Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Нав.посіб.Політекономія_Степура.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
7.33 Mб
Скачать

11. 4. Витрати домогосподарств

Домогосподарства виступають як основні витрачальники доходів. Частина доходів домогосподарств надходить державі у вигляді індивідуальних податків (податків із доходів громадян), а залишок розподіляється на особисте споживання та особисте нагромадження. У США особисті податки становлять біля 15%, видатки на особисте споживання — 82% і особисте нагромаджен­ня — 3—4% всіх доходів домогосподарств.

Як бачимо, основна частина витрат домогосподарств пов'я­зана з особистим споживанням. Споживацька поведінка домо­господарства визначається такими особливостями:

  • домашнє господарство виступає єдиним економічним суб'єктом і реалізує свої потреби як єдине ціле, єдиний спо­живач;

  • допускається, що домашнє господарство отримуючи до­ходи від продажу послуг факторів виробництва витрачає їх по­вністю (після сплати податків) на споживання і заощадження;

  • вважається, що домашнє господарство може споживати всі споживчі блага, які на даний момент виробляються; ці блага уявляються нескінченно подільними і є повна інформація про їх споживчі властивості.

С поживач (домогосподарство) ставиться в умови економі­чного вибору: йому потрібно розподілити свої доходи між різними благами, що задовольняють його потреби. При прид­банні благ він повинен одержати набір максимальної корис­ності.

У мікроекономіці та макроекономіці детальніше розглядається споживацький вибір домогосподарства та споживання як макроекономічна категорія.

Тут ми зупинимось лише на найзагальніших поняттях, що характеризують домогосподарство як споживача вироблених у суспільстві благ.

По-перше, споживні витрати домогосподарств складаються з:

  1. Витрат на придбання товарів тривалого користування;

  2. Витрат на придбання товарів нетривалого користування;

  3. Витрат на послуги.

П ро структуру витрат на особисте споживання домогоспо­дарств у США свідчить така таблиця:

Як видно з таблиці, в розвинутих країнах більшу половину споживчих витрат домогосподарств становлять витрати на по­слуги.

По-друге, поведінка споживача (домогосподарства) на рин­ку визначається збігом його бажань із можливостями. Бажан­ня може бути описане так званою кривою байдужості, тобто лінією, що відображає набори товарів однакової корисності. Можливість може бути представлена так званою бюджетною лінією, яка відображає різні комбінації продуктів X та У, що можуть бути придбаними споживачами за фінансового обсягу його доходу за не змінними цінами товарів. Величи­на оптимального набору товарів знаходиться в точці дотику Е кривої байду­жості з бюджет­ною лінією (мал. 11.2).

П о-третє, при купівлі одного товару X споживач (домогосподарство) розподіляє свій доход І між витратами на придбан­ня певної кількості цього товару X — X, за ціною Рх і витратами на решту товарів: І = X × Рх = С; таким чином, доход домо господарства складається з двох доданків: І = Х×Рх + С.

Тоді його бюджетна лінія має вигляд, поданий на мал.11.3: точка А відповідає величині доходу І, яка не витрачається на придбання ніяких товарів,

Т очка Б0 відповідає кількості товару X, яку споживач може придбати за весь свій доход І, тобто коли не буде купувати інших товарів. Лінія АБ0 містить точки з координатами (X,; С), де Х, - кількість товару X, яку споживач купує, а С - частина доходу для придбання решти товарів. Якщо ціна товару Х зменшується, бюджетна лінія набуває вигляду АБ, ,якщо ж ціна товару X зростає — відповідно АБ2 (Хо - С0). Величина оптимальної кількості товару X визначається точками дотику бюджетних ліній до кривих байдужості (X,, С,) (мал. 11.4).

Як зображено на мал. 11.4, зниження ціни товару X дає змогу домогосподарству придбати більшу його кількість, причому загальний ефект від зниження ціни ( - Х0) складається з ефекту доходу та ефекту заміщення.

По-четверте, витрати домогосподарств на споживання благ та і послуг обумовлюються спеціальною функцією споживання, се­редньою та граничною схильністю до споживання, їх впливом на обсяг виробництва ВВП завдяки так званому мультиплікативно­му ефекту.

На думку одних, ця функція є функцією лише одного аргу­менту - сукупного доходу: С = Г(У); на думку інших - це функція багатьох змінних — поточного доходу, нагромадження багат­ства, очікуваного доходу в майбутньому, процентної ставки. (Де­тальніше про погляди щодо функцій споживання див.: Мзнкью Н. Г. Макроэкономика: Пер. с англ. — М: Изд-во МГУ, 1994.-С. 373-614).