2. Основні біржові інструменти фондового ринку України.

1992-1993 рр.. - Період появи перших українських акцій і перших торговців цінними паперами, а також Української фондової біржі (УФБ) (1991р.). До травня 1995 УФБ була єдиною офіційно зареєстрованою біржею цінних паперів в Україні, проте розвиток інфраструктури фондового ринку тривало за рахунок відкриття філій УФБ (в 1992 р. працювало 22 філії, 1994 р. - 27 філій, 2 регіональних центру). Учасниками торгівлі цінними паперами були фінансові посередники, які на фондовому ринку України представлені довірчими товариствами, інвестиційними фондами та компаніями, а також комерційними банками. Станом на початок 1995 р. в Україні функціонувало 228 комерційних банків, 500 довірчих товариств, і 500 інвестиційних компаній і фондів.

Слід зауважити, що перші цінні папери були виключно іменними, а всі операції з ними проводились у межах, окреслених емітентом. Фондові операції, як правило, не здійснювалися. Історія свідчить, що прибутковість окремих ощадних сертифікатів досягала 400% річних у той час, як річна норма доходу представляла всього 60%. На початковому етапі роботи фондового ринку обсяги операцій були незначні. У 1992 р. обсяг продажів акцій склав усього 33,6 млн. крб., У 1993р. - 3,4 млрд. крб. і в 1994 р. - 43 млрд. крб. Більш ніж тисячократним зростання вартості угод пояснюється не стільки збільшення масштабів, скільки пятісоткратним зростанням цін за 1993-1994 рр.. Можна вважати, що до 1995 р. фондовий ринок України перебував на початковому етапі свого формування.

Виконавчою владою в 1994 р. були прийняті заходи щодо істотного розширення структури і ємності фінансового ринку. До найважливіших з них відносяться розробка «Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України» та Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а також рішення про випуск державних цінних паперів, емісія яких повинна була стати одним з дієвих важелів фінансування дефіциту державного бюджету.

Таким чином, до кінця 1994 р., в основному були закладені основи організаційної і законодавчої діяльності фондового ринку України.

Наступним етапом розвитку українського ринку цінних паперів є масова приватизація 1994-1996 рр.. Виходить Декрет Кабінету Міністрів "Про довірчі товариства" та Положення "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії''. Відповідно, для акумулювання приватизаційних сертифікатів створюється цілий ряд інвестиційних фондів і довірчих товариств. На кінець 1995 р. в Україні діяло 680 інвестиційних компаній і фондів, з яких 252 отримали дозволу Фонду державного майна України (ФДМУ) на комерційну діяльність; 900 довірчих товариств (з них 366 мали дозволу у ФДМУ на представницьку діяльність з приватизаційними паперами) і 203 комерційних банків. З'являються фондові біржі: Київська міжнародна фондова біржа, Донецька фондова біржа. Однак внаслідок організаційного становлення нових бірж операції проводилися практично тільки на УФБ.

Також з'являються асоціації, які об'єднують учасників ринку: Перша фондова торговельна система (ПФТС), яка представляла собою електронну біржу цінних паперів України та охоплювала всі найбільші регіони України та підтримувала роботу національної електронної системи торгівлі цінними паперами в режимі «online», Українська асоціація інвестиційного бізнесу , Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв. Для депозитарно-клірингового обслуговування операторів ринку був створений Міжрегіональний фондовий союз.

Важливим кроком на шляху розвитку ринку цінних паперів в Україні стало створення в 1995 році Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка виконує функції координуючого органу, почала здійснення єдиної державної політики щодо регулювання складових національного ринку цінних паперів. І поява у 1996 р. Закону ''Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні'', покликаний забезпечити проведення єдиної державної політики щодо розвитку фондового ринку України, його адаптації до міжнародних стандартів, координації діяльності центральних органів влади у сфері державного регулювання ринку цінних паперів . Державне регулювання дозволило певною мірою впорядкувати діяльність учасників ринку.

У структурі національного фінансового ринку найбільш динамічно розвивався фондовий ринок. В основному це було пов'язано з приватизацією державних підприємств, більш активним проведенням корпоратизації з наступною емісією цінних паперів новоствореними товариствами.

