16.Клас Стьожкові черви-Цестоди.

Бичачий та свинячий ціп’як. Їх будова, цикли розвитку, способи запобігання зараження.

Найпоширенішими паразитами людини є бичачий-неозброєний, збудник -теніаринхозу, та свинячий ціп’як-озброєний, збудник -теніозу.

Бичачий ціп’як має на голівці(сколексі) лише 4-присоски, тоді як свинячий має 4-присоски ще й хоботок із гачками. Тому бичачий солітер отримав назву неозброєного, а свинячий – озброєного ціп’яка.

Тіло складається із голівки (сколекса), шийки і членистої стробіли, окремі сегменти (членики) якої називаються проглотидами.

На голівці є органи фіксації: присоски, може бути хоботок із віночком гачків, присмокту вальні щілини (ботрії).

За сколексом знаходиться коротка несегментована шийка , від якої відбруньковуються нові членики.

Стробіла складається із різної кількості члеників –від 3 до 4000.

Бичачий ціп’як має довге тіло (4–10 метрів). Тіло свинячого ціп’яка коротше (2–6 метрів).

Проміжним хазяїном для бичачого ціп’яка є велика рогата худоба. А для свинячого – свині.

Статевозріла особа паразитує в тонкому кишечнику людини-остаточний хазяїн , де статево розмножується. У ціп’яків членики (проглотиди), що розташовані в задній частині тіла заповнені яйцями. Вони відокремлюються і через кишечник людини виводяться назовні.

Для подальшого розвитку яйця , що містять личинку онкосферу повинні потрапити до організму проміжного хазяїна (свині або велика рогата худоба).

У кишечнику цих тварин із яєць виходять личинки-онкосфери , які за допомогою гачків проникають до кровоносної судини і з током крові можуть потрапити до будь-якого органу тварини, найчастіше в м’язи. Через 7 місяців після зараження фіни (фіни містять сформовану личинку цистицерк) є інвазійними для людини і зберігають інвазійність до 2 років.

Фіна- має розміри горошини. Всередині знаходиться цистицерк : зачаткова голівка паразита, яка вивернута навиворіт.

Зараження людини відбувається, коли вона споживає недостатньо просмажене м’ясо великої рогатої худоби або свині, яке містить фіни. У кишечнику оболонка фіни розчиняється, голівка паразита вивертається, за допомогою органів прикріплення паразит чіпляється до стінки кишечника, починається процес утворення членів.

Паразитуючи в кишечнику людини, ціп’яки механічно подразнюють і слизову оболонку кишечника, а також отруюють організм хазяїна продуктами свого обміну. У хворих людей спостерігається слабкість, запаморочення, втрата апетиту. Тривалість життя паразита може становити понад 10 років.

Для запобігання зараженню не слід вживати м’яса (свинини чи гов’ядини), яке не пройшло ветеринарної експертизи. М’ясо слід піддавати кулінарній обробці. Не забруднювати пасовища фекаліями людей. Не дозволяти свиням поїдати нечистоти. Виявити і лікувати хворих.

17.Особливості організації. В зв’язку з паразитним способом життя ціп’яки мають такі особливості процесів життєдіяльності:

• тіло складається з голівки, на якій містяться органи прикріплення, шийки, від якої відходять нові членики, і самі членики, яких у свинячого ціп’яка 200-300, у бичачого 500-600.

• тіло вкрите кутикулою (тегументом), яка захищає від дії соків хазяїна.

• дихають по типу бродіння. Продукти бродіння є токсичними для організму хазяїна.

• травна система редукована. Поживні речовини всмоктуються всією поверхнею тіла.

• нервова система і органи чуття недорозвинені.

• гермафродити. Статеві залози містяться в різних частинах одної особини. В зв’язку з паразитним способом життя ускладнюється життєвий цикл: основний хазяїн, де особини розмножуються статево, і проміжний, де особини розмножуються на личинкові стадії.

• Стьожак широкий і ехінокок. Їх будова, життєві цикли розвитку, способи запобігання зараженню.

Ще одним поширеним паразитом людини є широкий стьожак- збудник дифілоботріозу.. Крім кишечника людини, цей вид паразитує в собаки, кішки, лисиці.

Довжина тіла сягає 25 м.

Кількість проглотид (члеників) до 4 тис. Людина і тварини заражаються, якщо споживають недостатньо просмажену або просолену рибу та ікру.

Цикл розвитку паразита складний, пов’язаний із зміною двох проміжних хазяїв:

1. прісноводні рачки – циклопи, діаптомуси;

2. хижі риби – окунь, щука, йорж, судак.

Остаточний хазяїн – людина і м’ясоїдні ссавці, в тілі яких паразит розмножується статево, крайні членики, які заповнені заплідненими яйцями відшнуровуються від тіла паразита і разом з фекаліями виводяться із організму хазяїна.

Із яєць, які потрапили з фекалій хазяїна у воду, після розкриття кришечки, виходять личинки – корацидії, вкриті війками.

Якщо корацидію проковтне циклоп, у кишечнику у нього формується онкосфера, яка проникає в порожнину тіла циклопа, де розвивається у процеркоїд.

Заражених циклопів можуть з’їдати другі проміжні хазяїни – риби.

Після перетравлення циклопа у кишечнику риби процеркоїд проникає в її органи і м’язи, де перетворюється на наступну личинкову стадію – плероцеркоїд.

Хижі риби, з’ївши заражених плероцеркоїдом риб, можуть бути резервуарним хазяїном для паразита.

Профілактика цього захворювання полягає в утриманні від споживання сирої або недостатньо термічно обробленої риби та ікри. Обов’язково треба виявити і лікувати хворих людей і тварин.