Характеристика системи підзаконних нормативно – правових актів та перспективи її вдосконалення

Підзаконний нормативно – правовий акт – це різновид нормативно – правових актів, що являє собою офіційний документ, прийнятий уповноваженим органом держави на основі, на виконання та у відповідності до Конституції.

Ознаки :

1. Має певну юридичну силу;

2. Приймається уповноваженим органом держави;

3. Приймається на основі закону, тобто лише по тим питанням, які вже урегульовані законодавчо;

4. Приймається у відповідності до закону, тобто не може йому протирічити;

5. Приймається на виконання закону, тобто конкретизується його положення.

За юридичною силою підзаконні нормативно – правові акти класифікуються на:

1. Загальні, що приймаються органами загальної компетенції та поширюються на всю територію держави та населення ( акти парламенту, уряду та глави держави);

2. Відомчі підзаконні акти – це документи, що приймаються центральними органами виконавчої влади та регулюють певну сферу суспільних відносин ( акти міністерств, відомств та державних комітетів)

3. Місцеві підзаконні акти – це документи, що приймаються місцевими органами виконавчої влади та органами самоврядування і поширюються на територію певної адміністративної одиниці і регулюють питання самоорганізації населення цих одиниць ( акти адміністрацій, рад та їх виконкомів);

4. Локальні підзаконні акти – документи, що приймаються керівниками підприємств, установ та організацій, що регулюють відносини в межах цих організацій та визначають їх правовий статус ( статут);

Ієрархія підзаконних нормативно – правових актів у наступному.

1. Вищу юридичну силу мають загальні акти, що приймаються на основі закону;

2. Відомчі акти – повинні відповідати закону та загальним підзаконним актам;

3. Місцеві акти – не повинні суперечити закону, загальним та відомчим підзаконним актам;

4. Локальні акти – мають найнижчу юридичну силу, що визначає їх відповідність всім нормативно – правовим актам.

Значення нормативно – правових актів для правового регулювання полягає у наступному:

• Вони забезпечують формальну визначеність правового регулювання;

• Закріплють неперсеніфікованість правового регулювання;

• Визначають сутність обов’язковості правового регулювання;

• Закріплюють засоби правового регулювання;

• Вміщають методи правового регулювання;

• Закріплюють процесуальну форму правового регулювання;

• Визначають засоби впливу на поведінку суб’єктів;

• Забезпечують доступ правової інформації до суб’єктів права;

• Встановлюють моделі та типи правового регулювання;

• Передбачають суб’єктів правового регулювання та їх статус;

• Визначають межі правового регулювання;

• Встановлюють засоби впливу на суб’єктів, що вчиняють протиправну поведінку.

№2

Правовідносини – це динамічні явища, які виникають, змінюються та припиняються. Їх динаміка пов’язується з реальними життєвими обставинами.

Юридичні факти – конкретні життєві обставини, з настанням яких норма права пов’язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Факти називають юридичними тому що :

1. Вони передбаченні нормами права;

2. Тягнуть правові наслідки;

3. Викликають дію норми на конкретні відносини;

4. Визначають зміст юридичних прав і обов’язків суб’єктів;

5. Конкретизують норму до суб’єктів чи випадку.

Взаємодія юридичного факту, норми і правовідносин :

Норма права

Гіпотеза, диспозиція, санкція

Юридичні факти ___------______правовідносини