Характерною рисою розвитку ринку цінних паперів в Україні в 1995 р. був стрімке зростання обсягів емісії державних цінних паперів. Цей процес відбувався навіть динамічніше, ніж рух цінних паперів на фондовому ринку. Зокрема, в 1995 р. отримала початок практика випуску державних цінних для покриття дефіциту державного бюджету України.

Етап фактичного становлення ринку цінних паперів розпочався з 1997 року. Надходження іноземних інвестицій забезпечило розвиток вторинного ринку пінних паперів, що призвело до високих темпів зростання акцій українських емітентів та їх ліквідності. Загальний обсяг торгів на організаційно оформлених ринках склав 15,81% до рівня 1996р. Загальний обсяг емісії акцій зареєстрованих у 1997р., Склав 9970 млн. грн., Тобто близько 74% всіх випущених цінних паперів.

Практично новим явищем для фондового ринку України стало розширення емісій облігацій підприємств. Обсяг зареєстрованих емісій цих облігацій 1997р. склав 116,4 млн. грн., або в 151,2 рази більше, ніж за попередній рік. Але при настільки значному збільшенні розмірів емісії облігацій їх частка в загальній масі цінних паперів на ринку надзвичайно мала. У 1997р. емісії облігацій склала менше 0,9% від всієї емісії цінних паперів навіть без урахування ОВДП.

Фінансова криза 1997 року привела до різкого зменшення іноземних інвестицій в українські цінні папери, внаслідок чого відбулося падіння курсу акцій. Продовжує розвиватися інфраструктура ринку цінних паперів. Через інтенсивність приватизаційних процесів і поява великої кількості акціонерних товариств збільшилась кількість договорів купівлі-продажу акцій. Це призвело до активізації реєстраторської діяльності. У 1997 році ДКЦПФР видала ліцензії 156 незалежним реєстраторам. Починають з'являтися інститути зберігачів і депозитаріїв. Було видано ліцензії 28 зберігачам і одному депозитарію. Збільшуються обсяги торгів на фондових біржах, однак на них проходять торги акціями тільки за участю Фонду державного майна і не здійснюються угоди вторинного ринку.

Тривала робота з нормативно-правового забезпечення функціонування фондового ринку. Основна частина цієї роботи проводилася в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Розроблені та затверджені Комісією в межах її компетенції нормативно-правові та директивні документи стали підставою для регулювання наступних областей діяльності ринку цінних паперів:

- Регулювання і контроль роботи емітентів;

- Організація і контроль діяльності торговців;

- Регулювання і контроль торгівлі;

- Реєстраторська, депозитарна і розрахунково-клірингова діяльність;

- Надійний захист прав інвесторів;

- Контроль і нагляд за дотриманням законодавства на ринку;

- Підготовка фахівців для роботи на ринку цінних паперів.

У 1997 році з'являються перші українські фондові індекси, їх розраховують, як правило, компанії-торговці цінними паперами. Ринок цінних паперів України за своїми параметрами в 1997 році, можна віднести до тих, що розвиваються. По-перше, це пояснюється низькою ліквідністю практично всіх цінних паперів, які обертаються на ринку. По-друге, капіталізація українського фондового ринку перебуває на дуже низькому рівні. Це можна пояснити низькою рентабельністю підприємств, їх великою заборгованістю, а також значною часткою держави у статутних капіталах більшості акціонерних товариств.

Дефіцит капіталу на українському ринку цінних паперів пояснюється як нестабільністю соціально-економічного життя країни, так і нерозвиненістю інфраструктури ринку. У 1998р. обсяги випуску цінних паперів в Україні зростали з прискоренням. За рік зареєстрований обсяг емісій цінних паперів досяг 12257 млн. грн., Тобто було випущено майже стільки ж, скільки за всі попередні роки. Загальний обсяг зареєстрованих емісій на початок 1999р. склав 24508 млн. грн. (Без ОВДП).

Характерним для 1998р. була зміна співвідношення між обсягами емісії, здійснених відкритими та закритими АТ. Якщо 1997р. Більше 75% акцій емітувалися закритими АТ, то в 1998р. більше 53% загального обсягу емісій припадало на відкриті АТ.

