9. Загальна характеристика типу Кишковопорожнинні.

Тип Кишковопорожнинні відносять до царства Тварин. Тип нараховує понад 10 тис. видів. Середовищем існування є водойми різного типу. Тіло цих тварин складається з двох шарів: екто- та ендодерми, між якими міститься слизовий шар . В екто- та ендодермі спостерігається диференціація клітин за виконуваними функціями, зокрема в кишковопорожнинних розрізняють такі типи клітин: шкірно-мускульні (Епітеліально-м»язові), жалкі, слизові, травні, нервові та проміжні.

В кишковопорожнинних розрізняють 2 різні життєві форми: поліпи та медузи. Для представників характерна променева симетрія, тобто по радіусу через їхнє тіло можна провести осі симетрії, які розділять організм на однакові частини.

Дихальна система. Дихають киснем розчиненим у воді, всією поверхнею тіла, шляхом дифузії. Травлення: кишковопорожнинні мають вигляд відкритого на одному кінці мішка, цей отвір і служить ротом, який оточений віночком щупальців. Рот веде в сліпозамкнену частральну порожнину (травну кишку).

Травлення двох типів: всередині гастральної порожнини (первинної кишки) (внутріпорожнинне) та за допомогою ендофагоцитозу травних клітин ендодерми (внутріклітинне).

Виділення: виділення продуктів обміну речовин з організму відбувається за допомогою окремих клітин кето- та ендодерми.

Нервова система: дифузного типу. Представлена окремими нервовими зірчастими клітинами, які з’єднуються між собою за допомогою відростків.

Регенерація. У кишковопорожнинних спостерігається високий ступінь регенерації, вони можуть відновляти втрачені ділянки тіла чи цілісність організму за рахунок наявності проміжних клітин, які при потребі перетворюються в будь-який тип клітин.

Розмноження: безстатеве – шляхом брунькування, статеве – в несприятливий період в ектодермі цих тварин формуються жіночі та чоловічі статеві органи, в яких утворюються яйцеклітини та сперматозоїди. Запліднення (оогамія)– зовнішнє.

Розвиток у деяких прямий, у деяких – з перетворенням( наявністю личинкової стадії).

Тип кишковопорожнинні включає 3 класи: гідрозої (гідра прісноводна), сцифоїдні медузи (аурелія, коренерот), коралові поліпи (мадрепорові корали).

10. Особливості будови та процесів життєдіяльності кишковопорожнинних на прикладі гідри.

Гідра – типовий представник класу гідрозоїв. Досягає в довжину 1 см. форма тіла її циліндрична і має вигляд мішечка. На одному полюсі є рот, оточений віночком із 6-12 щупальців. На протилежному кінці знаходиться підошва, якою вона кріпиться до субстрату. Щупільці виконують функцію дотику і захоплення їжі.

В ектодермі є: жалкі клітини, які виконують функції захисту і нападу. Крім цитоплазми і ядра у них є міхуроподібна капсула, в середині якої міститься згорнута тонка трубочка – жалка нитка. Ззовні клітини стирчить чутливий волосок, при торканні до якого нитка викидається і впивається в тіло жертви.

В екто- є епітеліально-м’язові клітини. Завдяки скороченню м’язових волокон цих клітин гідра рухається і пересувається (по черзі ”ступаючи” то підошвою, то щупальцями). Крім того, у гідри є нервові клітини (утворюють нервову систему), залозисті (виділяють слиз), проміжні (утворюють інші типи клітин)

В ектодермі: травні (в ентодермі виділяють травні ферменти), проміжні, нервові та слизові.

Променева симетрія – характерна для гідри. Через її тіло можна провести кілька площин симетрії. Частини тіла і органи розташовані радіально відносно осі тіла.

Тіло складається з двох добре розвинутих шарів (екто-та ентодерми). Між ними знаходиться тонкий, майже позбавлений клітин шар - мезоглея , що виконує опірну функцію.

Гідри – хижаки. Охопивши щупальцями жертву, тварина підтягує її до ротового отвору і проштовхує її у травну порожнину. Там травними клітинами виробляється травний сік, що виділяється у гастральну порожнину (містить протеолітичні ферменти), в результаті травлення їжа розпадається на дрібні часточки - внутріпорожнинне травлення, які захоплюються псевдоніжками травних клітин, у яких відбувається внутрішньоклітинне травлення. Неперетравлені рештки викидаються назовні через ротовий отвір.

В ектодермі гідри є проміжні клітини, з яких при ушкодженні тіла утворюються нервові, епітеліально-м’язові та інші клітини. Це сприяє швидкому заростанню пораненої ділянки – регенерація. Якщо у гідри відрізати щупальце, то воно відновиться. Більше того, якщо гідру розрізати на кілька частин, кожна з них відновиться в цілісний організм.

Дихання: відбувається киснем розчиненим у воді всією поверхнею тіла, шляхом дифузії.

Виділення: виділення продуктів обміну з організму відбувається окремими клітинами ектодерми та ентодерми безпосередньо у воду.

Нервова система: дифузного типу. Представлена окремими зірчастими клітинами, які з’єднані за допомогою відростків. Нервові клітини передають збудження від місця подразнення у будь-яку частину тіла, така будова нервової системи забезпечує наявність лише простих рефлексів. Гідра реагує на дотик, зміну освітлення та хімічне подразнення.

Гідра розмножується безстатевим (влітку) і статевим (восени) шляхами. У першому випадку, на середині тіла гідри вип’ячується екто- і ентодерма. Утворюється горбик (брунька), що швидко росте. Кишкова порожнина дочірної гідри сполучається з порожниною материнської особини. На вільному кінці бруньки утворюється рот і щупальця. Згодом молода гідра відокремлюється і починає самостійне життя.

При статевому розмноженні у гідри з проміжних клітин в ектодермі утворюються гонади: сім’яники – ближче до ротової порожнини, яєчники – ближче до підошви. У сім’янику утворюється багато рухливих сперматозоїдів, а у яєчнику – лише одна яйцеклітина. Запліднення відбувається перехресно. Після запліднення гідри переважно гинуть, а зиготи в стані спокою падають на дно і зимують. Весною починають розвиватись, і дають початок новим особинам, проходячи стадію бластули і гаструли.