нові факти науки й на основі їхнього узагальнення формуються емпіричні закономірності. Емпіричне дослідження направленно безпосередньо на досліджуваний педагогічний об'єкт (явище, процес) і опирається на дані спостереження й експерименту. До методів емпіричного рівня досліджень ставиться: спостереження, анкети, співбесіда, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, педагогічний експеримент.
На другому теоретичному рівні висуваються й формулюються загальні педагогічні закономірності, що дозволяють пояснити раніше відкриті факти, а так само пророчити й передбачати майбутні події. Теоретичне дослідження пов'язане з удосконалюванням і розвитком понятійного апарата педагогіки, і спрямовано на всебічне пізнання об'єктивної реальності в її істотних зв'язках і закономірностях. Теоретичні методи дослідження припускають глибокий аналіз фактів абстрагованих від усього побічного, виявлення процесів в «чистому виді». До методів теоретичного дослідження ставляться: аналіз і синтез, індукція й дедукція, а так само логічні методи; метод подібності й розходження, метод супровідних змін.
На третьому методологічному рівні, на базі емпіричних і теоретичних досліджень формуються загальні принципи й методи досліджень педагогічних явищ, побудова теорії.
Завдання дослідника полягає в тім, щоб виключити формальне застосування різних методів. Як правило, для дослідження складних педагогічних процесів, явищ на різних етапах застосовують ті методи, які найбільше повно відповідають завданням цього етапу.
Педагогічне спостереження
Педагогічне спостереження ставиться до найбільш уживаних універсальних методів, використовуваних у науці про виховання й навчання. Цей метод характеризується безпосереднім сприйняттям явищ і процесів у їхній цілісності й динаміку.
Спостереження проводиться не за учнем взагалі, а за проявом його конкретних особистих особливостей, якостей у різних ситуаціях і видах діяльності. У процесі спостереження фіксується не те що «хочеться побачити», а те що є насправді. Педагогічне спостереження лише тоді вірно відбиває досліджувані явища, коли є чіткий план його проведення, у якому позначені: об'єкт спостереження, його мета й завдання, час спостереження, передбачуваний результат, очікувані зміни в навчально-виховному процесі.
Види спостереження
Відкрите спостереження. Коли випробувані знають, що за ними спостерігають.
При цьому в поводженні випробуваних можуть бути присутнім елементи штучності.
Сховане (конспіративне) спостереження. Випробувані не знають, що за ними спостерігають (схована камера, дзеркальна стіна).
При схованому спостереженні ми одержуємо більше реальну картину поводження випробуваних.
Непряме спостереження. Здійснюється через повноважних осіб (дослідник інструктує помічників про програму спостереження).
Включене (безпосереднє) спостереження. Дослідник присутній як рівноправний член колективу (похід, екскурсія).
Безперервне (суцільне) спостереження. Педагогічний процес досліджується від початку й до кінця.
Дискретне (вибіркове) спостереження. Фіксування тих або інших досліджуваних процесів або явищ.
За часом спостереження: тривале (чверть, рік), короткочасне (зміна, урок).
Учитель постійно спостерігає за учнями, однак у цьому випадку мова йде про цілеспрямоване спостереження, що повинне враховувати специфіку досліджуваного явища, процесу. Як правило, учитель веде спостереження за багатьма учнями, класом по різних напрямках, що вимагає спеціальної організації спостереження, уміння з мінімального числа ситуацій одержати максимально різнобічну інформацію.
Бесіда - усне спілкування в довільній формі з одним або декількома учасниками.
Якщо бесіда йде з певною дослідницькою метою, то потрібно заздалегідь підготувати основні й допоміжні питання й задавати їх у необхідній послідовності. При продумуванні допоміжних питань педагог ураховує можливі варіанти бесіди й передбачає її хід у випадку позитивних або негативних відповідей. Ефективність бесіди багато в чому залежить від уміння створювати в спілкуванні сприятливу морально-психологічну атмосферу, спостерігати за поводженням співрозмовника, його мімікою, емоційними реакціями, бажанням відповідати або йти від відповідей. Успіх бесіди багато в чому залежить від зацікавленості учасників і вмінням викликати учня на відвертість. Бесіда може бути: індивідуальна, групова.
Інтерв'ю — є різновидом бесіди, де одна людина задає питання одному або декільком учасникам. Тут питання носять більше чіткий характер, відповіді фіксуються, а потім аналізуються. Правила інтерв'ювання припускають створення умов привабливих випробуваних до щирості. Не можна допускати, щоб бесіди й інтерв'ю зводилися до допиту.
Анкета — це перелік питань по певній темі. Анкета в перекладі із французького enquête — розслідування. Анкети можуть бути двох типів: особистісні (які підписуються) і анонімні.
Вибір типу анкети залежить від ряду факторів, головні з яких полягають у тому, наскільки питання з анкети затрачають особистість випробуваного або можуть перешкоджати його відвертості. У той же час анонімні анкети викликають певні побоювання з погляду добросовенности їхнього заповнення й вірогідності інформації, що приводиться в них. По постановці питань анкети можуть бути: відкриті (потребуючої довільної форми відповіді), закриті (припускають вибір одного або декількох відповідей із запропонованих варіантів).
Перевага анкети в тім, що вона збирає інформацію з великої кількості учасників.
Типові недоліки при складанні анкет
Неточність формулювання питань, що породжують перекручування або помилкові відповіді.
Достаток питань подібних по змісту, що викликають здивування учнів і механічні відповіді без серйозних роздумів.
Складність питань, які породжують заплутані відповіді.
Неорганізованість при проведенні анкетного опитування (консультації, списування).
Метод рейтингу.
Оцінка тих або інших сторін діяльності компетентними суддями (експертами). До підбора експертів при цьому пред'являються певні вимоги: компетентність, позитивне відношення до експертизи, наукова об'єктивність, креативность, самокритичність.
МОНХ. Метод узагальнення незалежних характеристик.
Об'єктивність висновків значно зростає, якщо використовувати розроблений К. Платоновым метод, суть якого зводиться до обробки дослідником інформації про учня, що надійшла з різних джерел (учителів, батьків, однокласників).
Математичні методи в педагогіці застосовують найчастіше для аналізу масового матеріалу (зібраного за допомогою анкет) або для обробки даних отриманих у результаті експерименту. Ці методи дозволяють установлювати кількісні залежності між досліджуваними явищами, допомагають більш точно оцінити результати експерименту, підвищують надійність висновків.