Бюджетний устрій та бюджетна система України

Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конституцією України державним устроєм України та її адміністративно-територіальним розподілом. Під бюджетним устроєм розуміють організацію та принципи

побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв’язок міх окремими ланками. Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети складають бюджетну систему України.

Бюджетний устрій базується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, та самостійності всіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Принцип ЄДНОСТІ означає існування єдиного

рахунка доходів та витрат кожної ланки бюджетної системи. Єднання бюджетної системи забезпечує загальна правова база, єдина бюджетна класифікація, єднання форм бюджетної документації, узгоджені принципи бюджетного процесу, єдина грошова система, єдина соціально-економічна політика, надання необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому. Принцип ПОВНОТИ базується на відображенні в

бюджеті усіх доходів та витрат. Принцип ДОСТОВІРНОСТІ потребує формування бюджету на основі реальних показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення в доповіді про виконання бюджетом тільки тих доходів та витрат, котрі є результатом касових операцій банків. Принцип ГЛАСНОСТІ забезпечує висвітлення в засобах масової інформації показників бюджетів та доповідей про їх виконання. Принцип НАОЧНОСТІ зумовлює відображення показників бюджетів у взаємозв'язку з

загальноекономічними показниками в Україні та за її межами шляхом використання засобів максимальної інформованості щодо результатів порівняльного аналізу, визначення темпів та пропорцій економічного розвитку. Принцип САМОСТІЙНОСТІ бюджетів забезпечується

присутністю власних джерел доходів та правом визначення напрямків їх використання згідно законодавства України, що враховують як місцеві, так і

загальнодержавні інтереси. Доходи державного бюджету – це частина

централізованих фінансових ресурсів держави, котрі урегульовані відповідними нормативними актами, необхідними для виконання його функцій.

Види бюджетів. Доходи та видатки бюджету

Головне джерело доходів бюджету – національний доход. Основними

методами, що використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу та створення бюджетних доходів є

податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.

Доходи бюджетів України поділяються на доходи Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Консолідований державний бюджет України складається: місцеві бюджети; Державний бюджет України; Бюджет АРК; бюджет міст республіканського підпорядкування; місцеві бюджети; Республіканський бюджет;обласний бюджет; бюджети районів; бюджети міст обласного підпорядкування; районний бюджет; бюджети міст районного підпорядкування селищні та сільські бюджети.

Доходи державного бюджету – це частина централізованих фінансових ресурсів держави, котрі урегульовані відповідними нормативними актами,

необхідними для виконання його функцій.

Витрати бюджету, як складова частина фінансової категорії – бюджету – є виразником витрат бюджету на загальнодержавному рівні, необхідному для виконання державою своїх функцій. Здійснення витрат бюджету

реалізується шляхом бюджетного фінансування. Це система надання коштів підприємствам, установам та організаціям для виконання заходів, передбачених бюджетом.

Витрати всіх бюджетів поділяються на поточні витрати та витрати розвитку. Поточні витрати – це витрати бюджетів на фінансування середи підприємств, установ, організацій та органів, що діють на початок бюджетного року, а також фінансування заходів соціального захисту та інших, що не відносяться до витрат розвитку. Витрати розвитку – це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, крім фінансування капітальних вкладень виробничого та невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші витрати, пов'язані з розширенням відтворення.

У Державному бюджеті України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до двох відсотків від обсягів витрат державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, котрі не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету України.

У Державному бюджеті України крім передбачених витрат існує оборотна касова готівка у розмірі до 2% загального обсягу витрат бюджету. Оборотна касова готівка може бути використана на протязі року для

покриття тимчасових касових розривів і повинна бути оновлена в тому ж році до розмірів, що встановлені під час затвердження Державного бюджету України.

Важливе значення має процес бюджетного регулювання, тобто збалансування бюджетів, що знаходяться нижче за рахунок тих, знаходяться вище, та процес збалансування державного бюджету. Бюджетне регулювання здійснюється трьома методами: зарахування до доходу бюджету нижчого рівня частини доходу бюджету вищого рівня (звичайно

встановлюється % відрахувань від державних податків), дотація, субвенція.

Дотація, звичайно, виділяється з бюджету вищого рівня бюджету нижчого рівня у вигляді твердої суми для покриття касової розбіжності. Дотації можуть застосовуватися і для фінансування соціальних або економічно важливих проблем, якщо бюджет нижчого рівня не регулюється іншими методами. Субвенція означає часткову участь бюджету вищого рівня в цільових заходах бюджету нижчого рівня. При цьому покривається не взагалі касовий розрив бюджету нижчого рівня, а відбувається часткове фінансування. При субвенції також заздалегідь обговорюється сума та строки

фінансування із бюджету вищого рівня.