1. Загальні положення

Інженерні спорудження і пристрої, призначені для прийому вод, що стікають, транспортування їх до очисних споруджень, очищення, утилізації корисних речовин, які містяться в осаді, і скидання очищених вод, називають системою каналізації.

Стічними водами називають забруднені води, що надходять у каналізацію. Розрізняють три основних види стічних вод: госпо­дарсько-фекальні, котрі надходять із санітарно-технічних при­міщень будинків, зокрема, туристських комплексів, тобто з рако­вин, умивальників, ванн, душів, пралень.

До атмосферних вод відносяться води, що утворюються від та­нення снігу, льоду, а також дощові води.

До виробничих стічних вод відносяться відпрацьовані води на устаткуванні промислових підприємств, вони можуть містити дуже багато шкідливих хімічних речовин.

Система каналізації, яка знаходиться у середині будинку, складається з мережі трубопроводів, приймачів стічних вод і пристроїв для огляду й очищення трубопроводів. Для запобігання проникання смердючих, пальних і вибухонебезпечних газів з ка­налізації в приміщення всі приймачі стічних вод (раковини, уми­вальники і т.д.) підключають до мережі через гідравлічні затвори. З цією ж метою кожен каналізаційний стояк виводять вище даху на 0,7м (див. рис. 4.2). У багатоповерхових будинках для венти­ляції каналізаційної системи встановлюють спеціальні венти­ляційні стояки.

Неприємний запах у приміщеннях свідчить про порушення нормальної роботи вентиляційного стояка, наявність щілин у стикових з'єднаннях, несправності сифонів. Причиною порушен­ня вентиляції можуть бути засмічення, крижані пробки і т.п. Ці дефекти усувають способами, застосовуваними при налагодженні систем приточно-витяжної вентиляції.

63

Засмічення в каналізації часто утворюються при влученні в сифони і підводки до приладів піску, мила, волокон від ганчірок, великих предметів. Іноді такі засмічення вдається ліквідувати шляхом прокачування води гумовим поршнем (вантузом). Якщо таким способом засмічення не ліквідується, його усувають про­чищенням дротом чи розбирають ділянку трубопроводу, що засмічена, і прочищають її сталевим «йоржиком».

2. Внутрішня каналізація

Загальна схема внутрішньої каналізації наведена на рис. 2

внутрішні каналізаційні системи складаються з приймальників, мережі внутрішніх відвідних труб, каналізаційних стояків, випу­сків та дворової мережі. Приймальниками можуть бути санітарні пристрої (унітази, пісуари, раковини, мийки, трапи тощо), різноманітні лійки, відкриті та закриті лотки. Всі приймальники при підключенні до стояків повинні мати гідравлічні затвори для шобігання проникненню газів зі стояків у приміщення.

Каналізаційні стояки у верхній частині закінчуються витяжною трубою, яка виступає над дахом будинку на 0,3—0,5 м у звичайних умовах і на 3 м за умови експлуатації даху. Витяжна труба і стояк забезпечують вентиляцію зовнішніх каналізаційних мереж, захищають гідрозатвори від зриву, тобто відсмоктування води з них. Для декількох стояків можна влаштовувати одну, спільну, витяжну частину, що зменшує кількість перетинів покрівлі будинку. Відстань по горизонталі від витяжної труби стояка до вікон чи балконів, що відкриваються, має перевищува 4 м.

У сільських одноповерхових житлових будинках або в інших випадках за розрахунком дозволяється влаштовувати невентильовані каналізаційні стояки, які не мають витяжної труби. Такі стояки можна передбачати за умови, що в будинку є ще хоча б один вентильований стояк. Невентильований каналізаційний стояк закінчується вгорі прочисткою, яка встановлюється в розтруб прямого відводу хрестовини або трійника на рівні під'єднання до стояка приладу на найвищому

поверсі.

На каналізаційних стояках на нижньому і верхньому поверхах, а за наявності більше 5 поверхів, через кожні 3 поверхи, встановлюють ревізії для їх прочистки. На горизонтальних ділянках встановлюють прочистки, або ревізії, відстань між якими залежить від типу стічних вод та діаметрів трубопроводів.

