
- •Термины и понятия лингвистики: Лексика. Лексикология. Фразеология. Лексикография пути возникновения синонимов
- •Лексико-семантичне поле
- •Проблема класифікації лексики
- •Види лексичних запозичень
- •Дипломная работа: Збагачення англійського словника іншомовними запозиченнями
- •Соціолект
- •Загальна характеристика
- •Професійні діалекти
- •Идиолект
УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛЕКСИКОЛОГІЯ
Групи слів за значенням
Синоніми (гр. synonymia — однойменний) — це слова, які називають одне поняття, відрізняючись при цьому або відтінками значення, або емоційно-стильовим забарвленням, або тим і тим одночасно. Синоніми часто пожвавлюють і урізноманітнюють текст, сприяють уникненню небажаних повторів. Синоніми є одним із найбагатших джерел збагачення мовлення.
Синонімія найповніше і найвиразніше виявляється в лексиці, що пояснюється конкретним, індивідуальним характером лексичних значень. За різними принципами класифікації синоніми поділяються на кілька різновидів: а) абсолютні, або повні; б) семантичні; в) стилістичні; г) семантико-стилістичні.
До абсолютних належать синоніми, повністю рівнозначні і загалом тотожні за вживанням, тобто стильовою сферою функціонування, емоційно-експресивною характеристикою, наприклад: родина — сім'я; бік — сторона. Такі синоніми виникають під час проникнення до літературної мови слів із різних діалектів, як, наприклад, у синонімічному ряді лелека — бусол — чорногуз; абсолютні синоніми можуть являти собою іншомовне слово та його український відповідник: гіпербола — перебільшення, метаморфоза — перетворення, соціум — суспільство. В окремих випадках абсолютні синоніми утворюються шляхом запозичення з різних мов слів із тотожним значенням: гасло (запозичення з польської мови) — лозунг (із німецької).
Слід зазначити, що й між абсолютними синонімами можна знайти незначні відмінності — у сфері вживання, можливостях сполучення з іншими словами. Наприклад, у парі іншомовне слово — український відповідник іншомовний синонім може здаватися більш офіційним і не вживатися в розмовному стилі.
Синоніми, які відрізняються відтінками значення, називають семантичними (ідеографічними, логічними). Такі синоніми можуть уживатися в тому самому стилі мовлення, мають однакове емоційно-експресивне забарвлення.
Наприклад: бігти — скакати — мчати.
Стилістичні синоніми різняться між собою емоційно-стильовим забарвленням. При цьому один із синонімів може бути нейтральним, а інші — з позитивним чи негативним відтінком: ходити — тинятися, думати — метикувати. У деяких синонімічних рядах усі слова емоційно забарвлені й різняться лише мірою й особливостями емоційності.
Синоніми, які розрізняються і значеннєвими відтінками, й емоційністю та особливостями вживання в різних стилях, називають семантико-стилістичними. Приклад таких синонімів: їсти —жерти — запихатися — смакувати. Як бачимо, ці слова мають відмінності як у емоційно-експресивному забарвленні й стильовій приналежності, так і у відтінках значень, адже кожен із синонімів називає різний спосіб уживання їжі.
Синоніми складають синонімічні ряди — об'єднання слів, що означають одне поняття. У синонімічному ряді виділяють стрижневе слово, яке найточніше виражає значення, властиве всьому рядові. Стрижневим є зазвичай нейтральне слово або найменш стилістично забарвлене. Наприклад, у синонімічному ряді ходити — вештатися — швендяти — походжати стрижневим є слово ходити.
Стрижневе слово не завжди легко виокремити в синонімічному ряді, особливо в тому випадку, коли всі синоніми різною мірою емоційні. Тому деякі дослідники вважають, що його виокремлювати недоцільно.
Переносне вживання слів, переважно в художній літературі, приводить до виникнення контекстуальних синонімів,' які набувають спільного значення лише в певному контексті. Наприклад, контекстуальні синоніми вжито в такому реченні:
...Ні, не лежали, а сяяли, мінилися, горіли — вишнево, кармінно, лимонно! — маленькі світлячки (В. Влизнець).
У синонімічні зв'язки можуть вступати й фразеологізми, частіше такі, які співвідносяться з певним словом, наприклад: утекти — дати драла — взяти руки в ноги; рано — ні світ ні зоря — ще півні не співали.
Начало формы
толкования
переводы
книги
фильмы
Конец формы
Термины и понятия лингвистики: Лексика. Лексикология. Фразеология. Лексикография пути возникновения синонимов
пути возникновения синонимов
Синонимы возникают в результате различных процессов, протекающих в языке:
1) в результате расщепления лексического значения на два и более: прослойка (тонкий слой) и прослойка (общественная группа). Во втором значении слово прослойка стало синонимизироваться со словами группа, слой;
2) разные значения одного слова разошлись, потеряли связь друг с другом, появились омонимы, у каждого из которых возникли свои синонимические ряды: лавка1 – скамейка, лавка2 – магазин, ларек, палатка;
3) в результате заимствования иноязычных слов, близких по смыслу: предварительный – превентивный, преобладать – превалировать;
4) в результате словообразовательных процессов в языке: оснащение – оснастка;
5) в результате присоединения приставки не к одному из членов антонимической пары: низкий – высокий; низкий, невысокий.
