Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Маркетинг_екз (ШП).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
520.19 Кб
Скачать
  1. Поняття банківської конкуренції та її рівні.

Банківська конкуренція – це суперництво між учасниками ринку банківських послуг.

ВИДІЛЯЮТЬ ТРИ РІВНІ БАНКІВСЬКОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

у залежності від складу суб’єктів, що конкурують між собою:

1. Конкуренція між комерційними банками. Її рівень і гострота визначаються насамперед співвідношенням між універсальними і спеціалізованими банками. Функціонує обернена залежність: чим вищий рівень спеціалізації в банківській сфері, тим нижчий рівень конкуренції. Оскільки визначальною тенденцією в банківській сфері є ріст універсалізації банків, то цілком логічним буде висновок про загострення конкуренції на цьому рівні.

2. Конкуренція комерційних банків з небанківськими кредитно-фінансовими установами, до яких належать: ломбарди, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, установи кредитної кооперації тощо.

3. Конкуренція комерційних банків з нефінансовими організаціями (з відділеннями зв’язку у сфері грошових переказів, з торговими підприємствами, що реалізують товари в кредит, з структурами, що емітують і обслуговують платіжні картки тощо).

Два підрівні банківської конкуренції:

  • індивідуальна конкуренція, при якій конкурують окремі кредитні інститути;

  • групова конкуренція, при якій конкурують групи кредитних інститутів.

Залежно від пріоритету ринкових суб’єктів, що приймають участь в конкуренції виділяють:

  • конкуренцію продавців – суперництво кредитних інститутів за найвигідніші умови продажу;

конкуренцію покупців – змагання наявних і потенційних клієнтів за кращі умови доступу до банківських продуктів.

  1. Суть і форми внутрігалузевої банківської конкуренції.

Внутрігалузева конкуренція має дві форми:

предметна;

видова.

Предметна здійснюється між продавцями, які пропонують ідентичний товар, що може відрізнятися тільки якістю, а по відношенню до банківських послуг найчастіше тільки ціною (прикладом можуть бути стандартизовані послуги банків по залученню вкладів).

При видовій конкуренції продукти одного цільового призначення відрізняються іншими суттєвими параметрами (кредитні послуги).

Внутрігалузева конкуренція має дві форми:

конкуренція шляхом переливу капіталу;

функціональна конкуренція.

Конкуренція шляхом переливу капіталу виникає при зміні профілю діяльності або її диверсифікації (розширення, розгалуження). Такий перелив капіталу можливий через подолання вхідних і вихідних бар’єрів галузі.

Вхідні бар’єри – це перепони для проникнення на ринок нових конкурентів.

Для банківської справи характерною є відсутність, як правило, патентного захисту новинок, що полегшує доступ конкурентів. В банківській діяльності практично не існує проблеми недоступності каналів збуту, що пояснюється специфікою банківського продукту і переважно прямою системою збуту.

До найбільш суттєвих вхідних бар’єрів належать:

правові обмеження:

складні процедури реєстрації і ліцензування банківської діяльності;

високі вимоги до керівників (стаж роботи, освіта, наявність управлінського досвіду, відсутність суттєвих зауважень з боку НБУ до діяльності на попередніх посадах тощо);

високі вимоги до мінімального розміру статутного капіталу.

високі затрати на переорієнтацію споживачів;

необхідність значних інвестицій в матеріально-технічну базу і кадри.

Вихідні бар’єри в банківському бізнесі суттєвої ролі не відіграють. Банки, входячи в інші галузі, як правило із освоєних ринків не йдуть.

Функціональна конкуренція – це конкуренція різних, але взаємозамінних товарів (товарів-субститутів). Такий тип конкуренції у банківському бізнесі не відіграє суттєвої ролі.