
- •Для студентів напряму підготовки 5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів»
- •1. Ознайомлення з навчальним закладом, правовими аспектами та вимогами з
- •6. Автомобілебудування в Україні. Характеристика автомобільної промисловості
- •1. Ознайомлення з навчальним закладом, правовими аспектами
- •1.1 Історична довідка створення технікуму та його спеціальності.
- •1.2 Форми організації навчання.
- •1.3 Практики.
- •1.4 Кваліфікаційні вимоги до фахівця
- •1.5 Права і обов'язки осіб, які навчаються у вуЗі (технікумі)
- •1.6 Органи студентського самоврядування
- •2. Історія розвитку транспорту
- •2.1 Попередники автомобіля: прадавні транспортні засоби, карети,
- •2.2 Безкінний транспорт: паромобілі.
- •3. Століття автомобільного транспорту
- •3.1 Газовий двигун.
- •3.2 Двигун на рідкому паливі.
- •3.3 Винахідники автомобіля.
- •4. Теорія двигуна і автомобіля.
- •4.1 Теорія двигуна.
- •4.2 Теорія автомобіля.
- •5. Компонування автомобілів.
- •5.1 Сучасне компонування легкових та вантажних автомобілів.
- •5.2 Автомобілі класичної схеми компонування.
- •5.3 Модернізація автомобілів що випускаються.
- •6.1 Автомобілебудівна галузь України.
- •6.2 Цілі, які ставлять перед собою автомобілебудівники України.
- •6.3 Сучасний стан автомобілебудівної промисловості світу.
- •6.4 «Великий переділ» автомобільного ринку світу.
- •6.5 Тенденції автобудівників за останні роки.
- •6.6 Вплив автомобіля на навколишнє середовище.
- •7.2 Технічна концепція автомобіля.
- •7.3 Застосування біопалива.
- •7.4 Загальні відомості про електромобілі.
- •7.5 Маховик на транспорті.
- •7.6 Впровадження автомобілів-гібридів.
- •7.7.Водневі двигуни.
- •7.8 Нітінолові двигуни.
- •7.9 Сонцемобілі.
- •7.10 Кріомобілі.
- •8.2 Маркування і система індексації автомобілів.
- •Позначення автомобілів
- •8.3 Класифікація рухомого складу прийнята у правилах єек оон і
- •8.4 Технічні характеристики автомобілів.
- •8.5 Експлуатаційні характеристики автомобілів.
- •8.6 Показники якості автомобіля.
- •8.7 Спеціальний і спеціалізований рухомий склад.
- •8.8 Спортивні автомобілі.
- •8.9 Причепний рухомий склад.
- •9.2. Газове паливо.
- •9.3. Біоенергетика на автотранспорті.
- •9.4. Різновидності експлуатаційних матеріалів.
- •10.2 Організаційна структура типового атп .
- •10.3 Класифікація автообслуговуючих підприємств, їх організаційна
- •10.4 Типи авторемонтних підприємств.
- •11.2 Основні чинники, що впливають на зміну технічного стану автомобілів.
- •11.3 Класифікація відмов.
- •11.4 Види технічного обслуговування.
- •11.5 Організація технічного обслуговування.
- •11.6 Система то автомобілів закордонного виробництва.
- •11.6.1. Методи формування системи то й ремонту автомобілів закордонного
- •11.6.2. Фірмові системи то
- •12.2 Нормативи технічного обслуговування та ремонту автомобілів.
- •12.3 Обладнання для ремонту автомобілів.
- •12.4 Поняття про технологічний процес.
- •12.5 Перспективи вдосконалення системи технічного обслуговування і ремонту.
- •13.2 Основи аналізу виробничо-господарської діяльності автомобільних
- •14. Курсове та дипломне проектування.
- •14.1 Вимоги, які висуваються до дипломного проекту.
- •14.2 Реальне та комплексне дипломне проектування.
- •14.3 Захист дипломних проектів.
- •14.4 Помилки дипломного проектування.
10.2 Організаційна структура типового атп .
Організаційна структура типового АТП приведена на рис. 21.