Характеризуючи діяльність фондового ринку 1997-1998рр., Потрібно відзначити, що за ці роки проводився найбільший обсяг торгів. Це пов'язано багато в чому з зростанням числа відкритих акціонерних товариств, випуском облігацій і векселів. Фінансова криза 1996р. позначився на торгівлі ОВДП, що в свою чергу відбилося на діяльності УМВБ. Позабіржовий ринок обсяг торгів практично не знизив, а угоди з цінними паперами підприємств значно збільшилися.

У 1999 році випуск акцій зменшився порівняно з попередніми роками. Це пояснюється завершальними етапами приватизації та корпоратизації. Переломом в динаміці характеристик ринку цінних паперів можна вважати другу половину І999 року. Це зумовлено такими факторами, як: пожвавлення промисловості під впливом передвиборчого наповнення економіки грошима; поліпшення зовнішньоторговельної кон'юнктури; активізація протекціоністських заходів. Крім того, на українську економіку позитивно вплинуло пожвавлення в російській економіці після девальвації.

Наступний етап розвитку фондового ринку України починається з моменту прийняття Президентом України Леонідом Кучмою Указу «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України» від 26.03.2001, яким було схвалено "Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки". Зокрема, основними напрямками розвитку фондового ринку в 2001-2005рр. були:

- Посилення конкурентоспроможності фондового ринку України;

- Удосконалення системи регулювання ринку цінних паперів в Україні;

- Розвиток корпоративного управління;

- Розвиток інститутів спільного інвестування;

- Розвиток інфраструктури фондового ринку;

- Розвиток Національної депозитарної системи;

- Підготовка фахівців з питань фондового ринку та корпоративного управління.

Саме ці тенденції визначали розвиток ринку цінних паперів в Україні в роки незалежності і залишаються актуальними і на сучасному етапі.

Українські фондові індекси почали поширюватися на початку 1997 року. У наш час будь-яка велика компанія, що управляє має свій індикатор, за яким визначає загальний стан фондового ринку або тільки тих сегментів, в яких має сформовані портфелі. Найбільш відомі з цих індексів, розроблені організаторами торгів або великими фондовими компаніями, використовуються аналітиками при прогнозах фондового ринку в цілому. Однак результати цієї аналітики не завжди дійсно відображають загальну динаміку ринків акцій та облігацій.

В ідеалі, індекс повинен максимально точно відображати динаміку ринку цінних паперів або, хоча б, того сегменту, який він розглядає. Українські фондові індекси поділяються на кілька груп. Існують як галузеві індекси, що розглядають акції або облігації який-небудь однієї галузі, так і сегментні індекси, які розглядають будь-який вид цінних паперів (більшість індексів фондового ринку України саме такі, є і індекси з більш дрібним охопленням; індекси підгруп цінних паперів поширені , в основному, на ринку облігацій, де корпоративні облігації розглядаються окремо від муніципальних або державних боргових інструментів). Індекси, які б охоплювали весь фондовий ринок у цілому, в Україні і взагалі у світі практично не поширені через те, що облігації з точки зору технічного аналізу - інструмент з дуже специфічною динамікою. Динаміка облігацій, особливо якщо брати загальну прибутковість облігації, різко відрізняється від динаміки акцій, тому результат створення такого загального індексу було б сумнівним. Також українські і фондові індекси зарубіжних ринків можна поділяти за ступенем охоплення аналізованого сегменти: це можуть бути як індекси лідерів ринку, так і індекси, що розглядають ринок в цілому. В Україні, в основному, поширені індекси лідерів ринку . Методики розрахунку індексів дуже схожі. Головні розбіжності криються у джерелах отримання інформації про ринкову ціну акцій, що викликані відсутністю єдиного центру котирування. Фактично українські фондові індекси є індикатором руху коштів іноземних інвесторів на українському ринку. Іноземний капітал іде на Україну - і фондові індекси починають ростити.

Збіг у поведінці індексів може служити доказом аналогічності підходу до цієї проблеми з боку різних творців індексів.