12. Корінь і його функції. Види коренів. Типи кореневих систем.

Корінь відносять до вегетативних органів. У більшості випадків осьовий полісиметричний підземний орган; наростає верхівкою протягом всього життя рослини (верхівка містить апікальну меристему, захищену кореневим чохликом), ніколи не утворює листків.

Функції: поглинає воду і мінеральні речовини, інколи – і органічні речовини з грунту і передає їх у стебло; закріплює рослину в субстраті; синтезує деякі органічні речовини; здійснює зв’язок з мікроорганікою грунту, з грибами утворює мікоризу ; інколи є вмістилищем запасних речовин; може служити для вегетативного розмноження.

Видозміни кореня і їх функції.

Крім основних функцій корінь виконує ще і деякі додаткові, внаслідок чого розрізняють такі видозміни кореня:

1. Запасаючі корені. Формуються в результаті відкладання запасних поживних речовин. За походженням і будовою розрізняють два типи запасаючих коренів:

а) коренеплоди, які формуються з головного кореня. Наприклад: буряк, морква.

б) кореневі бульби, утворені в тому випадку, якщо запасні продукти відкладені в бічних і додаткових коренях

2. Мікориза (грибокорінь). Так називають кінчики коренів разом з гіфами гриба, що живуть у симбіозі з ними.

3. Ходульні корені (корені-підпорки). Додаткові корені, які формуються в надземній частині стебла і служать для додаткової фіксації.

4. Корені-присоски (гаус торії). Характерні для паразитуючих рослин (омела, повитиця). За допомогою цих коренів рослина проникає і використовує поживні речовини іншої рослини.

5. Епіфічні. Характерні для рослин, які живуть на болотах, де субстрат бідний на кисень. Тому ці корені, знаходячись над субстратом, забезпечують додаткове дихання.

6. Повітряні корені-наприклад в орхідеї.

Види коренів.

В залежності від походження розрізняють: головний корінь, додаткові і бічні.

Головний корінь утворюється лишень з зародкового корінця, додаткові ростуть від стебла або листка чи їх видозмін, бічні корені – осі другого, третього порядків галуження-відходять від коренів головного чи бічних.

По відношенню до субстрату розрізняють: земляні, водяні, повітряні і гаусторії(корені-присоски).

Кореневі системи. Сукупність усіх коренів рослини, які утворені в результаті наростання їх і галуження, формують кореневу систему.

Розрізняють такі типи кореневих систем: стрижнева: при цьому чітко виражений головний корінь, від якого відходять бічні корені різних порядків; мичкувата: являє сукупність додаткових коренів, оскільки зародковий корінець на ранніх етапах розвитку рослини відмирає і не утворює головний корінь.

Розміри кореневої системи залежать від життєвої форми рослини (дерево, кущ, трава) і від зовнішніх умов: ступені зволоження грунту, товщина гумусного шару тощо.

13. Зовнішня і внутрішня будова кореня.

Зовнішня будова. Корінь за довжиною можна поділити на кілька зон, які мають різну будову і виконують різні функції.Розрізняють такі зони: твірна, що вкрита кореневим чохликом; зона розтягування; зона всмоктування; провідна зона.

1. Твірна зона (поділу):невелика зона, розташована на самому кінчику кореня, представлена твірною тканиною (апікальна меристема), клітини якої дрібні і здатні до інтенсивного поділу. Клітини меристеми мають тонкі стінки, тому ця зона вкрита кореневим чохликом, що виконує захисну функцію. Клітини кореневого чохлика здатні ослизлюватись і таким чином забезпечувати просування кореня між часточками грунту.

2. Зона розтягування:у цій зоні клітини збільшуються, витягуються у довжину за рахунок води, яка поступає у цю зону дифузно з зони, що знаходиться вище.

3. Зона всмоктування (зона кореневих волосків):зовнішній шар клітин епіблеми цієї зони утворює вирости, які називаються кореневими волосками. Ці волоски забезпечують поглинання води і мінеральних речовин з грунту. Крім того, вони синтезують деякі органічні кислоти, що сприяють всмоктуванню. Функціонують волоски 10-20 днів. У верхній частини зони вони постійно відмирають, а в нижній постійно утворюються. Одночасно в цій зоні з формуванням кореневих волосків відбувається диференціювання внутрішніх тканин цієї зони.

4. Зона проведення:Тягнеться аж до кореневої шийки і становить більшу частину кореня. В цій тканині немає кореневих волосків, тому зовні ця зона вкрита покривною тканиною. В цій зоні відбувається галуження кореня.

Внутрішня будова.

Розглянемо внутрішню будову кореня (первинну) на поперечному перерізі в зоні кореневих волосків, оскільки тут відбувається диференціація тканин.

У корені розрізняють центральний циліндр і первинну кору, вкриту одним шаром клітин з кореневими волосками – епіблемою.

Зовнішній шар первинної кори – екзодерма – складається з щільнозімкнених многокутних клітин, стінки яких згодом корковіють і виконують захисну функцію. За екзодермою розташована основна паренхіма, яка являє собою основну масу первинної кори. Внутрішній шар первинної кори – ендодерма – складається з одного шару клітин, стінки яких потовщені. Стінки клітин ендодерми більш або менш корковіють, а у деяких рослин – дерев’яніють. Серед товстостінних клітин трапляються і тонкостінні живі клітини, які називаються пропускними, бо крізь них вода надходить у центральний циліндр. Вони розташовіні майже навпроти дрібних судин ксилеми. Таким чином, ендодерма регулює надходження води в ксилему.

Зовнішній шар центрального циліндра – перецикл – складається з одного шару живих паремхімних клітин. З перициклу утворюються бічні корені і додаткові бруньки.

Центральну частину центрального циліндра займає провідний пучок. Він представлений елементами ксилеми та флоеми. Ксилема являє собою трахеїди, по яких вода і мінеральні речовини передаються у надземну частину. По флоемі (яка представлена ситовидними трубками) органічні речовини з надземної частини надходять до кореня. Між ксилемою і флоемою містяться ділянки клітин паренхіми.