Основні характеристики лікувальної ходьби

№ за/п	Основні характеристики	Призначення основних властивостей
1	Вплив ходьби на організм	Впливає на весь організм за рахунок ритмічного чергування напруження і розслаблення м’язів. Зміцнює нижні кінцівки, серцево-судинну, дихальну, ендокринну систему, покращує лімфотік, обмін речовин, заспокійливо впливає на функціональний стан соматичної і вегетативної нервової системи
2	Застосування в фізичній реабілітації	Ходьба застосовується для : – загальнозміцнювального впливу, – активного відпочинку та зняття нервово-психічного перенапруження, – відновлення правильного механізму ходьби (рис. 3.23); – адаптації серцево-судинної системи до навантаження при її захворюваннях
3	Варіанти ходьби	Звичайна ходьба : - прогулянковим кроком (20-40 кроків за хвилину), - в повільному темпі – 60- 80 кр./хв (3-3,5 км/год) - у середньому темпі – 80-100 кр./хв (3,5-4 км/год) - у швидкому темпі – 100-120 кр./хв (4,5-5 км/год) Ходьба з розвантаженням: на милицях, з палкою тощо
4	Види пристосувань для опорного розвантаження під час ходьби	Застосування: – милиць (однієї, двох), – спеціальних колясок, – чотирьох,-трьох,-одноопорних ціпків (рис. 3.23), – ходунів, – ходіння у спеціальному басейні з водою
5	Методи дозування ходьби	Дозування навантаження під час ходьби здійснюється за рахунок: – тривалості ходьби, – рель’єфу місцевості, – числа кроків за хвилину (швидкості ходьби), – довжини кроків, - відстані, - опорного розвантаження, - поєднання з гімнастичними вправами (рухи рук, тулуба, ніг, дихальні вправи)

II спосіб відрізняється тим, що приставляння ноги і зупинка виконується не на кожній сходинці, а через 3-4.

III спосіб призначається лише при адекватній реакції на попередній вид сходження. Це звичайні сходження на сходинки, як це робить здорова людина. Кількість сходинок і спосіб їх подолання залежать від тяжкості перебігу захворювання, реакції на навантаження.

Ускладнюють процес відновлення навичок ходьби порушення функції нижніх кінцівок, зумовлених ортопедичними, травматологічними, неврологічними захворюваннями. Послідовність навчання останніх ходьби та піднімання на сходи зображені на рис. 3.23.

Дозоване сходження (теренкур). Теренкур сприяє виробленню і удосконаленню витривалості, яка дає можливість ширше застосовувати значніші за об’ємом та інтенсивністю фізичні навантаження в інших формах лікувальної фізкультури. Найчастіше застосовується в санаторно-курортних умовах, де є можливість проводити сходження вгору. Довжина дистанції, яку пропонують хворому для сходження, залежить від стану здоров’я і функціональних можливостей хворого та крутизни підйому маршруту.

Фізичне навантаження дозується за рахунок протяжності дистанції, крутизни схилу, темпу ходьби та кількості зупинок для відпочинку.

У здовж маршруту знаходяться медичні працівники, які контролюють стан хворого і дають рекомендації щодо продовження маршруту чи повернення назад.

А

Б

Рис.3.23. Послідовність навчання хворих: ходьби (А), піднімання по

сходах (Б) після перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу.

Маршрути спеціально розробляються для кожного санаторію окремо.

Найбільш поширеними з них є:

• маршрут № 1 – 500 м, крутизна схилу 2 -5°;

• маршрут № 2 – 1000 м, крутизна схилу 5 – 10°;

• маршрут № 3 – 2000 м, крутизна схилу 10 – 15°;

• маршрут № 4 – 3000 – 5000 м, крутизна схилу 15 – 20°.

Теренкур є методом тренувальної терапії. Він показаний при захворюваннях серцево-судинної, дихальної, нервової систем, при порушеннях обміну речовин, ушкодженнях опорно-рухового апарату.

Прогулянки, екскурсії, ближній туризм. Прогулянки проводяться переважно пішки. Екскурсії та ближній туризм може бути також пішки чи із застосуванням транспортних засобів, верхи на конях тощо. Найчастіше застосовують у санаторно-курортних умовах.

Біг

Біг – це є простий, доступний метод фізичної активності, який не вимагає спеціального обладнання. Навантаження під час бігу легко дозується. При ньому за допомогою підрахунку пульсу можна швидко вивчити і оцінити реакцію на навантаження. Застосовується на післястаціонарному етапі реабілітації. Дозований біг на тренувальному режимі може бути: рівномірним, перемінним, інтервальним, повторним.