Перейти до: навігація, пошук
Евфемі́зм (від грец. euphémia — утримування від неналежних слів, пом'якшений вираз) — заміна грубих або різких слів і виразів м'якшими, а також деяких власних імен — умовними позначеннями.
Евфемізм є наслідком лексичного табу (заборони), який завдяки різного роду упередженням, марновірствам, релігійним віруванням накладається на вживання назв певних предметів і явищ навколишнього світу, внаслідок чого людина удається до виразів іносказань. Характерно, що нові позначення «непристойних» предметів і явищ з часом втрачають характер евфемізмів, починають сприйматися як пряма вказівка на «непристойний» предмет і в свою чергу стають «непристойними». Оскільки евфемізми широко використовуються у мовленні, то з часом вони втрачають свою функцію «прикрашення» істинної суті висловлення і тому потребують чергового евфемізму, який надасть нове значення для завуалювання та прикриття висловлювання, напр. «американець» замість «афроамериканець», «людина іншої орієнтації» замість «людина нетрадиційної орієнтації».
В основі явища евфемізму лежать:
глибоко архаїчні пережитки мовних «табу» (заборон вимовляти прямі найменування таких небезпечних предметів і явищ, як, наприклад, богів, хвороб або мертвих, оскільки акт назви, згідно з дологічним мисленням первісної людини, може викликати саме явище) — такі евфемізми типу: «нечистий» замість «чорт», «покійний», «небіжчик»;
чинники соціальної діалектології (евфемізми зумовлені соціальними, моральними та етичними нормами поведінки, так звані етичні і моральні евфемізми, напр. «повненький», «ширококостий», «пишний», «з надлишковою вагою» замість «товстий», «грубий»).
Іноді взаємодія евфемізму з будь-якою одиницею лексичної системи може призвести до виходу цієї одиниці із активного слововжитку або до суттєвого зниження частоти її використання. Існує два види такої «негативної» взаємодії:
Евфемізм витісняє мовну одиницю, яку заміняє;
Один евфемізм витісняє інший з активної зони синонімічного ряду в пасивну.
За найбільшими і найпродуктивнішими сферами утворення, евфемізми можна тематично розділити на такі групи:
Евфемізми, пов'язані з дискримінацією: а). расовою, культурною, релігійною («нігер», «чорний» → «(афро)американець»); б). сексуальних меншин («гомік», «педик» → «гомосексуаліст», «людина іншої орієнтації»; в). інших видів;
Евфемізми, які позначають страшні та неприємні явища дійсності: а). смерть («померти» → «піти у краще місце», «піти у вічність», «заснути вічним сном»); б). хвороба; в). природні потреби («піти в туалет» → «відвідати дамську кімнату», «піти в одне місце»; г). фізичні вади («сліпий» → «незрячий», «підсліпуватий»); д). розумові та психічні розлади («псих» → «людина з психічними розладами»);
Евфемізми, пов'язані із впливом держави на життя людей: а). воєнні дії («в'язниця» → «місце позбавлення волі»); б). соціальні вади (алкоголізм, наркоманія, проституція, злочинність, напр. «алкоголік» → «людина з (алкогольною) залежністю»); в). бідність («бідний» → «економний», «скромний»); г). непрестижні професії («прибиральник» → «клінінг-менеджер»; ґ). сім'я («зраджувати» → «ходити наліво»; д). звільнення («піти за власним бажанням», «дати неоплачувану відпустку», «скоротити», «відпустити»); е). академічна неуспішність («двієчник» → «недостатньо вмотивований учень»);
Евфемізми, які вказують на вік і зовнішність людини: а). вага («товстий» → «пишний»); б). вік («старий» → «підстаркуватий», «людина похилого віку», «людина з досвідом»); в). зовнішній вигляд («негарний» → «своєрідний»); г). ріст («карлик» → «людина невисокого зросту»);
Дипломатичні евфемізми («вбити» → «прибрати», «ліквідувати», «нейтралізувати»);
Евфемізми у мові реклами («дешевий» → «економний», «за доступну ціну»).
Існують різні способи евфемізації, найпоширеніші серед яких такі:
Вживання слів-визначників з дифузною семантикою: деякий, відомий, відповідний та ін.;
Використання іменників з досить широким значенням для називання конкретних подій або явищ: товар для позначення наркотиків чи матеріал у значенні мати на когось компромат;
Вживання вказівних чи неозначених займенників: «мені потрібно в одне місце» замість «мені потрібно до туалету»;
Використання іноземних слів і термінів через їхню незрозумілість для носіїв мови: деструктивний замість руйнівний, конфронтація замість протистояння;
Вжиток слів, які вказують на неповноту дії чи послаблену ступінь властивості: він недочуває замість глухий, призупинити в значенні закрити якусь організацію;
Використання абревіатур, що є характерним для репресивної та сфер, пов'язаних зі збереженням державних таємниць: ПКТ, тобто приміщення камерного типу замість камера.