31. Клас Головоногі.

Зовнішня будова. Головоногі – це хижаки середніх або великих розмірів. Їхнє тіло складається з тулуба та великої голови, а нога перетворилася на щупальця, які оточують рот.

У більшості з них є 8 (наприклад, у восьминогів) однакових щупалець або 10 : 8 коротших і пара довших (лавильних) щупалець (кальмари). На щупальцях звичайно знаходяться присоски для утримання здобичі. Тільки один тропічний вид – наутілус – має багато щупалець, які позбавлені присосок.

На голові містяться великі очі, за складністю будови вони нагадують людські.

Знизу, на межі голови та тулуба є щілина, яка сполучена з невеликою мантійною порожниною, розташованою на черевному боці тулуба. У цю щілину відкривається особлива трубка – лійка. Вона з’єднує мантійну порожнину з навколишнім середовищем і є видозміненою частиною ноги. Коли щілина закрита, мантія з силою притискається до тулуба за допомогою особливих м’язів, і вода під тиском випорскується через лійку назовні. Це спричиняє реактивну тягу, внаслідок чого молюск рухається заднім кінцем тіла вперед. Потім мантійна щілина відкривається і мантія знову заповнюється водою.

У багатьох головоногих, що живуть у товщі води (кальмари), швидкість пересування сягає 70 і більше км/год. Для управління рухом у них на кінці тулуба є лопастоподібний плавець.

Черепашка у більшості сучасних видів головоногих відсутня або лежить під шкірою як у каракатиці.

Тільки наутілус має багатокамерну черепашку. До того ж його тіло розташоване лише в передній камері, а останні заповнені газом, що надає тварині плавучості. Між камерами є отвір – сифон, який може відкриватись або закриватись. Заповнюючи певні камери водою, молюск занурюється у воду, а витісняючи з них воду газом, він випливає на поверхню. Деякі викопні види головоногих мали черепашки, що сягали 6 м завдожки.

Шкіра багатьох головоногих здатна миттєво змінювати колір під впливом нервових імпульсів. Це пояснюється тим, що в ній знаходяться клітини з довгими відростками, які містять різні пігменти. Розподіл пігментів у клітині змінюється, тому змінюється і забарвлення, яке буває захисним (під колір оточуючого середовища) або загрозливим (контрастуюче забарвлення чи його різкі зміни).

Внутрішня будова.

Травна система наскрізна починається ротом і закінчується анальним отвором. Рот оточений двома ротовими щелепами – верхньою та нижньою, що нагадують дзьоб папуги. Слина, крім травних соків, містить ще й отруту, яка швидко вбиває здобич. У задню кишку відкриваються протоки чорнильної залози. За небезпеки вони віділяють чорну рідину, що викидається назовні через лійку, і утворюють у воді чорну пляму, під прикриттям якої молюск втікає від ворогів.

Органи дихання представлені пірчастими зябрами, яких у більшості головоногих одна пара, лише у наутілусів – дві пари.

Кровоносна система: Відповідно, серце має звичайно 2 передсердя і шлуночок, а у наутілуса в шлуночок відкривається 4 передсердя. Це пояснюється тим, що у молюсків кров від кожного із зябер по особливій вені потрапляє до окремого передсердя. Кровоносна система незамкнена

Нервова система головоногих високо розвинена. Є складний головний мозок, захищений своєрідною хрящовою оболонкою – “черепом”. У неволі вони швидко починають впізнавати людину, яка піклується про них, здатні до складної поведінки. Наприклад, у приміщенні одного з стояли акваріуми з рибами та восьминогами, накриті склом. Наглядач помітив, що кожної ночі з акваріумів зникають риби. Він почав непомітно спостерігати за помешканням. Виявилось, що восьминіг вночі відсовував скло свого акваріума, по підлозі прямував до акваріума з рибами, відсовував скло над ними і з’їдав рибу, встановлював скло на місце й повертався до свого помешкання.

Статева система. Головоногі – роздільностатеві.

Для них характерний прямий розвиток.

Роль головоногих молюсків у природі та житті людини. Людина споживає в їжу таких представників головоногих молюсків як кальмари, каракатиці та восьминоги. Із вмісту чорнильного мішка каракатиці та кальмарів виробляють коричневу фарбу – сепію, а також натуральну китайську туш. Черепашки викопних головоногих молюсків використовують як “керівні копалини”. У кишечнику кашалотів із неперетравлених решток головоногих утворюється особлива речовина – анбра, яка застосовується у парфюмерній промисловості для надання стійкості запаху. Головоногі є базою живлення для морських тварин, зокрема для ластоногих та зубатих китів.