
- •Для студентів напряму підготовки 5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів»
- •1. Ознайомлення з навчальним закладом, правовими аспектами та вимогами з
- •6. Автомобілебудування в Україні. Характеристика автомобільної промисловості
- •1. Ознайомлення з навчальним закладом, правовими аспектами
- •1.1 Історична довідка створення технікуму та його спеціальності.
- •1.2 Форми організації навчання.
- •1.3 Практики.
- •1.4 Кваліфікаційні вимоги до фахівця
- •1.5 Права і обов'язки осіб, які навчаються у вуЗі (технікумі)
- •1.6 Органи студентського самоврядування
- •2. Історія розвитку транспорту
- •2.1 Попередники автомобіля: прадавні транспортні засоби, карети,
- •2.2 Безкінний транспорт: паромобілі.
- •3. Століття автомобільного транспорту
- •3.1 Газовий двигун.
- •3.2 Двигун на рідкому паливі.
- •3.3 Винахідники автомобіля.
- •4. Теорія двигуна і автомобіля.
- •4.1 Теорія двигуна.
- •4.2 Теорія автомобіля.
- •5. Компонування автомобілів.
- •5.1 Сучасне компонування легкових та вантажних автомобілів.
- •5.2 Автомобілі класичної схеми компонування.
- •5.3 Модернізація автомобілів що випускаються.
- •6.1 Автомобілебудівна галузь України.
- •6.2 Цілі, які ставлять перед собою автомобілебудівники України.
- •6.3 Сучасний стан автомобілебудівної промисловості світу.
- •6.4 «Великий переділ» автомобільного ринку світу.
- •6.5 Тенденції автобудівників за останні роки.
- •6.6 Вплив автомобіля на навколишнє середовище.
- •7.2 Технічна концепція автомобіля.
- •7.3 Застосування біопалива.
- •7.4 Загальні відомості про електромобілі.
- •7.5 Маховик на транспорті.
- •7.6 Впровадження автомобілів-гібридів.
- •7.7.Водневі двигуни.
- •7.8 Нітінолові двигуни.
- •7.9 Сонцемобілі.
- •7.10 Кріомобілі.
- •8.2 Маркування і система індексації автомобілів.
- •Позначення автомобілів
- •8.3 Класифікація рухомого складу прийнята у правилах єек оон і
- •8.4 Технічні характеристики автомобілів.
- •8.5 Експлуатаційні характеристики автомобілів.
- •8.6 Показники якості автомобіля.
- •8.7 Спеціальний і спеціалізований рухомий склад.
- •8.8 Спортивні автомобілі.
- •8.9 Причепний рухомий склад.
- •9.2. Газове паливо.
- •9.3. Біоенергетика на автотранспорті.
- •9.4. Різновидності експлуатаційних матеріалів.
- •10.2 Організаційна структура типового атп .
- •10.3 Класифікація автообслуговуючих підприємств, їх організаційна
- •10.4 Типи авторемонтних підприємств.
- •11.2 Основні чинники, що впливають на зміну технічного стану автомобілів.
- •11.3 Класифікація відмов.
- •11.4 Види технічного обслуговування.
- •11.5 Організація технічного обслуговування.
- •11.6 Система то автомобілів закордонного виробництва.
- •11.6.1. Методи формування системи то й ремонту автомобілів закордонного
- •11.6.2. Фірмові системи то
- •12.2 Нормативи технічного обслуговування та ремонту автомобілів.
- •12.3 Обладнання для ремонту автомобілів.
- •12.4 Поняття про технологічний процес.
- •12.5 Перспективи вдосконалення системи технічного обслуговування і ремонту.
- •13.2 Основи аналізу виробничо-господарської діяльності автомобільних
- •14. Курсове та дипломне проектування.
- •14.1 Вимоги, які висуваються до дипломного проекту.
- •14.2 Реальне та комплексне дипломне проектування.
- •14.3 Захист дипломних проектів.
- •14.4 Помилки дипломного проектування.
9.2. Газове паливо.
Герой однієї з російських народних казок лича Ємеля по грізному приказу відправився в палац на печі. Піч як транспортний засіб протягом століть зачаровувала багато поколінь юних читачів. Чи нереальна ситуація, описана в казці? Ідея використання для транспорту енергії від згоряння дерев'яних «чурок» для одержання генераторного газу, насправді, не нова.
Ще в 1936 р. у нашій країні було налагоджено серійне виробництво газогенераторних установок для автомобілів. Роботи в цій області дуже швидко вивели СРСР на перше місце. Практично невичерпні запаси деревної сировини на території нашої країни були потужним стимулом для активізації робіт з одержання й використанню в автомобільному транспорті окису вуглецю — генераторного газу. Автомобілі з газогенераторними установками були звичні на дорогах війни й зіграли більшу роль у безперебійному постачанні армії всім необхідним. По закінченню війни газогенераторні установки почали демонтувати з автомобілів; нафтопродукти, що стали доступними й дешевими, поступово витісняли це, сподівалось, архаїчне джерело енергії. Однак торжество нафтопродуктів, як ми знаємо, дуже часто носило тимчасовий характер.
