
- •Б. Працетерапія та механотерапія
- •1. Працетерапія
- •1.1. Працетерапія: зміст, завдання, вплив на організм
- •1.2. Види працетерапії
- •1.3. Основні принципи працетерапії
- •1.4. Організаційні основи працетерапії
- •1.5. Елементи професійно-прикладної підготовки в практиці лікувальної фізичної культури
- •Величина фізичного навантаження в процесі професійно-прикладної підготовки хворих залежно від режиму рухової активності (r. Shephard, 1969)
- •Кількість вправ професійно-прикладної спрямованості в комплексі вправ залежно від рухового режиму
- •2. Механотерапія
- •2.1. Механотерапія: зміст, завдання
- •2.2. Механотерапевтичні апарати
- •2.3. Апаратна механотерапія
- •2.4. Тракційна механотерапія
- •Контрольні питання і завдання до теми «працетерапія. Механотерапія»
- •1. Працетерапія: зміст, завдання, вплив на організм.
_____________________________________________________________________________
Б. Працетерапія та механотерапія
1. Працетерапія
1.1. Працетерапія: зміст, завдання, вплив на організм
Працетерапія – основний метод соціальної реабілітації. Це активний метод реабілітації, в якому за допомогою розумової та фізичної роботи можна досягнути відновлення утрачених функцій після перенесених захворювань та травм.
Завдання працетерапії – допомогти фізичному, розумовому, соціальному і професійному відновленню хворого.
Працетерапія (з медичної точки зору) – вид трудової діяльності, спеціально підібраної відповідно до захворювання, форми і його фази, яка відповідає функціональному і психічному стану хворого. Вона відновлює і покращує м’язову силу, діяльність нервової системи, координацію рухів, порушені функції; нормалізує кровообіг та трофічні процеси; стимулює процеси життєдіяльності та фізичну працездатність. Під час працетерапії відновлюється і покращується діяльність нервової системи, створюються і удосконалюються рухові навички, руйнуються створені патологічні рефлекси, мобілізуються вольові зусилля.
З психологічної точки зору працетерапія збуджує і стимулює психічну активність, спрямовуючи її до конкретної, предметної, усвідомленої і результативної діяльності, яка приносить задоволення, розвиває увагу, створює позитивну нервово-психічну динаміку, яка відволікає хворого від переживань, зумовлених захворюванням. Вона вселяє віру в можливість одужання, сприяє активній участі хворого в процесі відновлення професійної здатності. Рухи в трудовій діяльності знайомі, звичні, природні. Саме цим вона відрізняється від гімнастичних вправ, при яких спостерігаються елементи психічної пригніченості, викликаних незадоволенням від безцільності вправ. В працетерапії увага хворого зосереджується на результатах праці, а не на самих рухах.
З соціальної точки зору, працетерапія пристосовує і готує хворого до використання збережених чи максимально можливого відновлення утрачених функцій. Вона створює для хворого можливість працювати в колективі, повертає його в суспільство, до суспільно корисної праці, зменшує рівень інвалідності. Сама організація праці повинна бути такою, щоб хворий бачив суспільну корисність своєї праці, бо кожна праця являє собою неподільне поєднання фізичних і розумових зусиль поруч з соціально обґрунтованою мотивацією. На відміну від гімнастичних вправ (у якій рухи виконуються у вигляді фізіологічних вправ), в працетерапії вони мають форму складних синтетичних рухів, пов’язаних з трудовою діяльністю.
1.2. Види працетерапії
У реабілітаційних центрах використовують 3 види працетерапії: загальнозміцнювальну (тонізуючу), відновну, професійну.
Загальнозміцнювальна працетерапія – засіб підвищення загального життєвого тонусу. Вона включає працетерапію із самообслуговування та забавну (чи розважальну) працетерапію. Мета першої – ліквідація безпорадності хворого. Він залучається до повного чи часткового самообслуговування уже з розширеного ліжкового режиму. Хворому рекомендують застилати ліжко, прибирати тумбочку, самостійно проводити ранковий та вечірній туалет.
Мета забавної ( розважальної) працетерапії: стимулювати нервово-психічний тонус, розважати хворого, зменшити обтяжливий стан, зумовлений вимушеним тривалим перебуванням в лікжу та на лікуванні. В цей період ( починаючи з палатного режиму) використовують діяльність художньо-прикладного характеру: виготовлення іграшок, в’язання, вишивання, плетіння, пиляння, випилювання, конструювання, малювання, прибирання палати, догляд за квітами тощо. Все це проводиться під контролем постової медичної сестри, яка стежить за станом, настроєм хворого, якістю виконаної роботи, у разі необхідності – надає допомогу.
Відновна (або функціональна) працетерапія ставить за мету вплинути на хвору частину тіла, орган чи систему для відновлення порушених патологічним процесом функції за допомогою відповідно підібраних видів трудової діяльності. При цьому підбирають роботу, для виконання якої необхідні такі рухи і участь таких м’язів (суглобів, нервів), які пошкоджені у даного хворого. Цей вид працетерапії являє собою головну, основну і найбільш характерну її складову.
Професійна працетерапія призначена для відновлення втрачених або ослаблених внаслідок травм чи захворювань професійних навичок або ж навчання новій професії при втраті здатності виконувати попередню роботу. Заняття передбачають наполегливі цілеспрямовані тренування, які вимагають значної допомоги інструктора кабінету працетерапії. Він контролює, а у разі необхідності – коректує характер трудових операцій, їх дозування, режим праці та ін. При цьому виді працетерапії оцінюється професійні можливості хворого.