Тема 7. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту.

7.1.Культура безпеки, як структурна компонента базової культури особистості і невід’ємна складова професійної культури кожного майбутнього фахівця.

7.2. Формування нового мислення, цілісного знання, практичного вміння, необхідного для прийняття обґрунтованих рішень у сфері цивільного захисту.

7.3. Структура впливу параметрів людського фактору (стрес, недостатній рівень знань, інформації, помилкові дії тощо) на управління безпекою у НС.

7.4. Природа людських помилок. Обробка інформації людиною. Визначення особистих показників особи, яка приймає управлінські рішення у сфері цивільного захисту, на основі систем психологічного тестування.

7.5. Методики визначення показників інтелекту, стилю керівництва, комунікабельності, ступеню готовності до ризику.

7.6. Методики аналізу і врахування людського фактору. Аналіз надійності роботи персоналу за допомогою побудови дерева помилок.

7.7.Розв’язання типових завдань з розрахунку імовірності помилки персоналу.

7.1.Культура безпеки, як структурна компонента базової культури особистості і невід’ємна складова професійної культури кожного майбутнього фахівця.

В даний час все більш очевидним стає той факт, що для вирішення проблем зниження ризиків різних кризових явищ недостатньо

тільки нормативних правових,

організаційно-технічних

та інженерних заходів.

Досвід показує, що заходи щодо збільшення надійності технічних об'єктів, створення алгоритмів безпечного управління ними, з розробки досконаліших засобів і способів захисту від надзвичайних ситуацій малоефективні.

Управління безпекою людини,

суспільства, держави

слід здійснювати через соціальну сферу

, через узгоджена поведінка людей

і чітко регламентовані соціальні норми поведінки.

Необхідно враховувати людський фактор. Адже, за різними оцінками, саме цей фактор ініціює виникнення

до 80-90 відсотків усіх техногенних

і до 30-40 відсотків природних надзвичайних ситуацій

Треба підкреслити, що облік людського фактора в процесі забезпечення безпеки життєдіяльності не зводиться тільки до формування у людей певної сукупності знань і умінь. Важливо, щоб цей процес був пріоритетною метою і внутрішньою потребою людини, суспільства, цивілізації.

Цього можна досягти шляхом

розвитку нового світогляду,

системи ідеалів і цінностей,

норм і традицій безпечної поведінки,

тобто формування цілої культури.

безпеки життєдіяльності

Саме поняття «культура» вельми неоднозначно. Його діапазон надзвичайно широкий:

від будь-яких результатів діяльності людей до основи існування

і найважливішого ідентифікаційного ознаки будь-якої цивілізації

Широко застосовуються визначення культури і як способу функціонування

або якісного стану суспільства, і як сукупності матеріальних і духовних цінностей

, і як стереотипи поведінки, і т.д.

Під культурою безпеки життєдіяльності розуміється

рівень розвитку людини і суспільства	що характеризується значимістю завдання	забезпечення безпеки життєдіяльності	в системі особистих і соціальних цінностей	поширеністю стереотипів безпечної поведінки
у повсякденному житті	і в умовах небезпечних	і надзвичайних ситуацій,	, ступенем захищеності від загроз	і небезпек в усіх сферах життєдіяльності.

А якщо сказати простіше, то культура безпеки життєдіяльності –

це стан розвитку людини, соціальної групи, суспільства,

що характеризується ставленням до питань

забезпечення безпечного життя і трудової діяльності

і, головне, активної практичною діяльністю по зниженню рівня небезпеки.

Очевидно, що об'єктом формування культури безпеки життєдіяльності

початкового рівня

доцільно розглядати особистість

Безсумнівно,

якості особистості, притаманні в повсякденному житті

і при дії небезпек, є визначальними в тому,

щоб не допустити розвитку небезпечних і надзвичайних ситуацій

, мінімізувати їх негативні наслідки.

Безперечно також ‑­і те, що

безпека поведінки колективів людей

соціальних груп

суспільства в цілому буде в істотній мірі залежати

від якостей і властивостей складових їх людей.

У сучасних умовах не можна розглядати

проблеми безпеки людини

суспільства, держави,

світового співтовариства

ізольовано,

у відриві один від одного.

Тому потрібно не тільки

декларувати, а й застосовувати на практиці принцип:

«Безпека індивідуума неможлива без забезпечення громадської безпеки»

7.2. Формування нового мислення, цілісного знання, практичного вміння, необхідного для прийняття обґрунтованих рішень у сфері цивільного захисту.

