16

Тема: «Основи цивільного права»

ЗМІСТ

1. Цивільне право та законодавство 1

2. Учасники цивільних відносин 2

3. Особисті немайнові та майнові права фізичної особи 4

4. Право власності 5

5. Позовна давність у цивільному праві 8

6. Зобов’язальне право 10

7. Договірне право 14

1. Цивільне право та законодавство

Цивільне право – система юридичних норм, які регулюють особисті немайнові та майнові відносини між суб’єктами цивільних правовідносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учас­ників.

Майнові відносини — відносини власності та які мають товарно-грошовий і вартісний характер.

Особисті немайнові відносини поділяються на дві групи: особисті немайнові відносини, що пов’язані з матеріальними благами, які пород­жують можливість одержання грошової винагороди чи іншого матеріального блага. Такими є права на результати інтелекту­альної діяльності (авторське право, право на винаходи, промис­лові зразки, торговельну марку, комерційне найменування тощо);

особисті немайнові відносини, що не пов’язані з матеріальними благами, які не породжують у їх носія права на грошову винагороду чи інше мате­ріальне благо. До них належать право на честь, гідність, ділову репутацію, право на життя і здоров’я, на особисту та сімейну таємницю. Перелік цих особистих немайнових прав є невичерп­ним.

Цивільне право України як окрема галузь права має свою внутрішню структуру – правові норми, які у свою чергу об’єднуються в цивільно-правові інститути для регулювання певних взаємопов’язаних цивільних відносин. Наприклад, такими інститутами у цивільному праві виступають інститут представництва, позовної давності, права власності, окремих видів договорів.

Основу цивільного права становлять конституційні та галузеві принципи. До галузевих принципів цивільного права належать: неприпустимість свавільного втручання у сферу особи­стого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, окрім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не забороне­на законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Цивільне законодавство – це система нормативних актів, які містять цивільно-правові норми. Основу цивільного законодавства України становлять Кон­ституція України (щодо права власності ст.ст.13, 14, 41 тощо; особистих немайнових відносин – ст.ст. 21-24, 27-34), за нею Цивільний кодекс України, інші закони України («Про захист прав споживачів», «Про страхування», «Про заставу» та інші), укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та нормативно-правові акти інших органів державної влади України та АРК.

Цивільний кодекс України складається з 6 книг поділених на розділи та глави. Книга перша «Загальні положення» містить 5 розділів, присвячених основним положенням про цивільне законодавство, фізичну та юридичну особу, об’єкти цивільних прав, правочини, представництво, строки та позовну давність.

Книга друга «Особисті немайнові права фізичної особи» охоплює три глави, у яких визначаються загальні положення та зміст кожного з таких прав.

Книга третя «Право власності та інші речові права» містить два розділи де розкриваються загальні положення про право власності, порядок і підстави його набуття, припинення та захисту, про право спільної власності, право власності на землю та житло, речові права на чуже майно.

Книга четверта «Право інтелектуальної власності» містить 12 глав, у яких висвітлено питання щодо загальних положень про право інтелектуальної власності та окремих його видів, – права на літературний, художній та інший твір, наукове відкриття тощо.

Книга п’ята «Зобов’язальне право» складається з 3 розділів та двох підрозділів (37 глав). У них визначаються загальні положення про зобов’язання та договір, окремі види договірних зобов’язань (купівля-продаж, дарування, довічне утримання, найм (оренда), позичка, підряд тощо) та не договірних зобов’язань (публічна обіцянка винагороди, вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення).

Книга шоста «Спадкове право» охоплює 7 глав, у яких закріплені норми про загальні положення спадкування; спадкування за заповітом та законом; спадковий договір; здійснення права на спадкування; виконання заповіту; оформлення права на спадщину.

Невід’ємною частиною цивільного законодавства є договір та правовий звичай. Оскільки цивільні відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, саме у договорі сторони самі, за взаємною згодою, врегу­льовують відносини між собою, визначають зміст своїх прав та обов'язків, підстави їх виникнення, зміни та припинення. Головною умовою укладення договору є його відпові­дність загальним засадам цивільного законодавства.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відпо­відному документі. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.