5.11. Вивчення і оцінка реакції на фізичне навантаження в процедурі лікувальної фізкультури

Види контролю за впливом фізичних навантажень. Ефективність занять лікувальною фізкультурою залежить від правильності вибору форм і методів ЛФК та дозування фізичних вправ. Оцінюють ефективність одного заняття (терміновий ефект) та курсу лікування із застосуванням ЛФК (кумулятивний ефект).

При проведенні контролю за впливом фізичних навантажень визначають:

– безпосередній (терміновий) вплив фізичних вправ (обстеження проводяться в процесі занять фізичними вправами);

– наслідки ближньої післядії фізичних вправ (обстеження проводяться відразу після занять фізичними вправами);

– віддалену післядію занять фізичними вправами (обстеження проводяться через певний період після закінчення виконання фізичних вправ).

Методи контролю за впливом фізичних навантажень. Виділяють наступні основні методи контролю за впливом фізичних навантажень: опитування, спостереження, обстеження.

Опитування включає з’ясування самопочуття, загального стану обстежуваного протягом заняття, після нього (бадьорість, кволість, задоволення від тренувань, бажання тренуватись, байдужість). Поява скарг на біль та неприємні відчуття в ділянці серця, задишку, підвищену втому, м’язову слабість – ознаки неадекватності навантаження.

Візуальне спостереження за впливом фізичних навантажень проводиться шляхом безпосереднього спостереження за хворим протягом заняття. Вивчається дисциплінованість, зацікавленість, емоційність, зовнішні прояви втоми (пітливість, забарвлення шкірних покривів, координація рухів, увага та ін., табл. 3.45 ).

Таблиця 3.45

Зовнішні ознаки втоми

Ознаки втоми	Рівень втоми
	незначний	значний (середній)	різкий (високий)
Колір шкіри	Незначне почервоніння	Значне почервоніння	Різке почервоніння, блідість, синюшність
Пітливість	Невисока	Висока	Дуже висока
Дихання	Почащене, ритмічне	Дуже почащене	Різко почащене, поверхневе, дихання ротом, задишка
Координація рухів	Бадьора хода	Неврівноважена хода, похитування тіла	Різке похитування тіла, некоординовані рухи
Увага	Безпомилкове виконування вказівок	Неточність виконання вказівок	Загальмоване виконування команд, виконується тільки голосні команди
Самопочуття	Скарг немає	Скарги на втому, біль у ногах, серцебиття, задишку	Скарги на втому, біль в ногах, серцебиття, задишку, головний біль, запаморочення

Обстеження

Вивчення і оцінка реакції на фізичне навантаження найчастіше оцінюється за зміною частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, частоти дихання, температури та маси тіла. При необхідності використовується електрофізіологічні та біохімічні методи дослідження.

Найбільш інформативним методом дослідження є підрахунок частоти серцевих скорочень (ЧСС). Висока чутливість, інформативність, відносна простота визначення та оцінки, лабільність при впливі фізичних навантажень забезпечують широке використання цього показника в практиці фізичної реабілітації. Визначають ЧСС пальпаторним методом. У разі необхідності застосовують різні варіанти телеметричної реєстрації: пульсотахометрія, телеелектрокардіографія, моніторне спостереження тощо.

Найбільш ефективним є комплексне вивчення різних, доступних та високоінформативних, показників реакції на фізичне навантаження (табл. 3.46).

Таблиця 3.46

Оцінка реакції на процедуру лікувальної фізкультури

Досліджувані показники	Допустима зміна досліджуваних показників після занять фізичним вправами при адекватному навантаженні
Самопочуття	Задовільне ( відсутня поява скарг та погіршення стану хворого)
Частота серцевих скорочень (ЧСС)	Збільшується не більше, ніж на : а) 8 уд./хв при ліжковому режимі б) 16 уд./хв при палатному режимі в) 24 уд./хв при вільному режимі г) ЧСС підвищується до показників невищих, ніж (180 – відняти вік) – при тренувальному режимі
Частота дихальних рухів	Збільшується не більше ніж на 4-8 дихальних рухи (залежно від режиму), обов’язково синхронно до зміни ЧСС: почастішання дихання на один дихальний рух супроводжується збільшенням ЧСС на 3-4 удари
Артеріальний тиск (АТ)	систолічний АТ підвищується не більше ніж на 40 мм. рт. ст., діастолічний – залишається незмінним або знижується не більше ніж на 10 мм рт. ст.
Час відновлення показників	У хворих на ліжковому, напівліжковому, вільному режимі час відновлення усіх показників – 3-5 хв. На тренувальному режимі, у відновний період, через 5 хвилин після припинення навантаження ЧСС не повинна бути вищою ніж 120 уд./хв, через 10 хв – знизитися до 100 уд./хв Частота дихання повинна відновитися протягом 10 хв
Електрокардіо- графічний контроль	Відсутність негативної динаміки на ЕКГ

Про економність серцевої діяльності можуть свідчити не тільки її абсолютні величини, але і співвідношення з іншими функціональним показниками.