Нафтові кризи, що періодично трясуть економіку ряду капіталістичних країн, відродили інтерес до газогенераторних автомобільних двигунів. Великі роботи в цій області ведуться у Швеції, де створене спеціальне відділення в Інституті енергетичних і екологічних досліджень при Королівській академії наук. У Бразилії ще з 60-х років минулого століття існує фірма, що створює й реалізує на світовому ринку агрегати для газогенераторних автомобілів. Дуже цікавий досвід Філіппін, де компанія ГЕМКОР уже має на своєму рахунку близько тисячі випущених газогенераторних установок для автомобілів і рибальських судів. В еру генераторного газу вступають Нікарагуа, Танзанія, Гвінея, Таїланд, Індонезія.
Казкова піч впевнено завойовує континенти. У цей час великі роботи ведуть у напрямку вдосконалювання конструкції газогенераторних установок, підвищення тепловіддачі генераторного газу. Як затверджують фахівці, велике майбутнє у своєрідного гібрида газогенератора й дизеля: важкі вантажівки, що роблять далекі рейси, будуть при цьому споживати пальне, що складається на 80 % з генераторного газу й на 20 % з дизельного палива. Одне «заправлення» автомобіля дерев'яними «чурками» (розміри кожної не перевищують сигаретну пачку) дозволить подолати відстань приблизно в 1000 км: на 10 км шляху потрібно 10 кг деревини й менше 1 л дизельного палива. Маса самої газогенераторної установки при цьому ледве більше тонни. Наведені дані наводять на думку, що резерви підвищення ефективності газогенераторних автомобілів ще є.
Якщо в якості палива замість бензину використовувати природний газ, викид шкідливих компонентів зменшується майже в 5 раз. Ще в 40-х рр. XX ст. у Донбасі й в інших районах країни були побудовані газонаповнювальні станції, і велика кількість автомобілів переведена на газове паливо. Але... дешевшали нафтопродукти, став доступним бензин, і роботи з газового палива ждала та ж доля, що й роботи з альтернативних видів палива, — вони були припинені. Сьогодні, коли відроджується інтерес до газового палива, у розпорядженні фахівців сучасна техніка очищення, компресії й скраплення газу, високий ступінь автоматизації газопостачання. На автомобільних газонаповнювальних компресорних станціях (АГНКС) газ, що надходить безпосередньо з магістрального газопроводу, після очищення й сушіння стискають до 200 Па.
Більш ніж в 30 містах нашої країни, крім потужних стаціонарних АГНКС, створена мережа малогабаритних станцій, призначених для обслуговування автобаз. Залежно від потужності газонаповнювальні компресорні станції можуть у добу заправляти від 50 до 500 автомобілів. Моторним паливом, використовуваним на цих станціях, є нафтовий зріджений газ (пропан-бутан). Цікаві результати, отримані українськими фахівцями, по пареведенню автомобілів на природний газ «середнього тиску» — пробіг автомобіля на одній заправленій порції становить 150 км, однак в 2 рази скорочуються капітальні витрати, в 4 рази зменшуються експлуатаційні витрати. Сьогодні на території нашої країни функціонує приблизно 3000 спеціальних газорозподільних станцій (ГРС), призначених для заправлення автомобілів газом «середнього тиску». Кількість їх щорічно збільшується.
Спеціально для постачання паливом автобаз створені пересувні автозаправники, які перевозять газ під тиском 320 Па. Ці заправники дозволяють постачати автомобілі газом високого, середнього й низького тиску.
Ефективність використання моторного палива із пропан-бутану можна підвищити шляхом його скраплення при температурі мінус 161 °С. Основна перевага зрідженого природного газу (ЗПГ) — його компактність. Завдяки скрапленню в 640 раз знижується об’єм газу, що в значній мірі спрощує транспортування палива на далекі відстані.
В Україні десятки тисяч вантажних автомобілів переведені на паливо зі зрідженого газу, розроблені модифікації ряду марок автобусів, успішно експлуатуються легкові автомобілі, у багажниках яких розташований балон з зрідженим газом місткістю 45-90 л.
Розвинена система газопроводів у нашій країні, найбагатші розвідані й експлуатовані запаси газу служать сприятливими передумовами для використання його в якості моторного палива. Встановлено, що ресурс двигунів, що працюють на газовому паливі, на 30...40 % більше, ніж працюючих на бензині. Газ більш стійкий до детонації, удвічі збільшується термін служби моторного масла й на 50 % — свічок запалювання. Разом з тим широкому використанню газу як палива автомобілів перешкоджає ряд усе ще невирішених проблем. По-перше, газ не забезпечує необхідні пускові властивості двигунів при низьких температурах, у результаті двигуни доводиться обладнювати додатковим пусковим обладнанням, що працюють на бензині. По-друге, система живлення газом досить добре відпрацьована для карбюраторних двигунів, але потребує істотних змін стосовно до дизелів. По-третє, для створення розгалуженої мережі газозаправних станцій будуть потрібні більші капітальні вкладення. Проте, сьогодні у світі кілька мільйонів автомобілів працюють на зрідженому пропан-бутановому газі, парк газобалонних автомобілів нараховує більш мільйона екземплярів. Кількість газобалонних автомобілів збільшується з року в рік..