Найбільш поширені комплексні АТП з кількістю автомобілів 200–400 одиниць. До кооперованих АТП відносяться автокомбінати. Вони налічують 700– 1000 одиниць рухомого складу та більше і складаються з головного підприємства і декількох філій (на 150–200 одиниць і більш), розташованих на інших територіях у районі обслуговування перевезеннями. Це сприяє скороченню порожніх про-бігів автомобілів і ліквідації малоефективних дрібних підприємств. На головному підприємстві виконуються найбільш працеємкі і складні види технічного обслуговування (ТО-2), діагностування і ПР всього рухомого складу, а також всі види ТО, ремонту і зберігання тієї частини рухомого складу, яка базується на основном підприємстві. У філіях проводяться зберігання рухомого складу, технічне обслуговування в обсязі ЩО і ТО-1 і нескладний поточний ремонт.
Рис. 22. Організаційна структура типового АТП.
10.3 Класифікація автообслуговуючих підприємств, їх організаційна
структура.
До автообслуговуючих підприємств відносяться:
- бази централізованого технічного обслуговування (БЦТО),
- станції технічного обслуговування (СТО),
- гаражі (стоянки),
- автозаправочніі станції (АЗС),
- мотелі, кемпінги,
- пасажирські автостанції й автовокзали, вантажні автостанції.
Бази централізованого технічного обслуговування (БЦТО) призначені для централізованого виконання складних видів ТО і значного поточного ремонту рухомого складу, експлуатуємого в невеликих за розміром АТП (рис.23).
Рис. 23. Організаційна структура типової БЦТО.
В обсязі ремонтних робіт, що виконуються базами, входить заміна агрегатів, що вимагають капітального ремонту, на відремонтовані агрегати, що знаходяться в централізованому оборотному фонді бази. Крім того, на базах може бути організований централізований ремонт окремих механізмів, вузлів, агрегатів і приладів автомобілів.
Величина (потужність бази) вимірюється кількістю приписани до неї автомобілів, яке в сучасних умовах повинне складати приблизно 1000–2000 машин. Залежно від типу приписаного рухомого складу бази можуть бути призначені для вантажних автомобілів, автобусів або легкових автомобілів.
Станції технічного обслуговування (СТО) призначені, в основному, для обслуговування автомобілів індивідуальних власників як в повному обсязі ТО і ПР, так і їх окремих операцій, а також постачання їх запасними частинами, приналежностями й експлуатаційними матеріалами.
Вони поділяються на міські й придорожні.
Класифікація і типова структура приведені на рис. 24 і рис. 25.
Рис. 24. Класифікація СТО.
Гаражі (стоянки) є підприємствами для зберігання автомобілів. Найширше поширені стоянки для зберігання автомобілів індивідуального користування. Іноді на них виконують технічне обслуговування автомобілів індивідуальних власників.
Мотель – це комплекс придорожнього обслуговування, що включає готель, автостоянку, автосервіс, кафе, а іноді і автозаправну станцію (АЗС). Структура типового мотеля представлена на рис. 26.
Автозаправочні станції (АЗС) є підприємствами по постачанню автомобілів експлуатаційними матеріалами, переважно паливом, а також моторним мастилом, пластичні мастила, водою, охолоджувальною рідиною, і іноді повітрям чи азотом для шин.
Рис.
25.
Організаційна структура типової СТО.
АЗС можуть бути спеціалізовані по роду автомобільного палива: бензинові, дизельні, газобалонні. Вони розділяються на міські і дорожні. Величина (потужність) заправних станцій вимірюється максимальною добовою кількістю заправок відповідним для міських станцій 150–1000 і для дорожніх 500–1500 заправок.
Останнім часом поновилася практика установки АЗС на территорії АТП, що мають більше 250 автомобілів. Це дозволяє скоротити простої автомобілів при заправці, понизити порожні пробіги.
Рис. 26. Структура типового мотеля.
Пасажирські автостанції й автовокзали призначені для обслуговування міжміських автобусних і таксомоторних повідомлень. Автостанції споруджують у містах, населених пунктах, а також на окремих ділянках доріг з відносно малою інтенсивністю руху автобусів. Автовокзали, як правило, споруджуються у великих містах, де концентруються кінцеві пункти міжміських автобусних сполучень.
Автовокзал являє собою комплекс споруджень, що забезпечують обслуговування пасажирів і автобусних бригад. Для пасажирів влаштовують посадкові майданчики, зали чекання, квиткові каси і т.д. На автовокзалах обслуговують і транзитних пасажирів по змішаних перевезеннях (автобуси - залізниця - водний транспорт).
Вантажні автостанції призначені для збору, зберігання, комплектування й експедирування вантажів. Розмір станцій визначається вантажообігом і місткістю складів.