Так, про економізацію серцевої діяльності може свідчити:

1. Зменшення так званого коефіцієнта витривалості – КВ (Квас, 1960):

.

2. Зменшення індексу Руф’є (методика описана в попередніх розділах).

3. Зменшення подвійного коефіцієнту, який визначається у %:

.

Крива фізіологічного навантаження

Для контролю за динамікою вегетативних функцій під час виконання фізичних вправ в процедурі лікувальної фізкультури використовується крива фізіологічного навантаження. Це графічне зображення зміни частоти серцевих скорочень (дихання, артеріального тиску чи інших показників) протягом заняття фізичними вправами. Дослідження проводить лікар, методист (інструктор з ЛФК) чи сам хворий.

Найчастіше для цього вивчають зміну частоти серцевих скорочень протягом одного заняття і реєструють їх у вигляді пульсограми. Зміна частоти пульсу певною мірою адекватна змінам в дихання і обміну речовин. Одночасно з цим можна визначати також динаміку частоти дихання, зміни артеріального тиску та інших показників.

Дослідження проводиться протягом всього заняття. Частоту серцевих скорочень (дихання та артеріальний тиск) визначають до та після заняття, після окремих його частин, після закінчення окремих вправ.

Підрахунок частоти пульсу проводять на променевій чи сонній артерії або по верхівковому поштовху серця. Останній спосіб є найбільш зручний при захворюваннях серця, особливо порушенні ритму діяльності серця.

Визначення частоти пульсу під час занять проводиться за 10 секунд, частоти дихання – за 15 секунд, потім отримані показники перераховують на 1 хвилину. Дослідження не повинні значно порушувати природній хід занять.

Результат визначення пульсу позначається точкою у відповідному місці графіку. Внизу таблиці відмічають, на якій хвилині та після якого навантаження чи відпочинку визначався пульс.

П ісля закінчення заняття для оцінки отриманих даних необхідно з’єднати відмічені на графіку точки при його окремих дослідженнях. Отримана крива називається крива фізіологічного навантаження. Вона відображає послідовність використання навантажень, їх величину і надає можливість правильно вивчити і оцінити розподіл навантаження та його адекватність (рис. 3.27).

А

Б

Рис. 3.27. Фізіологічні криві процедури лікувальної фізкультури, які відображують різні ступені впливу навантаження на організм і план побудови заняття.

Примітка: А - навантаження адекватне; Б - навантаження неадекватне (порушені всі вимоги до фізіологічної кривої навантаження).

Вимоги до фізіологічної кривої навантаження

Навантаження розподілене правильно по частинах заняття і відповідає функціональним можливостям пацієнта, якщо:

1. Пульсограма має опуклу форму: поступово зростати на початку заняття і поступово спадати до кінця заняття. Можливі її незначні хвилеподібні зниження і підвищення.

2. Пік навантаження припадає на другу третину основної частини процедури.

3. Величина найбільшої («пікової») ЧСС відповідає режиму рухової активності і періоду занять лікувальною фізкультурою.

4. Під кінець процедури пульсограма знижується: чим нижча фізична підготовленість хворого, тим ближче пульсограма повинна наближатися до вихідного рівня.

Частота серцевих скорочень, частота дихання і артеріальний тиск протягом заняття змінюються синхронно. Різна спрямованість змін цих показників («симптом ножиць») свідчить про неадекватність навантаження.

Моторна щільність заняття – це відношення часу, затраченого на виконання хворим фізичних вправ, до тривалості усього заняття, виражене у відсотках. Вона повинна відповідати режиму рухової активності і періоду занять лікувальною фізкультурою.

Правильно проведене заняття на вільному режимі має моторну щільність 50- 60%, на палатному і ліжковому – вона менша, на тренувальному режимі – більша.

Відмічені методи контролю за впливом фізичних навантажень дають можливість оцінити реакцію хворого на запропоноване йому фізичне навантаження і у разі його адекватності – збільшувати навантаження під час наступних занять. Якісно проведене заняття не повинно викликати неадекватну реакцію хворого, бо остання свідчить про некваліфіковану оцінку вихідного стану хворого чи допущені помилки в підборі фізичних вправ та проведенні заняття.