12.2 Нормативи технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Планування, організація і виконання робіт по ТО і ремонту автомобілів проводиться на основі відповідних нормативів до яких відносяться:

1) пробіг автомобіля (агрегату) до КР, тис. км.;

2) періодичність виконання ТО-1 і ТО-2 за пробігом автомобіля, тис. км.;

3) трудомісткість виконання ЩО, ТО-1, ТО-2 і СО, люд.-год.;

4) трудомісткість виконання ПР, люд.-год.;

5) витрата запасних частин на ТО і ПР, грн.;

6) число агрегатів оборотного фонду на складі АТП, од.;

7) тривалість простою автомобіля в ТО і ПР, годин (днів).

У Положенні про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів вказані нормативи дані для еталонних умов експлуатації машин. У реальних умовах вони значно відрізняються від приведених. Дані нормативи піддаються корегуванню за допомогою п'яти коефіцієнтів які враховують наступні фактори:

- категорія умов експлуатації (вид дорожнього покриття у місті або поза

ним і т. д.) – К1;

- модифікацію рухомого складу і особливості організації його роботи (базо-

вий автомобіль, тягач, працює з причепом або без на малому або великому плечі

підвезення і т. д.) – К2;

- природно-кліматичні умови – К3;

- пробіг автомобіля з початку експлуатації – К4;

- рівень концентрації рухомого складу в АТП (чисельність автопарку) – К5.

Корегування нормативів для СТО здійснюється з використанням двох коефіцієнтів, які враховують:

- кількість робочих постів на СТО – Кx;

- природно-кліматичні умови – К3.

Відкореговані значення нормативів використовують для виконання робіт по ТО і ремонту рухомого складу відповідно до встановлених технологічних процесів.

12.3 Обладнання для ремонту автомобілів.

Для здійснення процесів обслуговування і ремонту автомобілів необхідно мати різноманітне технологічне обладнання. Безумовно, у багатьох випадках можливе застосування передбаченого Державними стандартами типового обладнання, що випускається промисловістю серіями або малими партіями. Але найчастіше при виконанні тієї або іншої операції по ремонту або обслуговуванні, особливо при експлуатації нових автомобілів, цього обладнання буває недостатньо.

Застосовуване обладнання як правило, відрізняється від типових стандартизованих пристосувань і конструктивно не може бути застосоване при індивідуальному ремонті того або іншого агрегату або деталі автомобіля. Тому, на відміну від автомобільної промисловості, на автотранспортних і авторемонтних підприємствах у значно більшому об’ємі використовується нестандартизоване обладнання, яке проектується і виготовляється своїми засобами і умільцями — техніками, інженерами автотранспортних підприємств, авторемонтних заводів або в галузевих дослідно-конструкторських організаціях.

Відповідно до загальноприйнятих норм до нестандартного обладнання не можна відносити:

• обладнання для ремонтно-експлуатаційних потреб на діючих підприємствах;

• обладнання, на яке затверджені ДСТи і галузеві нормалі, а також аналогічне за назвою й типорозмірам обладнання;

• окремі вузли й агрегати до машин і установкам та комплексним технологічним лініям; виробниче оргтехоснащення, тару, реманент (столи, верстати, етажерки, тумбочки, підставки, шафи мийні, витяжні, інструментальні, шафи для одягу, стеллажи інвентарні, піддони, бункери, ящики металеві, тару комплектувальну, касети, підвіски, інструмент, верстатні пристосування та ін.).

Обладнання, що відноситься до групи нестандартизованного, для авторемонтних підприємств дається в довідниках або спеціальних випусках з описом його конструкцій.

У довідниках приводяться основні відомості про принцип роботи й технічні дані по нестандартизованому обладнанню: мийно-очисному, розбирально-збиральному, ремонтному, підйомно-транспортному, випробовувальному, фарбувальному.

З усією повнотою охопити різноманітну номенклатуру нестандартизованого обладнання, яке використовується в авторемонтному виробництві, не представляється можливим і в силу обмеженого об’єму навчального посібника.

В наш час відбувається інтенсивна перебудова авторемонтного виробництва як в організаційному відношенні, у зв'язку із створенням виробничих об'єднань, так і у зв'язку із заміною старих об'єктів капітального ремонту новими моделями й марками автомобілів, що випускаються автомобільною промисловістю. Тому неминуче поява в авторемонтному виробництві все більшої кількості нового нестандартизованного обладнання, необхідного для організації капітального ремонту автомобілів і їх агрегатів.

В області індексації нестандартизованого обладнання відсутня яка-небудь загальна система, і різні організації привласнюють своєрідні буквені й цифрові позначення навіть однотипному обладнання, розробленому ними. Під час проходження практики на виробництві студенти активно включаються в такі процеси створення нестандартизованого обладнання і використовують ці розробки при виконанні курсового та дипломного проектування.