
- •1.Характеристика предмету та структури навчального курсу «юридична деонтологія».
- •2. Поняття та зміст юридичної практики.
- •1. Учбова, професійна та наукова юридична діяльність, їх співвідношення.
- •2. Роль спеціально юридичних знань у здійсненні повноважень державного службовця.
- •1. Поняття та структурна характеристика моралі.
- •2. Функції юридичної діяльності.
- •1. Поняття юридичної науки.
- •2. Поняття та ознаки соціальної діяльності.
- •1. Роль юридичної практики в оволодінні науково-теоретичними знаннями.
- •2. Характеристика суддівської юридичної діяльності.
- •1.Співвідношення навчальної, наукової та практичної юридичної діяльності.
- •2.Характеристика адвокатської юридичної діяльності.
- •1.Методологічні підходи юриспруденції.
- •2.Характеристика нотаріальної юр. Діяльності.
- •2.Характеристика консультативної юридичної діяльності.
- •1.Характеристика системи юридичної освіти в україні.
- •2.Характеристика окремих форм навчання в системі юр. Освіти.
- •1.Зміст юридичної діяльності.
- •2.Характеристика основних методів навчання в системі юр. Освіти.
- •1.Загальна характеристика та основні риси юр. Професії.
- •2.Роль навчального курсу «Юридична деонтологія» у формуванні культури та свідомості майбутнього юриста.
- •1.Зв’язок юридичних практичних знань з економічною та політичною діяльністю.
- •2.Характеристика системи нормативно-правових актів, що регулюють різні напрямки юр. Діяльності.
- •1.Поняття та класифікація юридичної практичної діяльності.
- •2.Характеристика моральних та професійних вимог, що висуваються до працівників суду.
- •1.Система юр. Освіти в Україні.
- •2. Загальні вимоги, які ставляться до юристів.
- •1.Основні принципи організації та функціонування системи юр. Освіти, їх відображення в національному законодавстві.
- •2.Система морально-етичних вимог до представників адвокатури.
- •1.Характеристика системи навчальних дисциплін, що вивчаються в юридичних закладах освіти.
- •2.Система морально-етичних вимог до представників прокуратури.
- •1.Характеристика стану сучасної юр. Науки та основних тенденцій її розвитку в Україні.
- •2.Характеристика моральних та професійних вимог, що висуваються до працівників нотаріату.
- •1.Поняття та предмет юр. Науки.
- •2.Характеристика моральних та професійних вимог, що висуваються до юрисконсультантів на підставі чинного законодавства.
1.Загальна характеристика та основні риси юр. Професії.
2.Роль навчального курсу «Юридична деонтологія» у формуванні культури та свідомості майбутнього юриста.
Процес формування професійної свідомості та культури юристів відбувається в певному соціальному середовищі, яке так чи інакше здійснює вплив на всі процеси, що відбуваються в ньому. Соціальне середовище за структурою дуже складне явище, в якому крім суб'єктів слід розрізняти засоби, форми, методи, принципи діяльності, причинні зв'язки тощо. Тому доцільним буде розглянути названі фактори в аспекті їх суб'єктивного та об'єктивного впливу. Серед факторів суб'єктивного порядку слід назвати правове виховання, яке здійснюється у різноманітних формах та має на меті безпосереднє втручання в духовний світ особи, внесення корективів до її світоглядних позицій. Характерною ознакою суб'єктивного фактора слід назвати безпосередність та цілеспрямованість впливу. Нагадаємо, що форми правового виховання такі: правова агітація, пропаганда, правове навчання, юридична практика, самовиховання та самоосвіта. На практиці ці форми реалізуються у функціонуванні системи юридичної освіти, проведенні науково-практичних семінарів, конференцій, організації стажування, підвищенні кваліфікації. До суб'єктивного фактора слід також віднести умови сімейних відносин та відносин, що склалися в робочому колективі та характеризують моральний мікроклімат колективу.
Білет 19
1.Зв’язок юридичних практичних знань з економічною та політичною діяльністю.
2.Характеристика системи нормативно-правових актів, що регулюють різні напрямки юр. Діяльності.
Білет 20
1.Поняття та класифікація юридичної практичної діяльності.
Як це відзначалося раніше, юристи здійснюють не тільки юридичну наукову діяльність чи навчаються в системі юридичної освіти, але й, в першу чергу, здійснюють практичні дії, спрямовані на з'ясування змісту та обсягу нормативно-правових актів та інших правових документів, ведення юридичних справ, конкретизацію нормативно-правових документів, захист прав і свобод суб'єктів права і т.д., врешті-решт - на безпосередню зміну правової сфери суспільства (правової реальності, правової дійсності, правової системи).
Ці діяння є складовими елементами правової практики, впливають на соціальну діяльність інших суб'єктів, упорядковують її, забезпечують нормальне й безпечне функціонування суспільства.
В нормативних джерелах, науковій та навчальній літературі діяння юристів щодо зміни та збереження правової матерії (дійсності) включаються в різні наукові та нормативні поняття, позначаються різними термінами.
Одним із найбільш розповсюджених підходів є їх віднесення до правової (юридичної) практики, під якою розуміється "діяльність по виданню (тлумаченню, реалізації і т.д.) юридичних приписів, що береться у єдності з накопиченим соціально-правовим досвідом".
У нормативних джерелах під юридичною практикою розуміється:
¨ юридичне обслуговування суб'єктів права, зокрема, надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, складання заяв, скарг та письмових довідок правового характеру, здійснення представництва інтересів суб'єктів права у юридичних справах, здійснення правового обслуговування їх зовнішньоекономічної діяльності тощо;
¨ практика судової, прокурорської, слідчої діяльності тощо.
Терміни "практика" та "практичний" грецького походження і означають відповідно дію, діяльність, діяльне життя, досвід та мають відношення до діяння, діяльності, використовується у діяльності.
У філософському тлумаченні практика протиставляється теорії, теоретичній діяльності, що відповідно дає можливість розрізнити та відокремити юридичну практичну діяльність від юридичної наукової діяльності. Крім того, юридичну практику необхідно відрізняти від правової практики як правової діяльності та правого досвіду, в процесі здійснення якої видаються або застосовуються нормативно-правові документи, реалізуються їх вимоги. Правова діяльність, за загальним правилом, здійснюється всіма суб'єктами як юристами, так й не юристами, як на професійній, так й на непрофесійній основі.
До змісту юридичної практики (діяльності) відносять не тільки складання документів, консультування та участь у судовому засіданні, а також багато інших юридично значущих дій, зокрема, попередження, припинення та розслідування правопорушень, притягання до юридичної відповідальності, виконання покарань, підготовка та прийняття нормативно-правових актів, здійснення право-виховної та науково-дослідницької діяльності, реєстрація та статистичний облік правових явищ, результатів юридичної діяльності тощо.
Виходячи з викладеного вище, юридична практика - це актуально здійснювана діяльність юристів як професійних знавців права щодо безпосереднього захисту прав, свобод та законних інтересів суб'єктів права (особи, держави, суспільства), надання їм допомоги у складенні правових документів, консультуванні щодо вибору найбільш оптимальних варіантів поведінки у відповідності з нормами права, посвідченні юридичних фактів тощо, в процесі яких забезпечується здійснення норм права його суб'єктами.