2. Дроб’янки. Загальна характеристика Царства.

Царство Дроб’янки включає в себе Бактерії, Актиноміцети, Рекетсії, Спірохети.

В цьому царстві об’єднані організми, які мають характерні особливості будови клітини, а власне:

-немає сформованого ядра, а є нуклеоїд, в центрі якого міститься спадкова інформація у вигляді циклічної дволанцюгової ДНК;

-не компартментована цитоплазма(тобто відсутні більшість органел);

- клітинна стінка, що вкриває клітини цих організмів побудована з особливої гетерополімерної речовини – муреїну, (гетерополімерна речовина, невідома в еукаріотних організмів).

Розглянемо особливості цих організмів на прикладі актиноміцет та бактерій.

Актиноміцети.

Їх вегетативне тіло представлене міцелієм. Вони широко розповсюджені у природі: у воді, грунті, на рослинних і тваринних залишках, деякі є паразитами, які викликають захворювання рослин і тварин – актиномікози.

В їхній будові спостерігається подібність як з грибами так і з бактеріями. Подібно до грибів їх вегетативне тіло представлене міцелієм, який має вигляд тонких галузистих ниток-гіф. Міцелій несептований.

Будовою протопласта актиноміцети нагадують бактерій: справжнє ядро відсутнє, а є нуклеоїди, число яких варіює.

Крім того, актиноміцети містять різні пігменти, які забарвлюють міцелій в синій, фіолетовий, червоний, зелений та інші кольори.

Переважно живуть колоніями. Колонія має характерну форму ( бархатиста, пухнаста, мучниста ), має специфічний запах.

Розмноження: за допомогою спор, які утворюються на спороносцях (утворюються двома шляхами: фрагментацєю і сегментацією ). Вегетативне розмноження кусочками міцелію.

Живлення гетеротрофне: сапротрофи та паразити( викликають захворювання –актиномікози)

3. Бактерії. Будова, життєдіяльність, розмноження.

Бактерії належать до Надцарства Прокаріоти, Царство Дроб’янки, Підцарства Бактерії.

Це організми клітини яких:

• не мають сформованого ядра (ядерний матеріал, яких локалізований в центрі клітини називається нуклеоїдом і представлений дволанцюговою циклічною ДНК);

• їхню цитоплазму не поділяють внутрішньоклітинні мембрани на окремі функціональні відсіки –компартменти;

• клітинна стінка побудована з муреїну (гетерополімер целюлози).

Розміри не перевищують 30 мкм.

Більшість бактерій – це дрібні одноклітинні організми, коки чи палички, прямі чи зігнуті.

Зігнуті комоподібні палички – вібріони, спіральні – спірили, круглі-коки, паличкоподібні-бацили.

Бактерії можуть формувати колонії. Деякі здатні до галуження.

Незначна кількість бактерій мають нитчасту форму.

Особливості будови: клітина оточена мембраною поверх якої, як правило міститься муреїнова клітинна стінка, цитоплазма не компартментована, містить нуклеоїд (в центрі цитоплазми 2-ланцюгова молекула ДНК у формі кільця проте ланцюги не є комплементарними), рибосоми – 70-S.Деякі бактерії можуть містити фотосинтетичні мембрани (ціанобактерії) та складчасті впинання мембрани-мезосоми (бактеріїї, що мають аеробне дихання).

Клітина вкрита клітинною стінкою з муреїну , поверх якої інколи міститься слизиста капсула. Інколи бувають органели руху ( один або кілька джгутиків, які складаються з 1 молекули білка ), що має трубчасту будову. Крім джгутиків, поверхня має пілі або фімбрії з білків чи полісахаридів, які допомагають клітині з’єднуватись з субстратом.

Дихання: серед бактерій є аеробні та анаеробні організми.

Живлення:

Серед бактерій є автотрофи, а власне: фототрофні (зелені та пурпурові бактерії) і хемотрофні (залізобактерії, сіркобактерії, нітробактерії тощо).

Також є гетеротрофні види: сапротрофи – живляться відмерлими органічними рештками, наприклад бактерії гниття, паразитуючі організми (живляться зарахунок живого організму, викликають захворювання тварин чи рослин).

Серед бактерій є симбіонти (кишкова паличка - E. coli, яка живе втовстому кишечнику людини).

Розмноження:

1) бінарний поділ клитин.

2) незначна кількість розмножується брунькуванням.

3) деяким притаманний статевий процес – типу конь’югація( при цьому відбувається контакт двох клітин, що обмінюються генетичним матеріалом)

4) спороутворення, як спосіб розмноження так і спосіб адаптації до несприятливих умов.