Функціональні показання до розширення режиму рухової активності на стаціонарному етапі реабілітації

Для визначення функціональних показань до розширення режиму, крім функціональних проб (описаних в попередніх розділах), використовують стандартні тести-комплекси та елементи стандартних функціональних проб. Найчастіше вони застосовуються при переведенні хворих на палатний і вільний режими.

Застосування стандартних тестів-комплексів

Якщо показаннями для переведення хворого з суворого ліжкового на розширений ліжковий режим є клінічні показники, то при переведенні на інші режими динаміка клінічної симптоматики доповнюється результатами стандартних тестів-комплексів чи елементів стандартних тестів (табл. 3.37).

Таблиця 3.37

Правила застосування стандартних тестів-комплексів на

стаціонарному періоді реабілітації

Режим	Вихідне положення	Тривалість заняття	Моторна щільність заняття
Ліжковий	Лежачи	10-15 хв	35-45%
Напівліжковий	Сидячи	20-25 хв	45-50%
Вільний	Сидячи і стоячи	30-40 хв	50-60%

Допустима динаміка показників кардіо-респіраторної системи залежно від режиму рухової активності показана в таблиці 3.36.

Застосування елементів стандартних тестів

Із елементів стандартних тестів найчастіше застосовують наступне. При переведенні хворого на палатний режим (залежно від стану) вивчають реакцію його на перехід із положення лежачи в положення сидячи, орто- і клиностатичну проби. Перед призначенням вільного режиму проводять 5 чи 10 присідань на стілець відповідно за 30 і 60 с. На вільному режимі це може бути сходження по східцях приставними кроками в середньому темпі на один поверх, 10 присідань за 30 с тощо. Допустима динаміка пульсу залежно від режиму показана в таблиці 3.36.

Якщо у хворого визначена порогова толерантність до фізичного навантаження за допомогою вело- або степ-ергометричного тесту, то під час занять ЛФК інтенсивність фізичного навантаження повинна бути на 25-30% меншою від порогової.

Післялікарняний період реабілітації

У випадку необхідності продовження реабілітації хворих після виписування із стаціонару направляють на лікування в санаторій чи поліклініку. Рухові режими в поліклініках, реабілітаційних центрах, санаторіях спрямовані на подальше відновлення стану здоров’я, підвищення функціональних можливостей, тренованості організму, адаптації до навантажень побутового і виробничого характеру.

Питома частка засобів фізичної реабілітації (порівняно з медикаментозною терапією) на даному етапі значно збільшується, стають різноманітнішими форми їх застосування. Провідну роль продовжує відігравати лікувальна гімнастка. Тепер вправи виконуються в усіх вихідних положеннях, ускладнюються за координацією, збільшується кількість вправ на рівновагу, на збільшення сили, з опором. Тривалість занять складає 30-40 хвилин.

Залежно від рівня функціональних можливостей хворому можуть призначати щадний, щадно-тренувальний, тренувальний, а нерідко – інтенсивно-тренувальний режим. Завдання режиму: збільшення стійкості організму до навантажень, поступовий перехід хворого до повноцінного відновлення рухової активності та фізичної працездатності, підготовка до трудової діяльності. Необхідно звернути увагу, що між усіма указаними режимами (як і між попередніми) існує сувора послідовність.

Щадний режим (найбільш обмежений режим) призначають усім хворим як режим адаптації протягом перших 3-5 днів перебування в санаторії.

Особливістю даного режиму є те, що хворі переходять із стаціонарного спостереження на поліклінічне чи санаторне. При зміні умов зовнішнього впливу, зумовлених переходом з одного лікувального закладу в інший, можлива повторюваність комплексів, повернення до більш полегшеного режиму. В перші дні після виписування із стаціонару хворі повинні зменшити об’єм рухової активності, обмеживши дистанцію ходьби, сходження на сходинки, кількість вправ у комплексі. Через 3-5 днів (при відсутності ускладнень) допускається повернення до режиму, досягнутого при виписуванні з лікарні.

Хворі з явищами декомпенсації, з недостатністю кровообігу та дихальною недостатністю I-II ступеня, ослаблені хворі, зі схильністю до загострень хронічних захворювань та ті, що потребують постійного лікарського контролю, повинні дотримуватись цього режиму протягом всього перебування в санаторії. Показані усі форми проведення лікувальної фізкультури. Фізичне навантаження може досягати 30% аеробних можливостей. Допустима частота серцевих скорочень залежить від статі, віку, клінічних проявів захворювання, режиму рухової активності і не повинна перевищувати 104-107 за 1 хвилину.

Щадно-тренувальний режим передбачає тонізуючий (помірний вплив). Призначають хворим з порушенням кровообігу та дихальною недостатністю I ступеня, усім хворим, старше 60 років у період ремісії основного захворювання та при задовільній адаптації до умов і засобів реабілітації.

Режим забезпечує високу ефективність рухових, кліматичних, бальнео- та фізіотерапевтичних навантажень, сприяє підвищенню тонусу, тренованості та загартованості організму.

Показані усі форми проведення лікувальної фізкультури. Фізичне навантаження може досягати 40% аеробних можливостей. Допустима частота серцевих скорочень не повинна перевищувати 111-112 за 1 хвилину.

Тренувальний режим призначають хворим без порушення кровообігу та дихання, зі стійкою компенсацією, задовільною адаптацією до кліматичних і фізичних навантажень. Режим спрямований на загартування, тренування організму, підготовку до трудової діяльності.

Показані усі форми проведення лікувальної фізкультури. Фізичне навантаження може досягати 60% аеробних можливостей. Допустима частота серцевих скорочень не повинна перевищувати 131-148 за 1 хвилину.

Інтенсивно-тренувальний режим призначають людям молодого та середнього віку після перенесених захворювань чи травм з метою інтенсивних тренувань, активного загартування хворих, підготовки до попередньої трудової діяльності. Режим показаний хворим без порушення кровообігу та дихання, зі стійкою компенсацією і стабільною ремісією хронічних захворювань, при високій функціональній здатності організму та з високим рівнем адаптації до кліматичних і фізичних навантажень. Режим спрямований на загартування та тренування організму.

Показані усі форми проведення процедури лікувальної фізкультури. Фізичне навантаження може досягати 75% аеробних можливостей. Допустима частота серцевих скорочень 145-167 за 1 хвилину. Тренування проводять під ретельним лікарським контролем з урахуванням толерантності до фізичного навантаження.