Психологія праці вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини та процеси формування у неї якостей, професійно важливих для підвищення продуктивності праці. Предмет вивчення психології праці  як сама трудова діяльність людини, так і характерні риси особистості працюючого, конкретні виробничі обставини, відносини між особистостями.

За умов автоматизації та кібернетизації виробництва людина все більше віддаляється від об`єктів, на які повинна діяти, та від процесів, якими має керувати. На зміну контактному способу керування, коли головна роль належить особистому сприйняттю виробничого процесу, приходить дистанційний спосіб, коли автоматизовані пристрої передають людині на спеціальні індикатори інформацію про хід роботи. Якщо токар сам спостерігає процес обробки металу, то енергодиспетчер на ділянці залізниці не може бачити реальні підстанції або роз`єднувачі: він оцінює їх роботу за сигналами на табло, тобто на основі оперативної інформації, що надходить до нього.

Зміна характеру виробничої діяльності по-іншому поставила проблему взаємодії людини і техніки. Можливості людини завдяки розвитку техніки розширилися, але техніка, у свою чергу, настільки ускладнилася, що людині вже важко нею керувати. Виникає завдання узгодження конструкції машин з психологічними та фізіологічними можливостями людини.

Якою б досконалою не була техніка, її якісне використання залежить від дій операторів, що керують нею. Цим пояснюється необхідність вивчення роботи машин і діяльності операторів у єдиному комплексі “людина - машина”.

Одночасно з розвитком фундаментальних наук про працю розвиваються і прикладні науки. Вони вирішують питання удосконалення процесів та умов праці на основі даних фізіології й психології праці, а також інших наук про людину й трудові процеси. Нормалізації праці операторів, раціональному пристосуванню складної техніки до можливостей людини сприяли дослідження з інженерної психології.

Інженерна психологія досліджує питання взаємодії, взаємоуз­годження можливостей людини і сучасної техніки в рамках єдиної системи. Предметом інженерної психології є вивчення і оптимізація системи “людина – машина”. Термін “машина” в інже-нерній психології трактується досить широко; він визначає будь-яке технічне обладнання, з яким працює людина, причому система “людина – машина” розглядається як один з прикладів систем керування.

Отже, інженерна психологія, з одного боку, вивчає вимоги обладнання до психічних можливостей людини (швидкість, точність, надійність та ефективність роботи), а з іншого, досліджує людські можливості з метою оптимізації цих двох аспектів єдиного процесу.

Розвиток техніки, особливо останнім часом, показав, що при створенні людино-машинних систем межі психофізіо-логічних можливостей людського організму важко подолати, вони досить жорсткі і утворюють одне з найбільш вузьких місць. З`явилася необхідність у багатомірній оптимізації системи “людина-виробниче середовище-машина”, у всебічному обліку “людських” і технічних факторів для досягнення заданої ефективності систем контролю та керування.

Комплексний, системний підхід до вказаних проблем сприяв народженню нової науки  ергономіки.

Ергономіка (від грец. ergon  робота, nomos  закон) займається комп­лексним вивченням і проектуванням трудової діяльності людини з метою оптимізації знарядь, умов та процесу праці. Ергономічний підхід до вивчення трудової діяльності не дублює досліджень в галузі медико-біологічних наук (анатомії, фізіології та психології), ергономіка грунтується на них та їх доповнює. Крім того, ергономіка гостріше ставить проблеми і сприяє інтенсивній розробці їх.

Предметом ергономіки є трудова діяльність людини, а об`єктом дослідження  система “людина - виробниче середовище - машина”. Оптимізація трудової діяльності та умов її здійснення дає змогу добиватися суттєвого підвищення ефективності й надійності діяльності людини.

До ергономічних показників трудового процесу, що забезпечують максимальну ефективність, безпеку та комфортність праці, відносять:

• гігієнічні (фактори зовнішнього середовища – температура, фізико-хімічний склад і швидкість руху повітря, освітленість, шум тощо);

• антропометричні та біомеханічні, що характеризують відповідність знарядь праці розмірам, формі та масі тіла людини, оптимальним зусиллям, напряму рухів тощо;

• фізіологічні та психофізіологічні, що встановлюють відповідність виконання трудових операцій швидкісним, енергетичним, зоровим та іншим можливостям людини;

• психологічні, що характеризують відповідність трудового процесу навичкам, що закріплюються та формуються, а також можливостям сприймання, пам`яті та мислення;

• естетичні, що визначають відповідність трудової діяльності естетичним потребам людини і реалізуються у художньо-конструкторських рішеннях робочих місць (знарядь праці) та виробничого середовища.

