36. Загальна характеристика хордових

За кількістю видів, яка перевищує 41 000, тип Хордові складає порівняно нечисленну групу тварин. У процентному співвідношенні чисельність його видів становить близько 3% загальної кількості всіх тварин.

Хордові живуть на суходолі, в океанах, морях і прісних водоймах.

До типу Хордові належать найближчі родичі людини - людиноподібні мавпи та й сама людина, а також більшість свійських тварин. За якими ж ознаками відрізняються хордові тварини від безхребетних.

1. У представників хордових є внутрішній осьовий скелет, або хорда. Хорда має вигляд суцільного тяжа і є опорою для внутрішніх органів, а також надає певної пружності тілу. У більшості тварин цього типу хорда у дорослому стані замінюється на хребет (хрящовий кістковий) і лише у небагатьох форм залишається незмінюваною протягом всього життя.

Схема будови хордових тварин

2. Всі хордові тварини мають центральну нервову систему, яка завжди розміщується на спинному боці, тобто над хордою. За своїми будовою і виглядом вона схожа на трубку, в середині якої є порожнина. У примітивних хордових центральна нервова система такого рівня органі­ зації залишається протягом усього життя. У сокоорганізованіших тва­рин центральна нервова система поділяється на головний та спинний мо­зок. Сукупність нервових закінчень, які відходять від центральної нерво­вої системи, називається периферійною нервовою системою.

3. Характерною ознакою хордових тварин є наявність зябрових щілин у глотці. У первинноводяних тварин (тобто тих груп тварин, що ви­никли у водному середовищі та ніколи його не залишали) вони зберігаються впродовж усього життя. У решти тварин, що перейшли до життя на суходолі або ж знову повернулися до існування у водному середови­ щі (вторинноводяні тварини, напр. крокодили, кити, дельфіни), зяброві щілини утворюються як зачатки під час ембріонального розвитку, але до народження тварини вони замінюються на легені.

Хордові окрім зазначених і характерних тільки для них ознак також мають ознаки, властиві багатьом безхребетним. Так само як і більшість безхребетних, хордові є тришаровими організмами з двобічною симетрією. Хордові тварини, подібно до кільчастих червів та молюсків, мають вто­ринну порожнину тіла - целом, де містяться системи внутрішніх органів.

37.Тип Хордові.Клас Головохордові.

• Тип Хордові поділяють на підтипи, з яких розглянемо підтип Безчерепні та підтип Черепні, або Хребетні.

• Підтип Безчерепні містить лише один клас Головохордові, найбільш відомим представником якого є ланцетник.

• Безчерепні являють собою нечисленну групу найбільш примітивних, але разом з тим цілком типових хордових. Усі основні ознаки типу зберігаються в них на все життя..

• Організація Безчерепних показує ніби спрощену схему будови хордових. Нервова трубка їх не диференційована на спинний і головний мозок; органи чуття майже не розвинені. Черепної коробки нема. Кровоносна система замкнута, але серця нема. Скелет представлений лише хордою і сполучнотканинною оболонкою, яка оточує хорду разом з нервовою трубкою, що лежить над нею. Передній відділ хорди виступає вперед за нервову трубку (звідси назва класу сучасних безчерепних — голо-вохордові). Метамерія виразно виявлена. Зокрема виразно сегментовані видільна і статева системи. Парних кінцівок нема.

Зовнішній вигляд. Ланцетник — напівпрозора морська тварина завдовжки 5—8 см з рибоподібною формою тіла. Свою назву він дістав за форму тіла схожого на списовидний ланцет. По спинній стороні тягнеться складка — спинний плавець, яка обрамляє хвостовий відділ тіла, утворюючи ланцетовидний хвостовий плавець; звідси складка йде по нижній стороні тіла до атріального отвору).

По боках нижньої частини тіла розташовуються дві метаплевральні складки-утворюючи-навкологлоткову порожнину(атріальну порожнину), яка назовні відкривається атріальним отвором..

