6.1. Виникнення і розвиток грошових відносин

Другою, після товару, найважливішою категорією товарно­го виробництва, є гроші. Вони є продуктом розвитку товаро­обміну і з'явились завдяки потребі забезпечення еквівалент­ності при обміні товарів різної споживної вартості. Як зазнача­лось у попередній темі, необхідність еквівалентного обміну зумовила появу вартості, а вартість породила гроші.

Останні є найуніверсальнішим засобом вираження вартості всіх товарів в умовах розвинутого товарного виробництва. Та­ким чином, гроші завдячені розвитку форми вартості. Згідно з теорією К. Маркса, форма вартості історично розвивалась в такій послідовності: проста, розгорнута, загальна та грошова.

Проста, або випадкова, форма вартості найдавніша. Вона виникла тоді, коли обмін лише зароджувався; коли окремі види продуктів лише випадково перетворювались на товари. За пер­вісної форми обміну один товар, взятий у певному відношенні, відповідав певній кількості лише одного іншого товару і безпо­середньо на нього обмінювався (наприклад, 1 сокира = 20 кг зерна, в загальному: X товару А = V товару Б).

Уже в простій формі можна бачити зачатки грошей. Товар А має відносну вартість — тобто вартість його відноситься до вартості товару Б. Тоді товар Б має еквівалентну форму вар­тості: вартість товару Б вимірює вартість товару А. Еквівалент­на форма вартості має такі особливості:

1. Споживна вартість товару-еквівалента стає формою про­яву своєї протилежності — вартості. Тобто споживна вартість товару-еквівалента зводиться до того, щоб вимірювати вартість інших товарів.

2. Конкретна праця, втілена у товарі-еквіваленті, є проявом своєї протилежності — абстрактної праці. Тобто, конкретна пра­ця, затрачена на виготовлення товару-еквівалента, відображає абстрактну працю, тобто працю, що витрачається на виробницт­во інших товарів.

3. Приватна (індивідуальна) праця, втілена в товарі-еквіва­ленті, є формою прояву своєї протилежності — абстрактної людсь­кої праці. Тобто еквівалентна форма вартості відображає витрати суспільної праці,

З розвитком виробництва відбувається поглиблення суспіль­ного поділу праці, що супроводжується зростанням її продуктив­ності та появою додаткового продукту. З першим великим поділом праці (відокремлення скотарських і землеробських племен) над­лишки тваринницької продукції вже не випадково, а регулярно починають обмінюватися на надлишки продукції землеробства. За цих умов тварини набувають переважно відносної форми вартості, а інші товари (хліб, овочі та інше) стають товарами-еквівалентами. Так, власник шкіри тварини міг придбати зерно в тому разі, якщо ця шкіра була потрібна власнику зерна. Таким чином з'являється повна, або розгорнута, форма вартості.

Повна, або розгорнута, форма вартості - це така форма, за якою вартість товару виявляється не в одному якомусь випадко­вому товарі, а постійно, систематично — в цілій низці товарів.

Цю форму можна зобразити так:

1 вівця = 40 кг зерна = 20 м полотна = 2 сокирам = 3 грамам золота і т.д.

Для цієї форми вартості характерною є множинність еквіва­лентів — тобто в ролі товарів-еквівалентів виступали різноманітні товари.

Багатоеквівалентність утруднювала обмін товарів, регу­лярність якого з розвитком продуктивних сил і суспільного поділу праці посилюється. Виникає економічна необхідність подолати множинність еквівалентів.

Сфера обміну дедалі більше насичується різноманітними то­варами, серед яких стихійно поступово виділяється один, най­поширеніший і найбільш ходовий товар, що найчастіше вико­нує роль еквівалента. Такими товарами були: у пастушачих племен — худоба, у племен, що жили в гірських і лісистих місцево­стях — хутра, шкіра тварин. Зокрема на Русі хутра куниць та соболя.

З 'явилась загальна форма вартості. її можна зобразити так:

40 кг зерна =

або

20 м полотна =

або = 1 вівці

2. сокири =

або

2. грами золота =

Суть загальної форми вартості полягає в тому, що всі това­ри обмінюються на один товар, який відіграє роль загального еквівалента.

Несталість і географічна різноманітність загального еквіва­лента (сьогодні роль виконує худоба, через деякий час — хутра тощо, при чому в різних народів цим еквівалентом виступали різні предмети) вносили суттєві складнощі в обмін.

Особливо ці складнощі посилились, коли торгівля виходить за рамки місцевого, національного ринку і ведеться із заморсь­кими країнами. Саме в цей період суспільну функцію загаль­ного еквівалента починають виконувати благородні метали. Загальна форма вартості перетворюється на грошову.

Грошова форма вартості — це найрозвинутіша загальна фор­ма вартості, в якій роль загального еквівалента виконує золото як грошовий матеріал.

Схематично вона має такий вигляд:

40 кг зерна =

або

20 м полотна =

або =3 грамам золота

1. вівця =

2. або

3. сокири і т. д. =

Важливою і характерною рисою грошової форми вартості є те, що тут роль загального еквівалента зростається із споживною вартістю товару, який здатний виконувати цю роль у масштабі не лише місцевого, навіть національного ринку, айв масштабах широкого, міжнародного обміну.

Золото саме за своїми фізичними та хімічними властивостями найбільш відповідало цим вимогам:

1. Рідкісний (обмеженої кількості) товар.

2. У незначній кількості золота втілена значна праця.

3. Зберігається тривалий час, не втрачаючи своїх властиво­стей (не підлягає корозії тощо).

4. Вартість при поділі певної кількості (куска) не втрачаєть­ся: вартість однієї чверті куска становить рівно чверть вар­тості куска.

Золото виконувало функцію грошей уже за півтора тися­чоліття до нашої ери. До цього золото було звичайним това­ром поряд із іншими товарами. Паралельно з золотом загаль­ним еквівалентом було й срібло. Так тривало кілька тися­чоліть, і лише у другій половині XIX ст. роль грошей монопольно закріпилася за золотом. Це означало встановлен­ня золотого стандарту.