1. Людство. Етнос. Нації.

Людство має загальне походження. Все різноманіття розходжень у фізичному вигляді людей, яке можна зустріти на різних континентах, є результат варіацій того самого біологічного виду - Homo sapiens (людини розумного).

Раси (від лат. ratio — категорія, розряд) людини (біологічного виду Homo sapiens) характеризуються загальними спадкоємними фізіологічними особливостями, пов'язаними з єдністю походження й певною спільністю поширення.

Найбільше чітко виділяються три основні групи рас — негроїдна, європеоїдна й монголоїдна. Всі раси сучасного людства мають рівні біологічні можливості для досягнення високого рівня цивілізації.

Класи (від лат. classis — розряд, група) — це групи людей, які складаються стосовно засобів виробництва, по розподілуприбутку залежно від того, хто є власником засобів виробництва.

Етнос (від грец. ethnos — плем'я, група, народ) — історично сформована досить стійка спільність людей, яка володієєдиною мовою й культурою, а також загальною самосвідомістю.

Прийнято ділити етноси на три типи. До самого раннього типу ставляться рід і плем'я, характерні для первісно-общиного ладу. Другий тип етносу — народності — звичайно зв'язується з рабовласницькою й феодальною формаціями або ж позначає етнічні спільності й групи, які населяють країну й мають ті або інші форми національно-територіальної автономії. Третій тип етносу — нації — виникає з розвитком капіталістичних відносин і всілякою інтенсифікацією економічних зв'язків.

Нації (від лат. natio — народ) — велика соціальна група, вищий етап розвитку етносу, яка представляє собою певну надзвичайно згуртовану спільність людей, що характеризується єдністю території, мови, культури, чорт національної психіки, а також дуже тісними економічними зв'язками.

2. Визначення поняття «етнос»

У наші дні багато українських й російських етнологів, психологів продовжують розглядати етнос як реальну соціальну групу, яка зложилася в ході історичного розвитку суспільства.

У світовій науці широке поширення одержав підхід до вивчення етнічних спільнот: як соціальних конструкцій, що виникають і існують у результаті цілеспрямованих зусиль політиків і творчої інтелігенції для досягнення колективних цілей, насамперед забезпечення соціального комфорту в рамках культурно однорідних співтовариств.

Для психолога важливі не розходження - дійсно радикальні - між сучасними підходами до інтерпретації етносу. Для психолога не дуже важливо й те, на основі яких характеристик будується усвідомлення етнічної приналежності.

З позиції психолога можна визначити етнос як стійку у своєму існуванні групу людей, яка усвідомлює себе її членами на основі будь-яких ознак, сприйманих як етнодиференціюючих. Отже, етнос (від греч. ethnos — плем'я, група, народ) — історично сформована досить стійка спільність людей, яка володіє єдиною мовою й культурою, а також загальною самосвідомістю.

3. Поняття етносу в концепції етногенезу л.М. Гумільова

Особливу роль серед дослідників джерел національної своєрідності народів зіграв Л.М. Гумильов (1912 — 1992) — історик і етнограф, який розробив своєрідну концепцію походження етносів і психології людей, до них приналежних.

Він вважав, що етнос є явище географічне, завжди пов'язане з ландшафтом, який годує людей, пристосовуваних до нього, і розвиток якого залежить у той же час від особливого сполучення природних явищ із соціальними й штучно створеними умовами. Для Гумільова етногенез і етнічна історія не були ідентичними поняттями. На його думку, етногенез - це не тільки початковий період етнічної історії, але й чотирьохфазний процес, який включає виникнення, підйом, занепад і вмирання етносу.

Етнічна історія, на думку Гумільова, дискретна (преэивна). Імпульсом, який приводить у рух етноси, він вважавпасіонарність. Пасіонарність - поняття, яке вживалося їм для пояснення особливостей етногенезу.

Концепція Гумільова в цілому досить специфічна, але психологи знаходять у ній чимало коштовного в силу того, що пасіонарність і специфіка етногенезу допомагають зрозуміти багато феноменів, які вони вивчають, виводити й досить точно осмислювати закономірності формування, розвитку й функціонування національно-психологічних особливостей людей.