Тема 10. Роль бірж в організації фінансових потоків в економіці України. План

1. Структура біржового ринку цінних паперів України.

2. Основні біржові інструменти фондового ринку України.

3. Структура обсягів укладених угод на фондових біржах України.

1. Структура біржового ринку цінних паперів України.

Спочатку основною задачею діяльності бірж стало первинне розміщення пакетів акцій приватизованих підприємств. На сьогоднішній день фондові біржі разом з фондом державного майна України виконують роль провідника грошового етапу приватизації, який повинен дати можливість державі залучити до бюджету кошти інвесторів і сприяти оздоровленню економіки шляхом залучення підприємствами реального власника. Проведення аукціонів фондовими біржами дозволяє державі перекласти витрати по організації і рекламі на всіх організаторів торгів і дає можливість за певний період провести велику кількість аукціонів. У свою чергу, для інвесторів на аукціоні створюються рівні умови без виставляння яких-небудь особливих вимог до нового власника.

Для ефективного проведення аукціонів на біржі необхідне виконання наступних умов:

1. Конфіденційність стосовно всіх учасників торгів. Ця умова є ключовим фактором виключення змови між продавцем і покупцем, а також фінансових пропозицій (рекету) з боку інших учасників торгів.

2. Визначення стартової ціни пакета акцій: вона повніша бути досить низкою для створення умов конкуренції на аукціоні і, у той же час, продавець повинен мати можливість знизити мінімальну ціну акцій, які не знаходять попиту.

3. Схема проведення аукціону, яка б дозволяла піднімати Ціну в ході торгів на привабливі пакети акцій чи знижувати її відносно стартової на об'єкти, що не вдається продати.

В структурі вільного ринку цінних паперів розрізняють біржовий та небіржовий оборот цінних паперів. Термін "біржовий оборот" означає купівлю-продаж цінних паперів на біржі і стосується фондової біржі.

Фондова біржа - спеціалізована установа, яка об´єднує професійних учасників ринку цінних паперів, створює умови для концентрації попиту і пропозиції, а також для підвищення ліквідності ринку цінних паперів на регулярній та упорядкованій основі. Світовою практикою напрацьовано дві моделі фондової біржі:

а) фондова біржа як акціонерне товариство, засновниками якого можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають дозвіл на торгівлю цінними паперами. Як правило, засновується фондова біржа у формі закритого акціонерного товариства, діяльність якого носить некомерційний характер. Доходи біржі використовуються для зосередження попиту і пропозиції цінних паперів, сприяння формуванню їх біржового курсу та здійснення іншої діяльності. Вони утворюються, головним чином, з платежів за реалізованими угодами, плати за брокерські місця тощо і не підлягають розподілові між засновниками. Тобто засновники фондової біржі отримані доходи спрямовують на модернізацію біржової інфраструктури, а не отримання прибутку від інвестованого в біржу капіталу. Тому до числа засновників і членів біржі переважно входять професійні торгівці цінними паперами;

б) публічна форма біржі. Власником біржі є держава, а відвідувачі складають публіку. Повсякденне управління діяльністю публічної біржі здійснює представник держави, а персонал виконує функціональні обов´язки на основі найму як державні службовці.

Кожна фондова біржа формує певну сукупність брокерських місць, власники яких приймають участь в біржових зборах, використовують технічні засоби й обладнання, отримують належні послуги на основі взаємодії з біржею як комерційною організацією.

Основною формою діяльності фондової біржі є механізм класичного аукціону, на якому одночасно зустрічаються покупці і продавці, щоб спільно на взаємовигідних основах обмінятися уявленнями про поточну ціну представлених до торгів цінних паперів. Як і на будь-якому аукціоні на фондовій біржі торгівля цінними паперами ведеться шляхом обміну усними інструкціями між представниками брокерських контор.

Основоположними документами, які визначають діяльність ринку цінних паперів в Україні є:

по-перше, чинне законодавство України, Концепція функціонування розвитку фондового ринку України, схвалена Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р., та нормативні документи Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), що регулюють випуски цінних паперів, визначають вимоги до учасників ринку, забезпечують становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку цінних паперів в Україні;

по-друге, правила біржі. В них обумовлено види угод, що укладаються на даній фондовій біржі, визначено порядок формування цін і допуску цінних паперів на біржу, затверджено систему інформаційного забезпечення, визначено види послуг і розміри їх оплати та ін. Приміром, умовами допуску цінних паперів на Українську фондову біржу (УФБ) передбачено, що допускаються до обертання лише ті цінні папери, що відповідають вимогам чинного законодавства, включені до списку і пройшли котирування;

по-третє, статут фондової біржі, яким визначаються основні принципи і напрями діяльності фондової біржі, розміри її статутного фонду, умови і порядок прийняття у членство та його позбавлення, права і обов´язки членів, вищі органи управління, організаційна структура, порядок і умови відвідування фондової біржі.

Студенти мають засвоїти, що централізований і регульований фондовий ринок базується на довірі та взаємодії всіх його учасників, єдиних правилах професійної й етичної поведінки, єдиній термінології. Він є універсальним механізмом врегулювання не лише економічних проблем, а й соціальних і навіть політичних відносин.

