Співвідношення тривалості частин процедури лікувальної фізкультури залежно від періоду занять лікувальною фізкультурою

(вільний режим рухової активності, у %)

Період курсу лікування	Співвідношення частин процедури лікувальної фізкультури
	підготовча	основна	заключна
Підготовчий	30%	40%	30%
Основний	10%	80%	10%
Заключний	20%	60%	20%

Курс лікування при гострих захворюваннях залежить від тривалості проходження відновних процесів в організмі, зумовлених як часом розрішення патологічного процесу, так і швидкістю відновлення психічної, фізичної, побутової, виробничої здатності хворого. При хронічних захворюваннях хворому рекомендують займатися лікувальною фізкультурою протягом усього життя. Величина навантаження зменшується в період загострення.

5.9. Підбір фізичних вправ та складання комплексу вправ для процедури лікувальної фізкультури Правила вибору фізичних вправ

Вибір фізичних вправ проводиться на основі даних про механізм впливу та лікувальної дії кожної з них.

Алгоритм вибору фізичних вправ, складання комплексу вправ для проведення процедури лікувальної фізкультури включає такі етапи:

Схема 3.3. Алгоритм діяльності методиста для проведення процедури лікувальної фізкультури.

При підборі фізичних вправ і складанні комплексу вправ для процедури лікувальної фізкультури необхідно дотримуватись таких правил (табл. 3.41).

Таблиця 3.41

Правила вибору фізичних вправ і складання комплексу вправ для процедури лікувальної фізкультури

Правило	Конкретизація правила
Доступність вправ	Вправи повинні відповідати: - стану здоров’я, - індивідуальним особливостям хворого, - рівню функціональної підготовленості
Включення в комплекс загальнозміцнювальних і спеціальних вправ	Залежно від завдань в комплексі повинні раціонально поєднуватись загальнозміцнювальні, спеціальні, дихальні вправи
Поступовість навантаження	Від легкого до тяжкого, «з верху до низу», «від простого до складного». Вправи на координацію рухів призначають в кінці основної частини заняття
«Розсіювання» навантаження	При розміщенні вправ в комплексі не рекомендується у двох вправах підряд включати навантаження на одні і ті ж м’язові групи
Правильний розподіл фізичних вправ по частинах процедури	Поступове підвищення фізичного навантаження в основній частині процедури і зниження його під кінець процедури
Визначення оптимальної тривалості перерви між вправами	Тривалість перерви визначається: – часом збереження підвищених вегетативних функцій (частота серцевих скорочень, дихання), – часом, необхідним для відновлення рівня збудливості нервових центрів, які швидко виснажуються. Так, після інсульту кожну нову вправу паретичною кінцівкою необхідно виконувати після достатньо тривалого відпочинку, який забезпечує відновлення рівня збудливості
Врахування закономірностей активного відпочинку	Активний відпочинок забезпечується переключенням на інший вид м’язової діяльності
Створення у хворого позитивних емоцій	Вправи повинні сприяти створенню у хворого позитивних емоцій, які сприяють встановленню і зміцненню умовно-рефлекторних зв’язків та підвищенню інтересу хворого до занять
Проведення контролю і самоконтролю під час занять	Необхідно постійно вести облік реакції організму на заняття лікувальною фізкультурою як на одну процедуру, так і на курс лікування

Принцип «зверху до низу» (зазначений у таблиці) визначається для вихідного положення стоячи, руки вгору. У такому положення найдрібніші м’язові групи будуть знаходитись найвище, на пальцях кисті. Призначаючи поступово вправи для нижче розміщених частин тіла, будемо поступово збільшувати м’язові групи, які беруть участь у виконанні рухів і відповідно – величину навантаження. Виняток складають м’язи стопи.

При виборі вправ для окремих частин процедури необхідно враховувати індивідуальні особливості перебігу у хворого стартових змін (період підготовки до занять), змін у початковому періоді занять (в підготовчій частині), у фазах стійких зрушень і розвитку втоми (в основній частині занять) та у відновний період (заключна частина заняття та після його закінчення).

Стартові реакції у хворих перед виконанням елементарних рухів незначні. Перед виконанням більш складних в координації рухів вони нерідко більші, ніж при виконанні простих вправ. Можуть спостерігатися парадоксальні вегетативні реакції у вигляді значного сповільнення чи різкого почастішання пульсу, затримки дихання тощо.

Початкова фаза (період впрацьовування). Виникає на початку заняття, в його підготовчій частині. У хворих він супроводжується, як правило напруженням великої кількості «зайвих» м’язів і вираженим підсиленням діяльності серцево-судинної, дихальної та інших систем. Між м’язовою діяльністю і функцією внутрішніх органів нерідко спостерігається неузгодженість у вигляді затримки дихання, надмірного почастішання пульсу. Поступово «зайві» м’язи виключаються з роботи. Одночасно збільшується напруження антагоністів, розвивається скутість рухів, спостерігається підвищення вегетативних функцій, які перевищують вимоги до забезпечення роботи. Потім скутість зменшується, посилення вегетативних функцій тримається довше. Встановлення оптимальної активізації усіх функцій, місцевих і генералізованих змін в життєдіяльності організму у хворих відбувається повільніше, ніж у здорових.

Фаза стійких змін. Стійкі зміни формуються лише після багаторазового повторення вправ. У хворих рідко спостерігається встановлення оптимальної координації в роботі м’язів і їх узгодженість з вегетативними реакціями одночасно з початком виконання дуже простих вправ.

Фаза втоми. При лікувальному застосуванні фізичних вправ характерне більш швидке наростання втоми окремих груп м’язів.

Відновний період у хворих більш тривалий, ніж у здорових. Фаза підвищеної працездатності після втоми проявляється значно пізніше або взагалі не настає.