Ергономіка органічно пов`язана з технічною естетикою, вона являє собою науку, яка вивчає соціально-культурні, технічні та естетичні проблеми формування гармонійного середовища, створю­ваного засобами промислового виробництва для життя та діяльності людини. Точки стикання цих наук численні й особливо очевидні, коли ергономіку залучають для вирішення завдань, безпосередньо пов`яза­них з технікою безпеки.

Отже, ергономіка у тісному зв`язку з технічними, природничими та суспільними науками створює для людини такі умови, які забезпечують їй високопродуктивну та безпечну працю.

7.3. Структура впливу параметрів людського фактору (стрес, недостатній рівень знань, інформації, помилкові дії тощо) на управління безпекою у НС.

7.4. Природа людських помилок. Обробка інформації людиною. Визначення особистих показників особи, яка приймає управлінські рішення у сфері цивільного захисту, на основі систем психологічного тестування.

7.5. Методики визначення показників інтелекту, стилю керівництва, комунікабельності, ступеню готовності до ризику.

7.6. Методики аналізу і врахування людського фактору. Аналіз надійності роботи персоналу за допомогою побудови дерева помилок. Приклад використання "дерева подій"

Функція Павлоградської філії ОЛО "Дніпронафтопродукт" приймання, зберігання та продаж нафтопродуктів. Нафтопродукти зберігаються у наземних резервуарах. З огляду на вогненебезпечний вміст резервуарів (бензин, дизельне паливо, олива) на нафтобазі існує реальне небезпека виникнення пожежі. Тому розглянемо наступну небажану подію: Пожежа внаслідок витікання палива з наливного резервуару через порушення його цілісності.

Пожежа розливу палива - дуже небезпечна аварія, яка може мати багато негативних наслідків. Насамперед вона приведе до зростання теплового навантаження території нафтобази, що понесе за собою травмування персоналу, пошкодження обладнання, особливо того, що розташоване в осередку пожежі. В цьому разі через деякий час відбудеться вигорання ущільнень роз'ємних з'єднань, послаблення несучих конструкцій внаслідок розігріву, зросту і пеку в ємностях через підвищення температури в них тощо.

Рис. 5.6. Дерево аналізу помилок обслуговувального персоналу

а, Ь, с, й, е - правильні дії А, В, С, В - неправильні дії

Розрахунки щодо людського чинника (імовірність помилки людини):

а - знаходження та ідентифікація розливу (успіх); А - неуспіх;

Ь - припинення технологічних операцій (успіх); В - неуспіх;

с - виклик аварійної служби (успіх): С - неуспіх;

сі - повідомлення про аварійний режим роботи (успіх); Б - неуспіх;

е - зустріч аварійних служб (інформація про аварійну ситуацію) (успіх);

Е - неуспіх.

146

Імовірність правильних дій:

а = 0,85 Ь = 0,90 с = 0,98 сі = 0,98 е = 0,80. Розрахунок сумарної імовірності помилок персоналу: Р1 = А = 0,15;

Р2 = а*В = 0,85*0,1 =0,085;

РЗ = а*Ь*С*В = 0.85*0.9*0,02*0.02 = 0.000306;

Р4 = а*Ь*с*Б - 0,85*0.0*0,98*0,02 = 0,0144;

Р5 = а*Ь*с*а*Е = 0,85*0,9*0,98*0,98*0,2 = 0,14694;

РЕ = 0,397.

Після введення вхідних даних до розрахункового коду "ІККА8" проводимо розрахунок імовірності небажаної події.

У результаті розрахунку отримали 66 мінімальних перетинів. Важливіші перетини, які впливають на імовірність небажаної події:

1. Несправне обладнання + Неякісне ущільнення фланцевих з'єднань + Людський чинник;

2. Несправне обладнання + Неякісна стяжка фланцевих з'єднань + Людський чинник.

Найважливішою базовою подією згідно з імовірнісними критеріями важливості є людський чинник.

Загальна імовірність небажаної події - 9.659Е-004.

На підставі аналізу розрахункових систем можливо відстежити способи щодо зменшення імовірності небажаної події, в нашому прикладі - пожежі внаслідок витікання палива з паливного резервуару через порушення його цілісності:

- підвищення рівня професіоналізму та кваліфікації обслуговувального персоналу нафтобази;

- суворе дотримання обслутовувальним персоналом правил експлуатації обладнання;

- унеможливлення експлуатації несправного обладнання;

- суворе дотримання правил ТБ на території нафтобази.

7.7.Розв’язання типових завдань з розрахунку імовірності помилки персоналу.