ТЕМА ФІЛОСОФІЯ СУСПІЛЬСТВА

Людське суспільство створене людьми; отже, людина може зрозуміти його.

Джамбатіста Віко.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Поняття суспільства

2. Особливості соціального пізнання

3. Соціальна філософія в системі суспільних наук

4. Природа як умова буття людини і суспільства

5. Економічне життя суспільства

6. Сутність і соціальні наслідки НТР

7. Соціальне буття суспільства

8. Соціально-класова структура суспільства

9. Етносоціальне буття суспільства

10. Духовне життя суспільства та його структура

11. Суспільна та індивідуальна свідомість

12. Структура суспільної свідомості

1. Поняття суспільства

Суспільство - одна з основних категорій соціальної філософії, історії та соціології. Тому поняття "суспільство", "суспільне", "соціальне", "соціум" широко поширені. На сьогодні поняття "суспільство" вживається у різних значеннях у філософській, історичній та соціологічній літературі:

Суспільство як окреме суспільство, як самостійна одиниця історичного розвитку (суспільство Стародавнього Єгипту чи Афін, середньовічної Флоренції, сучасної України, Польщі чи Німеччини). Кожне таке суспільство є єдиною, притаманною лише йому системою суспільних відносин, розвивається відносно незалежно від інших суспільств або ж, як часто пишуть, є "соціальним організмом ".

Та чи інша конкретна сукупність соціальних організмів (у цьому значенні вживається, наприклад, поняття "європейське суспільство").

Суспільство певного типу (первісне, феодальне, індустріальне чи постіндустріальне, інформативне).

Насамкінець, як сукупність усіх соціальних організмів, що існували й існують на земній кулі, тобто людство в цілому.

Надзвичайна складність, динамізм суспільного життя створюють для дослідників-суспільствознавців чимало труднощів. Сутність проблеми полягає у тому, щоб зрозуміти, яким чином люди пов'язані із суспільством? Яка природа цих зв'язків і відносин, що виникають між людьми? Що визначає у кінцевому результаті розвиток суспільства і хід світової історії? Відповідей на ці та інші запитання в соціальній історії давалося багато, але їх можна звести до декількох основних типів.

У філософії Нового часу були поширеними натуралістичні концепції суспільного життя, тобто пояснення суспільних явищ суто діями природних закономірностей: фізичних, географічних, біологічних тощо або ж особливостями людини як природної істоти (раса, стать та ін.)

Натуралізм зводить вищі форми буття до нижчих, людину - лише на рівень природної істоти, як "соціального атома", а суспільство -до механічного поєднання атомів (тобто індивідів), які замкнені лише на власних інтересах. Це і є теоретичним обґрунтуванням індивідуалізму та егоїзму, утвердженням моделі суспільства, в якому йде війна кожного проти всіх.

У XX ст. продовжується розвиток теорій, заснованих на натуралістичному підході до пояснення суспільних явищ і людини. З цих позицій суспільство розглядається як продовження природних і космічних закономірностей. Або хід історії і долі народів визначаються ритмами Космосу чи сонячної активності (точки зору А.Чижевського, Л. Гумільова), або особливостями природно-кліматичного середовища (Л. Мечников), або ж еволюцією природної організації людини, її генофонду (соціобіологія). Здебільшого суспільство розглядається як вище, але не найбільш вдале творіння природи, а людина - як найнедосконаліша жива істота, обтяжена генетичним прагненням до руйнації та насилля. Це призводить до посилення загрози самому існуванню людства і визначає можливість його переходу в інші, космічні форми його буття (К. Ціолковський).

Ідеалізм занадто одухотворює людину, відриває її від природи, перетворює духовну сферу суспільного життя на самостійний і визначальний чинник його існування і розвитку. У цих тлумаченнях суспільства його сутність вбачається у комплексі тих чи інших ідей, вірувань, міфів тощо (звідси принцип "Ідеї правлять світом").

Ідеалістичний підхід до суспільства найчіткіше відображений у філософській системі Г. Гегеля, в якій абсолютний дух відображає себе в "усвідомленні свободи" у людській історії.

Поширеними є й релігійні концепції суспільства, адже світові релігії (християнство, іслам, буддизм), як і національні (іудаїзм, індуїзм, конфуціанство) мають своє трактування суспільного й державного устрою, в основі якого - ідеї божественної передвизначеності суспільного життя.

Марксистська філософія стверджує, що у соціальний організм людей пов'язує не спільна ідея чи спільний Бог, а матеріальне виробництво - як фундаментальна основа життя людини і суспільства, яке становить основу суспільно-економічних формацій як етапів світової історії. Матеріальні умови життя людей, їх зв'язки, відносини з приводу цього, є своєрідною "соціальною матерією", суспільним буттям, яке у свою чергу визначає їх суспільну свідомість - ідеї, погляди, уявлення, філософію, мистецтво, мораль, право політику тощо.

Таким чином, підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що суспільство - це найзагальніша система зв'язків і відносин між людьми, що складаються у процесі їхньої життєдіяльності.