Шкірні покриви ланцетника складаються з двох шарів: зовнішнього епідермісу і внутрішнього — кутису. На відміну від вищестоячих хордових, епідерміс у ланцетника одношаровий і зовні прикритий тонким шаром кутикули. Кутис слабо виявлений і представлений драглистою тканиною.

Мускулатура, як і в більшості інших хордових, розподілена по тілу не­рівномірно, і більша її частина знаходиться на спинній стороні. Тут м'язовий шар складається з двох поздовжніх стрічок, поділених сполучнотканинними перегородками –міосептами на сегменти — міомери.

Міомери лівої і правої сторін тіла розташовані не один проти одного, а асиметрично, так, що проти цілого міомера однієї сторони розташовуються дві половинки суміжних міомерів протилежної сторони. Таке розташування м'язових сегментів полегшує при плаванні вигинання тіла в горизонтальній площині.

Скелет представлений в основному хордою, розташованою по поздовжній осі тіла.

Травна і дихальна системи.

Рот розташовується на дні оточеної щупальпальцями передротової воронки. Від глотки рот відмежований мускулистим сфінктером, так званим парусом Глотка велика і пронизана численними (коло 100) косо розташованими зябровими щілинами. Останні відкриваються не назовні, а у так звану атріальну, або навколозяброву, порожнину. Атріальна порожнина виникає в результаті зрощення складок, які розташовуються по боках тіла. Тільки у свого заднього краю складки не зрощуються, і тут утворюється отвір, який зветься атріопором.

Дихальна система. Таким чином, вода з глотки надходить через зяброві щілини з атріальну порожнину і з цієї останньої (через атріопор) у зовнішнє середовище.Щілини обплетені сіткою капілярів і коли вода дифундує через зяброві щілини відбувається газообмін.Тобто дихає ланцетник О2 розчиненим у воді.

Травна система. Передня-середня-задня кишка.

Ротова порожнина є оточена щупальцями і веде в глотку.По середній лінії черевної сторони глотки тягнеться жолобок, вистелений залозистими і миготливими клітинами—ендостиль Залозисті клітини виділяють слиз, який обволікує харчові частинки, що осаджуються з води. Рухом війок епітелію ендостиля збуджується струмінь, який захоплює слиз і харчові грудочки вперед до ротового отвору. У ротового отвору харчова маса піднімається вгору і по надзябровій борозні транспортується у кишечник.

Кишка пряма і не поділена на відділи. Від черевної сторони передньої частини кишки відходить порожнистий, сліпий відросток, що зветься печінковим, бо він справді гомологічний печінці вищестоячих груп.В кишечнику їжа за допомогою ферментів перетравлюється і поживні речовини всмоктуються в кров.Неперетравлені рештки через задню кишку- анальний отвір виводяться назовні.

Таким чином, можна бачити, що дихання і живлення відбуваються в значній мірі пасивно і обумовлені лише роботою миготливого епітелію передротової воронки, глотки і кишечника.

Кровоносна система ланцетника примітивна і представлена спинною і черевною судинами, які в області глотки з’єднані зябровими судинами., які несуть безколірну кров. Серця нема .

Видільна система:представлена –мета нефридіям( попарно розташовані нефридії), звивисті канали яких відкриваються в навколо зяброву порожнину.

Нервова система. Центральна нервова система представлена поздовжньою трубкою- нервова трубка.

Вздовж усієї нервової трубки, по краях невроцеля, розташовуються світлочутливі утвори — очка Гессе. Кожне з них являє собою комбінацію з двох клітин: світлочутливої і пігментної. В результаті весь мозок ланцетника виявляється світлочутливим.Також є нюхова ямка-орган нюху.

Статева система: ланцетник-роздільностатева тварина.Самка містить яєчники в яких формуються яйцеклітини, самець-сім’яники, в яких формуються сперматозоїди.Статева система не має вивідних протоків, тому статеві клітини виходять при розриві статевих залоз і статеві клітини виходять у навколозяброву порожнину і через атріопор назовні.

Розвиток непрямий: внаслідок зовнішнього запліднення утворюється рухлива личинка, яка вільно плаває , згодом осідає на дно і перетворюється на дорослу тварини.