Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Основи фіз реабілітації.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
20.55 Mб
Скачать

6.3. Матеріальне забезпечення лікувальної фізкультури

Матеріальне забезпечення залежить від профілю лікувального закладу.

Необхідно звернути увагу на те, що як в кабінеті лікувальної фізкультури, так в басейні, на спортивних майданчиках повинні бути медикаменти і засоби для надання невідкладної допомоги хворим, а працівники – вміти надавати невідкладну допомогу.

Кабінет лікувальної фізкультури

Площа кабінету ЛФК від 40 до 100 кв м з розрахунку 4 кв м на одного хворого; температура приміщення 16-18 °.

Обладнання кабінету (додатки 8-12):

- шафа для медичного обладнання з медикаментами і засобами для надання невідкладної допомоги хворим;

- апарати для вимірювання артеріального тиску, кутоміри, динамометри тощо (додаток 8);

- гімнастична стінка (2-8 прольоти), (додаток 9) );

- гімнастичні лавки (2-4 );

- кушетки напівжорсткі (2-6);

- похилі площини, профілактор Євменова (додаток 10);

- механотерапевтичні апарати (додаток 11);

- набір апаратів та пристосувань для розвитку рухів в суглобах верхніх та нижніх кінцівок (блочні установки, валики, напіввалики);

- гімнастичні палки;

- гантелі від 0,5 до 2-3 кг;

- булави, м’ячі надувні;

- м’ячі набивні (медболи) від 1 до 5 кг;

- тренажери (додаток 12);

- масажери;

- індивідуальні килимки, простирадла.

Фізкультурні майданчики, доріжки, міні-стадіони

Їх застосовують для підвищення рухової активності, досягнення тренувального і відновного ефекту. Організовуються на відкритому повітрі й обладнуються елементарним обладнанням:

- волейбольні, баскетбольні майданчики;

- корти для великого тенісу;

- стіл для настільного тенісу;

- драбини, колоди, гімнастичні стінки та інше обладнання, яке залежить від профілю лікувального закладу і контингенту хворих.

Басейни для лікувального плавання

Ванна може мати розміри від 6 х10 до 15 х 25 м. Басейн повинен відповідати усім гігієнічним вимогам, додатково встановлюються поручні, драбини, доріжки з поступовим підвищенням глибини, можуть використовуватися механічні підйомники для опускання і піднімання хворих. Температура води в басейні для лікувального плавання 25-28° С і 36-38° С.

Методи занять: індивідуальний, малогруповий, груповий. Тривалість занять

20-30 хв.

Дозоване плавання проводять стилем «брас» або вільним стилем інтегральним методом у визначеному темпі на відстань до 25-50 метрів.

6.4. Документація і звітність кабінету з лікувальної фізкультури

  1. Історія хвороби (чи карта амбулаторного хворого).

  2. Карта хворого, що лікується в кабінеті ЛФК.

  3. Журнал обліку роботи кабінету ЛФК.

  4. Комплекси вправ лікувальної гімнастики при різних захворюваннях.

Історія хвороби (чи карта амбулаторного хворого) – це документ, за яким лікується хворий. Записи лікаря з ЛФК повинні містити усі дані, на основі яких призначена лікувальна фізкультура. Крім цього, лікар реєструє результати функціональних проб, завдання лікувальної фізкультури, призначення засобів, форм, методів проведення заняття, дозування, курсу лікування, дані про реакцію хворого на курс лікування. Відміна лікувальної фізкультури також повинна бути обґрунтована письмово.

При повторних записах лікар реєструє динаміку стану хворого, у разі необхідності коректує засоби, методи, дозування, курс лікування, дає рекомендації щодо подальшого проведення занять.

В епікризі лікар указує коротку характеристику методів лікувальної фізкультури, особливості реакції хворого на заняття та дані про наслідки лікування.

Записи в історії хвороби, зроблені інструктором (методистом) з лікувальної фізичної культури, повинні відображати: деякі з об’єктивних показників, на які будуть спрямовані заняття (об’єм рухів в уражених суглобах, сила м’язів, артеріальний тиск, затримка дихання та ін.), дані найпростіших функціональних проб, методику занять.

Карта хворого, що лікується в кабінеті ЛФК. Найчастіше – це форма 42а, яка ведеться співробітниками кабінету ЛФК. Лікар ЛФК обстежує і реєструє результати обстеження і призначення ЛФК, а інструктор з ЛФК – вносить в карту записи про кожне заняття, реєструє реакцію на фізичне навантаження. У карті, насамперед, необхідно звертати увагу на показники, які характеризують динаміку захворювання: артеріальний тиск у хворих на гіпертонічну хворобу, рухомість в уражених суглобах – при їх захворюваннях чи травматичних пошкодженнях, силу м’язів – при неврологічних захворюваннях, затримку дихання – при захворюваннях системи дихання тощо.

Журнал обліку роботи кабінету ЛФК. Ведеться старшим інструктором чи старшою медичною сестрою відділення ЛФК під контролем лікаря. В ньому відмічаються сумарно кожний день роботи кабінету ЛФК та реєструються усі хворі, які поступили на лікування в кабінет ЛФК по відділеннях, реєструється ранкова гігієнічна гімнастика, самостійні заняття. В кінці місяця дані про кількість хворих, які лікувалися в кабінеті і кількість відпущених кожним співробітником кабінету процедур, узагальнюються і передаються в оргметодкабінет. Такі ж дані подаються за квартал і за рік роботи.

Комплекси вправ лікувальної гімнастики. В кабінеті ( відділенні) ЛФК повинні бути типові комплекси вправ лікувальної гімнастики по захворюваннях, з якими лікуються хворі в кабінеті ЛФК. Останнє залежить від профілю лікувального закладу. Якщо це міська поліклініка, то там повинні біти комплекси вправ для хворих терапевтичного, хірургічного, ортопедичного профілю, для вагітних та при гінекологічних захворюваннях. В дитячих лікарнях – відповідно для найбільш поширених захворювань дітей: ортопедичні, хірургічні, внутрішні, неврологічні захворювання тощо. У спеціалізованих реабілітаційних центрах, як, наприклад, неврологічній лікарні, необхідно мати комплекси вправ при неврологічних захворюваннях на всіх етапах лікування (стаціонарного та післястаціонарного періодів).

В санаторно-курортних закладах комплекси вправ повинні відповідати профілю санаторію і усім режимам рухової активності: щадного, щадно-тренувального, тренувального, інтенсивно тренувального. Крім цього, повинні бути схеми застосування інших засобів фізичної реабілітації (також відповідно до режиму), правил поєднання їх між собою. Наприклад, для ближнього туризму це повинні бути карти-схеми маршрутів, їх матеріальне оснащення, показання та протипоказання для застосування. Для теренкуру – це схеми маршруту, їх крутизна, відстань, швидкість сходження тощо. Для використання природних фізичних чинників: показання, протипоказання до призначення, дозування, режими, тривалість застосування.