Рівномірний біг – біг з постійною швидкістю при ЧСС до 120-130 (але не вище 140) за хвилину. Швидкість постійна, поступово збільшується тривалість бігу. Лише на окремих етапах тренувань збільшується швидкість. Такий вид бігу можливий лише через 12 місяців спеціальних бігових тренувань.

Перемінний біг – біг відрізками від 50 до 200 метрів з постійно змінюваною швидкістю від повільної (біг підтюпцем) до середньої. Такий вид бігу можливий лише через 6 місяців спеціальних бігових тренувань.

Повторний – пробігання однакових відрізків з постійною швидкістю і інтервалами між ними.

Інтервальний метод. Полягає у застосуванні такого навантаження:

• уся дистанція розділяється на відрізки по 100-200 м;

• швидкість невелика, зручна для хворого;

• між відрізками бігу застосовують інтервали для відпочинку у вигляді ходьби або в поєднанні ходьби з гімнастичними вправами; тривалість інтервалів відпочинку залежить від підготовленості хворих. З нього починають заняття бігом.

Як самостійна форма ЛФК може застосовуватись також біг підтюпцем. Призначають його хворим, які пройшли підготовку з ходьби та за станом здоров’я не мають протипоказань. Для найкращої підготовки і розвитку загальної витривалості метод тривалого повільного безперервного бігу найбільш ефективний. Тривалість бігу – 10-15 хв.

Заняття іншими видами спортивних вправ

У заняття спортивними вправами включають більше чи менше (або і повністю) елементів окремих видів спорту: греблі, плавання, їзди на велосипеді, ходьби на лижах, катання на ковзанах тощо. Вони проводяться за типовою схемою. Виключається змагальний компонент. Чітко контролюється дозування навантаження. Тривалість занять – до 90 хв.

Різновидом занять фізичним вправами є спортивні розваги і тренування. В них немає ні елементу навчання, ні елементу систематичних тренувань: естафети, гра з короткочасним бігом чи попаданням м’яча у ворота чи баскетбольний кошик. Дозування здійснюється за інтенсивністю навантаження і тривалістю заняття.

Застосовують в реабілітаційних центрах, санаторіях, поліклінічних умовах, у спеціальних медичних групах навчальних закладів для вдосконалення координації рухів, фізичних якостей, професійних навичок, підвищення працездатності та психоемоційного стану.

Ігри ( в тому числі танці як організована форма ігор)

Класифікація ігор подана в таблиці 3.36. Їм не притаманна вибірковість впливу, але це дуже емоційний вид занять (особливо це стосується елементів спортивних ігор), що нерідко заважає самоконтролю хворого і може призвести до передозування навантаження. Перевагу необхідно надавати малорухомим іграм, в яких навантаження чергується з періодами відпочинку. При окремих захворюваннях ( наприклад, гіпертонічна хвороба) емоційне захоплення грою може негативно вплинути на стан здоров’я. Разом з тим, маємо великий досвід позитивного впливу занять бальними танцями у хворих на бронхіальну астму.

Заняття на тренажерах

Заняття на тренажерах особливого поширення набули у останній час.

В ЛФК широко використовуються тренажери блокового, маятникового, велосипедного, човникового типів. Розроблена величезна кількість тренажерів, які дають можливість впливати як на весь організм (велотренажери, бігові доріжки), так і на окремі м’язові групи. Сучасні тренажери оснащені комп’ютерами системами для дозування навантаження і вивчення реакції серцево-судинної системи на навантаження. Їх звичайно використовують не більше 30 хв під обов’язковим контролем дозування навантаження (рис. 3.16).

Самостійні заняття

Для досягнення лікувального впливу фізичних вправ хворому необхідно неодноразово повторювати їх протягом дня. Самостійні заняття передбачають багаторазові виконання хворим вправ протягом дня без методиста з лікувальної фізкультури (самостійно або за допомогою і під контролем родичів). Проведення занять вимагає свідомого ставлення хворого та повноцінного попереднього засвоєння ним комплексу вправ.

Спочатку заняття спрямовані на попередження ускладнень, розвиток компенсаторних рухів, а в подальшому – для відновлення рухових навичок, фізичних якостей і функцій організму.

Найчастіше застосовують спеціально підібрані гімнастичні вправи, які можуть поєднуватися з усіма видами фізичних вправ (іграми, бігом, пішими прогулянками, заняттями на тренажерах тощо). Включають в заняття також прикладні та побутові вправи.

Лікар чи інструктор з ЛФК повинен заздалегідь навчити і проконтролювати якість самостійного виконання і дозуванням вправ хворим, щоб бути впевненим, що хворий (чи його родичі) зможе правильно виконати їх рекомендації та установки. Надалі потрібно періодично контролювати і корегувати самостійні заняття хворого (якість знань і вміння виконувати вправи) в стаціонарі і вдома та вносити свої корективи.