23.Загальна характеристика типу Кільчасті черви.

Тип відноситься до Царства Тварин, Надцарства Еукаріоти. Представники цього типу живуть у морських і прісних водоймах та грунті. Їх довжиня коливається від долі мм до кількох метрів.

Відомо понад 9 тис видів. Порівняно з плоскими і круглими червами кільчасті черви знаходяться на більш високому ступені організації. Для кільчастих червів (кільчики, анеліди)представників типу характерні наступні ознаки:

1. метамерія: тіло складається із певної кількості сегментів (метамерів)- (сегментація виражена не тільки у зовнішній будові, але і у внутрішній).

2. Формування тварин відбувається за рахунок трьох зародкових шарів: екто-, ендо- та мезодерми;

3. характерна вторинна порожнина тіла – целом, яка заповнена целомічною рідиною. Порожнина тіла також розділена перегородками у відповідності до зовнішньої сегментації;

4. для них характерне аеробне , дифузне шкірне дихання. Шкіра пронизана чисельними кровоносними капілярами;

5. травна система представлена передньою, середньою та задньою кишкою;

6. кровоносна система замкнена і транспортування кисню здійснюють молекули гемоглобіну;

7. видільна система представлена метанефридіями. Продукти життєдіяльності з порожнини тіла потрапляють у лійку. Від неї іде каналець, який переходить у сусідній сегмент, робить кілька петель і відкривається на бічній стінці тіла. У кожному сегменті є пара таких нефридіїв;

8. нервова система представлена підглотковим та надглотковим , які з’днані комісурами. Від навкологлоткового нервового кільця по черевній частині тягнуться два нервові ланцюги, в кожному сегменті є пара нервових вузлів;

9.-спеціальні органи чуття відсутні, але є чутливі клітини, що дозволяють відчувати дотик, відрізняти світло від темряви.

10-висока ступінь регенарації дозволяє відновлювати втрачені сегменти тіла;

11-статева система. Кільчасті черви – гермафродити

Жіноча статева система представлена парними яєчниками з сім’яприймачами, в яєчниках формується яйцеклітини. Статева система самця представлена сім’яниками, в яких формуються сперматозоїди. Не дивлячись на те, що більшість – гермафродити, часто між ними відбувається перехресне запліднення. Між двома особами обмін статевими клітинами відбувається через спеціальну слизову муфту.

У цю слизову муфту відкладаються запліднені яйця; муфту черв’як скидає і вона перетворюється на кокон, в якому відбувається прямий розвиток наступного покоління тварин.

Тип кільчасті черви поділяється на три класи:

1. Клас Малощетинкові черви (черв’як дощовий, трубочник).

2. Клас Багатощетинкові черви (нереїс, піскожил).

3. П’явка ( медична п’явка).

24.Клас Малощетинкові черви- Олігохети (черв’як дощовий, трубочник). Роль малощетинкових червів у процесах грунтоутворення.

Представники цього класу, який налічує понад 5 тис. видів, поширені у грунті та прісних водоймах. Деякі з них трапляються у морях на різних глибинах (до 5000 м). Характеризуються відсутністю параподій.

Пересуваються вони, скорочуючи почергово шари кільцевих та поздовжніх м’язів. Представники цього класу – гермафродити, для них характерний прямий розвиток.

Серед малощетинових є карлики, довжина тіла яких дорівнює кільком міліметрам, але трапляються і гіганти (довжина австралійського земляного черв’яка, який зовні нагадує велику змію, може сягати 2,5-3 м).

Типовими представниками грунтової фауни є дощові черв’яки. Свою назву вони отримали через те, що після дощів, коли вода заливає їхні ходи, дощові черв’яки в значній кількості виповзають на поверхню грунту. Їхні розміри можуть коливатися від 2 до 50 см завдовжки.

Дощові черв’яки відіграють значну роль у процесах грунтоутворення, що вперше було відзначено Ч. Дарвіном. Вони можуть прокладати у грунті довгі ходи (відомі випадки, коли дощових червів виявляли на глибині 8 м). Такі ходи полегшують проникнення повітря та води з розчиненими в ній поживними речовинами до кореневої системи рослин. Загальна довжина ходів дощових червів під 1 м² грунту може сягати 8 км. Завдяки тому, що прокладання черв’яками ходів у грунті сприяє його розпушуванню, полегшується ріст коренів рослин у щільних грунтах. Дощові черви також перемішують грунт, виносячи його з нижніх шарів нагору і навпаки. Стравохід дощових червів має розширення –воло, в якому міститься вапнякова залоза, що виділяє CaCO3.Вуглекислий кальцій нейтралізує гумінові кислоти грунту і цим самим захищає грунт від закислення.

Їхня чисельність може сягати кількох мільйонів особин на гектар.

Дощові черв’яки живляться відмерлими рештками рослин- детритофаги, затягуючи їх у свої ходи, і тим самим збагачуючи грунт органічною речовиною.

Останнім часом роблять способи штучно розводити дощових черв’яків та переселяти їх у ті місця, де їхня кількість недостатня. Таким чином, наявність дощових черв’яків у грунті сприяє підвищенню його родючості і є показником стану грунту. На сьогоднішній день дощові черви потребують охорони. Їхня чисельність може скорочуватись внаслідок надмірного використання добрив та пестицидів. 11 видів дощового черв’яка занесені до Червоної книги колишнього Радянського Союзу, 2 види – до Червоної книги України.