Збірні горизонтальні каналізаційні трубопроводи для об’єднання стояків і випуску слід прокладати у підвалах, технічному підпіллі або каналах. Внутрішня каналізація закінчується випуском, який підключається до оглядового колодязя дворової мережі, розташованого зовні будинку. З дворової мережі стічні води надходять у самопливну вуличну мережу.

Розрахунок каналізаційної мережі зводиться до визначення діаметрів, уклонів і пропускної спроможності окремих ділянок за даними витрат|

води, які надходять від водорозбірної арматури на цю ділянку.

Іимальні секундні витрати стічних вод ^⁸ (л/с) на ділян-грішньої каналізаційної мережі дорівнюють д^ш за загаль-рат холодної і гарячої води на відповідній ділянці водо-ої мережі при $^оі > 8 л/с, а при $^оі-% л/с — визначаються у лою

^⁸=^^ш+^₀⁸, (і2.і)

- найбільші секундні витрати стічних вод від санітарних їв, що визначаються за додатком 2 СНиП 2.04.01-85. санітарних приладів, що найчастіше зустрічаються, зна-ієличини ^₀⁸ приймають у 0,15 л/с — для умивальників,

- для мийок, 0,8 — 1,1 л/с — для ванн, 1,6(1,1) л/с — для

- зі зливним бачком (краном).

ягускну спроможність горизонтальних ділянок каналіза-трубопроводів діаметром менше 500 мм рекомендується ати за номограмою додатка 9 СНиП 2.04.01-85. Швидкість ічних вод у трубопроводах приймають не менше 0,7 м/с, а ення — не менше 0,3. Уклони трубопроводів приймають І щоб забезпечити швидкість руху води і наповнення труб них межах. При цьому уклон труб не може перевищувати і винятком відгалужень від приладів довжиною до 1,5 м. рахунок каналізаційних трубопроводів починають з при-ня швидкості V (м/с) та наповнення к/<1 з умовою, щоб

У = _Х->К, (12.2)

0,5 — для трубопроводів із пластмаси та скла і 0,6 — для роводів з інших матеріалів.

штлових будинках, де використовують стандартні прийма­них вод, поверхові відвідні трубопроводи приймають без унку. Мінімальні діаметри відвідних ліній приймають за І табл. 12.1 або за додатком 2 СНиП 2.04.01-85. зіетри вентильованих каналізаційних стояків визначають і. 12.1 залежно від величини розрахункових витрат стічних ходячи з найбільшого діаметра поверхового відвідного тру-■ лу. Каналізаційні стояки приймають однакового діаметра і висоті. Діаметр стояка не може бути меншим, ніж най-ай діаметр поверхових відвідних труб, що приєднуються до стояка. Конструктивні розміри невентильованих стояків і лускну спроможність слід визначати за табл. 12.2.

Довжину випуску від стояка або прочистки до осі оглядового колодязя приймають: для діаметра трубопроводу 50 мм — 8м, 100 мм — 12 м, 150 і більше мм — 15 м.

Таблиця 1. Характеристика пропускної спроможності вентильованих каналізаційних стояків

Діаметр по­верхових відводів, мм	Кут приєднан­ня поверхових відводів до	Максимальна пропускна спромоа вентильованого каналізаційного с л/с, при його діаметрі, мм
	стояка, град.	50	85	100		150
	90	0,8	2,8	4,3		11,4 17.0 19,6
50	60	1,2	4,3	6,4
	45	1,4	4,9	7,4
	90	—	2,1	—		— —
85	60 45	—	3,2 3,6	— ---
	90	—	—	3,2		8.5 12.6 14.5
100	60	—	—	4,9
	45	—	—	5,5

Таблиця 2. Характеристика пропускної спроможності невентильованих каналізаційних стояків

Робоча висота стояка, м	Максимальна пропускна здатність невентильованоп заційного стояка, л/с, при його диаметрі, ми
	50	85	100
1	1,6	5,3	6,3
2	1,0	3,1	3,7
3	0,6	2,0	2,4
4	0,5	1,4	1,8
5	0,4	0,8	1,4
6	0,4	0,7	1,0
7	0,4	0,5	0,9
8	0,4	0,5	0,7
9	0,4	0,5	0,6
10	0,4	0,5	0,6
11	0,4	0,5	0,6
12	0,4	0,5	0,6
13 і більше	0,4	0,5	0,6