НАЦІОНАЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО І ВІДТВОРЕННЯ

Макроекономіка — це розділ економічної теорії, в якому досліджується функціонування національної економіки як єди­ного цілого.

На національному рівні функціонує величезна кількість еко­номічних суб'єктів, і кожен з них досягає певних економічних результатів, які досить суттєво відрізняються один від одного. У зв'язку з цим досліджувати національну економіку за індиві­дуальними поведінковими функціями суб'єктів та індивідуаль­ними результатами їх економічної діяльності неможливо. Саме тому аналіз національної економіки ґрунтується на основних агрегованих макроекономічних показниках: валовий внутріш­ній продукт, валовий національний продукт, національний до­хід та ін. Навіть суб'єкти аналізу будуть агрегованими: сектор домогосподарств, підприємницький сектор, сектор державний та сектор іншого світу (закордон).

Інакше кажучи, макроекономічний підхід досліджує суміс­ну (спільну, суспільну) діяльність усіх економічних суб'єктів та результат цієї сумісної діяльності.

1. Зміст, види та пропорції національного (суспільного) відтворення

Процес виробництва на окремих підприємствах може при­пинятись чи продовжуватися (з перервами чи безперервно), у масштабах же національної економіки виробництво має постій­но повторюватись і відновлюватись, оскільки виробництво є основою забезпечення існування людини. Оскільки людство не може існувати, не споживаючи продуктів виробництва, воно не може перестати виробляти.

Виробництво — це процес суспільного відтворення, якщо його розглядати не як окремий акт, а як процес, що постійно повторюється.

Суспільне відтворення — це економічний процес, в якому власне виробництво, розподіл, обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва — продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється про­дукт, якщо ці ресурси є відновлюваними, та залучення нових невідновлюваних ресурсів, а також через відновлення та розви­ток форм і методів організації праці.

Розрізняють такі види суспільного відтворення: просте, зву­жене та розширене (рис. 1).

Рис. 1. Види суспільного (національного) відтворення

Просте відтворення — це відновлення виробництва і спо­живання на кількісно та якісно незмінному рівні.

Звужене відтворення — це відтворення виробництва та спо­живання в менших обсягах. Його спричиняють економічні кри­зи, політичні потрясіння, значні технологічні аварії, природні катастрофи, війни тощо. Звужене суспільне відтворення є яви­щем тимчасовим. Звужене відтворення спостерігалося в 90-х роках XX ст. в перехідній економіці України.

Розширене відтворення — це кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання.

Сучасна економічна наука використовує моделі кругообігу ресурсів продуктів і доходів (рис. 2). Проста модель кругообігу описує потік ресурсів, товарів і послуг, якими обмінюються домогосподарства і фірми, урівно­важений з потоком грошових платежів, який обслуговує обмін між цими двома суб'єктами.

Передумови моделі:

- економіка представлена двома економічними суб'єктами — сектором домогосподарств і підприємницьким сектором;

- немає державного втручання в економіку та зв'язку із за­кордоном;

- доходи домогосподарств є витратами підприємств, а дохо­ди підприємств є витратами домогосподарств;

- сума доходів обох економічних суб'єктів дорівнює сумі їхніх витрат.

Рух товарів і ресурсів Рух платежів (витрат і доходів)

Рис. 2. Проста модель кругових потоків у закритій приватній економіці/

Доходи домогосподарств у формах заробітної плати, ренти, відсотка, прибутку, які для сектору домогосподарств в цілому на­бирають форму національного доходу.

2. Система національного рахівництва: необхідність виникнення, зміст, цілі.

При розробці балансу народного господарства у СРСР застосовували методику, яка істотно відрізнялась від міжнародної. По-перше, при аналізі валового суспільного продукту враховувалась лише продукція, створювана в матеріальному виробництві, при цьому ігнорувався продукт, вироблений у сфері нематеріального виробництва, тобто в сфері послуг. По-друге, застосовувана схема містила подвійний рахунок (тобто в одному показникові враховувалась продукція і виробничого, і кінцевого споживання). Наприклад, у галузях добувної та переробної промисловості кілька разів обчислювалась вартість створюваної продукції. Це призводило до штучного завищення реальних показників господарської діяльності.

Необхідність упорядкування інформації відповідно до світових стандартів і формування нового ринкового механізму господарювання зумовили нагальну потребу переглянути методологічні підходи до виміру основних макроекономічних показників країни і перейти на загальноприйняту в світі схему під назвою "Система національних рахунків".

СНР — це система взаємопов'язаних показників, яка відображає структуру взаємозв'язків між секторами, галузями економіки, між національною еконо­мікою та іншим світом. Вона містить інформацію про всіх економічних суб'єктів; про всі економічні операції, які ці суб'єкти здійснюють у процесі виробництва, розподілу, об­міну, нагромадження та кінцевого споживання.

Окрім того, СНР покликана полегшити зіставлення еконо­мічних показників різних країн з метою усунення труднощів та перепон, зумовлених суттєвими відмінностями в методології та методах національного рахівництва в різних країнах.

Принципи побудови СНР:

1) Продуктивною є будь-яка економічна діяльність, котра приносить доход суб’єктам цієї діяльності. Це стосується економічної діяльності як у сфері матеріального, так і нематеріального виробництва. Згідно з СНР валовий доход створюють не тільки галузі матеріального виробництва, а й галузі нематеріального виробництва, такі як торгівля, житлово-комунальне господарство, фінансо-кредитні організації, органи державного управління, армія, наукові установи, освіта та ін.

2)  В основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту і доходом, одержаним від його продажу. Це означає, що вартість продукту, з одного боку — це сума витрат факторів виробництва (праці, природних ресурсів, капіталу), з іншого боку — це сума доходів, одержаних власниками виробничих факторів. Отже, одна й та сама величина для виробників продукту є витратами, а для власників виробничих факторів — доходами. Тому витрати дорівнюють доходам. Такий стан свідчить про рівновагу в економічній системі.

3) СНР виходить із того, що економіка знаходиться в постійному кругообороті, а кругооборот — це безперервний потік “витрати — доходи”. Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат, нові витрати створюють нові доходи.

4) Відображення господарського кругообігу в трьох аспек­тах — виробництво, розподіл та кінцеве використання.

5) Групування господарських одиниць у сектори: підприєм­ницький, загальнодержавного управління, домогосподарств та некомерційного сектору, що обслуговує домогосподарства.

6) Розмежування руху продуктів і ресурсів та руху доходів.

7) Розмежування проміжної і кінцевої продукції.