Отже, ринок цінних паперів як складова частина фінансового ринку взаємодіє й суттєво доповнює систему банківського кредитування. Якщо комерційний банк надає позики на тривалий строк обмежено, то за допомогою розміщення цінних паперів стає можливим отримання фінансових ресурсів на достатньо тривалий термін. Через ринок цінних паперів забезпечується достатньо повне і швидке переливання заощаджень. Його основу складає ціна (процентна ставка), що однаково ефективна для інвесторів та емітентів. Стабільність цього ринку зміцнює довіру населення до цінних паперів, а через них дозволяє охопити будь-які розпорошені грошові й фіктивні капітали та видозмінювати їх з одного в інший шляхом актів купівлі-продажу. Саме тому провідною функцією фондової біржі стало створення організованого і постійно діючого ринку цінних паперів для інвестування грошового капіталу на умовах поворотності основної суми у будь-який час назад і принесення постійного доходу на рівні позичкового відсотка.

Фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний. Первинний ринок поєднує фазу конструювання нового випуску цінних паперів і їх первинне розміщення. Первинний ринок цінних паперів визначається як відносини, що складаються при емісії (для інвестиційних цінних паперів) або при укладанні цивільно-правових угод між особами, які беруть на себе зобов'язання щодо інших цінних паперів, і першими інвесторами, професійними учасниками ринку цінних паперів, а також їх представниками.

Первинний ринок — це ринок, на якому продаються вперше випущені цінні папери, де емітентами можуть бути держава, кредитно-фінансові установи, підприємства, компанії тощо.

Найважливішою рисою первинного ринку є повне розкриття інформації для інвесторів, що дає змогу зробити обґрунтований вибір цінного паперу для вкладення коштів. Уся діяльність на первинному ринку служить для розкриття інформації і підготовки проспекту емісії, його реєстрації і контролю з боку державних органів.

Основними формами первинного ринку цінних паперів є приватне розміщення і публічна пропозиція.

Приватне розміщення характеризується продажем (обміном) цінних паперів обмеженій кількості заздалегідь відомих інвесторів без публічної пропозиції і продажу.

Публічна пропозиція — це розміщення цінних паперів при їх первинній емісії шляхом публічних оголошень і продажу необмеженій кількості інвесторів. Співвідношення між публічною пропозицією і приватним розміщенням постійно змінюється і залежить від типу фінансування, який обирають підприємства в тій або іншій економіці, від структурних перетворень, що проводить уряд, та інших факторів.

Під вторинним фондовим ринком мають на увазі відносини, що складаються при обертанні раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів. Основу вторинного ринку складають операції, що оформляють перерозподіл сфер впливу вкладень іноземних інвесторів, а також окремої спекулятивної операції.

Найважливіша риса вторинного ринку — це його ліквідність, тобто можливість успішної і великої торгівлі, здатність поглинати значні обсяги цінних паперів у короткий час, при невеликих коливаннях курсів і низьких витратах на реалізацію.

Вторинний ринок цінних паперів поділяється на організований (біржовий) ринок і неорганізований (позабіржовий або «вуличний») ринок.

Організований, або біржовий, ринок вичерпується поняттям фондової біржі як особливого, інституціонально організованого ринку, на якому обертаються цінні папери найбільш високої якості, і операції на якому працюють професійні учасники ринку цінних паперів.

Основними нормативними актами, що регулюють ринок цінних паперів, є:

• Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів на Україні» від ЗО жовтня 1996 р. Цей Закон визначає правові основи здійснення державного регулювання ринку цінних паперів і державного контролю за випуском і обертанням цінних паперів в Україні.

• Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обертання цінних паперів.

• Закон України «Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обертання цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 p., який визначає правові основи обертання цінних паперів у національній депозитарній системі й особливості електронного обертання цінних паперів в Україні.

• Різні постанови Кабінету Міністрів, інструкції і накази Міністерства фінансів України, рішення державної комісії з цінних паперів. Наприклад, Постанова Кабінету Міністрів «Про виготовлення бланків цінних паперів і документів строгої звітності» від 27 серпня 1997 p., Постанова Кабінету Міністрів «Про забезпечення діяльності Державної комісії з цінних паперів» від 4 серпня 1997 p., Наказ Міністерства фінансів України «Про порядок видачі дозволу на здійснення діяльності по випуску і обертанню цінних паперів як виняткової діяльності» від 30 вересня 1991 р. та ін. Суб'єктами ринку цінних паперів є:

• емітенти — юридичні особи, що випускають цінні папери, які повинні дотримуватися усіх вказівок та нормативних і законодавчих актів щодо випуску, продажу, реєстрації цінних паперів;

• інвестори — фізичні і юридичні особи, що купують цінні папери від свого імені, накопичують їх, підвищують вартість і отримують прибуток;

• учасники ринку цінних паперів — юридичні і фізичні особи (дилери, брокери), які функціонують на основі дозволів, ліцензій, доручень, що видаються у встановленому порядку.