5. Евглена зелена. Особливості живлення.

Тип саркоджгутиконосці.

Типовий представник класу джгутикових – це вільно живучий організм, що мешкає в калюжах і ставках. Форма тіла – видовжена (0,05 см). передній кінець тіла тварини – звужений і притуплений, а задній розширений і загострений. На передньому кінці тіла евглени є джгутик (орган руху) та світлочутливе вічко-стигма.

Евглена зелена має пелікулу –ущільнений шар цитоплазми (ектоплазми), яка надає тілу постійної форми. Під пелікулою міститься цитоплазма (екто- та ендоплазма). В цитоплазмі міститься ядро (носій спадкової інформації), ЕПС, апарат Гольджі, лізосоми, мітохондрії, цитоскелет.

У цитоплазмі евглени зеленої знаходяться овальні хроматофори (містять хлорофіл ), які надають їй зеленого забарвлення.

Дихання: відбувається киснем розчиненим у воді шляхом дифузії всією поверхнею тіла.

Травлення:

Завдяки наявності хлорофілу в хроматофорах евглена на світлі, подібно до рослин, здатна до фотосинтезу (автотрофне живлення). У наслідок цього процесу у неї утворюється полісахарид параміл, який відкладається у вигляді зерняток у цитоплазмі. У темряві хлорофіл в евглени зникає, фотосинтез припиняється і вона живиться осмотичним шляхом розчиненими у воді органічними речовинами (гетеротрофне живлення). Така особливість живлення (міксотрофне) вказує на спорідненість між рослинами і тваринами.

Виділеня продуктів обміну відбувається за допомогою скоротливої вакуолі.

Для евглени зеленої характерний рух у відповідь на подразнення, таксис, в основі якого лежить ферментативна чутливість.

Розмноження. Характерне безстатеве розмноження – мітотичний поділ. Материнська евглена втрачає джгутик, після чого ділиться на дві дочірні особини.

В несприятливі умови цитоплазма евглени здатна значно ущільнюватись, тварина вкривається міцною оболонкою, тобто інцистується.

6. Паразитичні джгутикові: трипаносоми, лейшманії, лямблії. Їх будова, життєві цикли та способи запобігання зараженню.

1) Трипаносоми – паразитичні, які викликають хворобу трипаносомоз (африканська сонна хвороба, хвороба Шагаса). Форма тіла є сталою, що забезпечується пелікулою. Розміри 13-39 мкм. Орган руху – джгутик, в основі якого знаходиться кінетопласт. Між джгутиком і поверхнею тіла утворюється ундулююча мембрана. Внутрішня будова є характерною для всіх еукаріотичних клітин.

Розмноження – нестатеве (бінарний поділ). Живиться всією поверхнею тіла.

Цикл розвитку відбувається зі зміною хазяїна. У тілі людини та інших хребетних (антилопи, зебри, деякі види мавп) локалізується переважно у спинно-мозковій рідині. Переносниками трипаносом є муха Це-Це та триатомові клопи, які заражаються при укусі хворих ссавців та передають цього паразита іншим під час укусу.

Для запобігання зараження трипаносомами необхідно: запобігати укусам переносників, знищувати переносників, виявляти і лікувати хворих людей.

2) Лейшманії – паразитичні найпростіші, які спричиняють захворювання лейшманіоз (шкірний або вісцеральний). Форма тіла є сталою, що забезпечується пелікулою. Мають розміри 4-8 мкм. Органом руху є джгутик. Внутрішня будова є характерною для всіх еукаріотичних клітин.

Розмноження – нестатеве (бінарний поділ). Живиться всією поверхнею тіла.

Цикл розвитку відбувається зі зміною хазяїна. У тілі людини та інших хребетних (собаки, шакала, гризуна) локалізується у залежності від виду або у шкіряних покривах, або у внутрішніх органах. Переносчиком лейшманій є москіти, які заражаються при укусі хворих ссавців та передають цього паразита іншим також під час укусу. Для запобігання лейшманіозу необхідно: запобігати укусам переносників, знищувати переносників, лікувати хворих людей.

3) Лямблії – паразитичні найпростіші, які викликають хворобу лямбліоз. Форма тіла – стала, що забезпечується пелікулою. Розміри 10-18 мкм. Вони мають 4 пари джгутиків. Тіло лямблій розділено на праву і ліву частини. Всі органоїди – парні. Є присмоктувальний диск. Існує у стадії цисти і вегетативної форми. Паразитує у тонкому кишечнику та жовчному міхурі людини. Розмноження – нестатеве (бінарний поділ). Живиться всією поверхнею тіла.

Зараження відбувається при заковтуванні людиною цисти. Після ексцистування вегетативні форми лямблій прикріплюються до кишкового епітелію. Інцистуються в нижніх відділах тонкого кишечника,а також в жовчних ходах.

Для того, щоб запобігти зараженню необхідно мити руки перед їжею та після відвідування туалету. Виявити і лікувати хворих та цистоносіїв. Крім того, слід мити овочі і фрукти, споживати кип’ячену воду. Необхідно також запобігати забрудненню води і грунту фекальними масами, знищувати мух та інших механічних переносників.