Методи полегшення та утруднення виконання фізичних вправ

Методи полегшення виконання вправ	Методи утруднення виконання вправ
Вибір полегшених вихідних положень (хворі з важким перебігом захворювання виконують вправи в положенні лежачи)	Зміна і ускладнення вихідного положення
Застосування сили земного тяжіння (нахили тулуба вперед, опускання руки, ноги)	Використання рухів, спрямованих проти сили земного тяжіння (піднімання рук чи ніг, прогинання тулуба в положенні лежачи на животі)
Зменшення сили тертя: рухи кінцівки по ковзкій поверхні, із застосуванням роликів, у воді	Збільшення сили опору рухам (застосування гантелей, тренажерів)
Застосування механотерапії, блоків	Застосування тренажерів і блоків з обтяженням
Зменшення довжини плеча важеля (відведення руки, зігнутої в ліктьовому суглобі)	Збільшення довжини плеча важеля (застосування гімнастичних палок, гантелей та інших предметів)
Розслаблення м’язів, вправи на розслаблення найбільш ефективні після вправ, що викликають втому	Вправи з напруженням м’язів, вправи з опором
Виконання простих рухів, в одній площині (згинання чи розгинання тулуба)	Виконання рухів у різних площинах (нахили тулуба вперед з поворотами вліво та вправо)
Використання координаційно простих вправ (рухи кистями, рухи стопами тощо)	Виконання координаційно складних рухів (одночасне виконання згинання і розгинання кистей та стоп)
Збільшення площі опори	Зменшення площі опори, виведення центру тяжіння за межі площі опори (наприклад, нахил вперед (згинання) тулуба з піднятими руками вгору)
Використання махових рухів	Застосування додаткового навантаження
Виконання пасивних рухів та рухів за допомогою здорової кінцівки чи іншої особи	Виконання вправ з опором

Тривалість перерви між вправами визначається залежно від :

- часу збереження підвищених вегетативних функцій (частота серцевих скорочень, дихання);

- часу, необхідного для відновлення функціональної здатності нервових центрів, які швидко виснажуються (наприклад, після порушення мозкового кровообігу);

- час, необхідний для розуміння завдання і виконання його збільшується, тому кожну нову вправу ураженою кінцівкою необхідно виконувати після достатньо тривалого відпочинку, який забезпечує відновлення рівня збудливості відповідних нервових центрів.

Щільність заняття – відношення тривалості виконання хворим фізичних вправ до тривалості усього заняття. На тренувальному режимі вона може досягати 80% відсотків і зменшується в міру зниження функціональних можливостей хворого.

Застосування емоційного фактора: насамперед – це музичний супровід, особистість інструктора з ЛФК, навколишнє середовище, присутність хворих, які вже видужують. Вони сприяють виникненню позитивних емоцій, що посилює зацікавленість хворого у заняттях лікувальною фізкультурою та знижує відчуття навантаження. Саме ця ситуація вимагає від методиста чи інструктора з ЛФК більш ретельного контролю адекватності навантаження.

Окремо зупинимося на застосуванні музики в ЛФК. З позиції фізіологічної дії значення музики засновано на зв’язку звуку з відчуттями рухів (акустико-моторний рефлекс), при цьому необхідно враховувати характер музики, її мелодію, ритм. Так, між ритмом рухів і ритмом внутрішніх органів існує тісний зв’язок, який здійснюється за типом моторно-вісцеральних рефлексів. Музика як ритмічний подразник стимулює фізіологічні процеси організму не тільки в руховій, але і у вегетативній сфері. Вони удосконалюються, стають оптимальними і енергетично більш економними.

Музика полегшує виконання фізичних вправ. Мажорна гармонічна музика сама по собі викликає помірне підвищення тонусу скелетних м’язів, підвищує ефект фізичних вправ при їх лікувальному застосуванні. При мінорній музиці це ефект дещо знижується. Звукові сприйняття при музикальному супроводі фізичних вправ викликають формування позитивних емоцій.

Інтенсивність фізичного навантаження

Термін походить від латинського слова – intensio – напруження, підсилення. Інтенсивність фізичного навантаження може бути малою, помірною, великою і максимальною.

Вправи малої інтенсивності

Для вправ малої інтенсивності (слабке навантаження) використовуються елементарні гімнастичні вправи для малих і середніх м’язових груп ( рухи пальцями, в мілких суглобах), у вихідних положеннях лежачи і сидячи, переважно в повільному і середньому темпі, статичні дихальні вправи і вправи на розслаблення м’язів. Відношення загальнозміцнювальних до дихальних вправ – 1:2. Фізіологічні зрушення при цьому незначні: незначне сповільнення (інколи підвищення) частоти серцевих скорочень (ЧСС), помірне підвищення систолічного тиску і зниження діастолічного тиску, порідшання та поглиблення дихання.

Вправи помірної інтенсивності

До вправ помірної інтенсивності (середнє навантаження з обмеженням) належать ритмічно повторювані рухи, які виконуються середніми і великими м’язовими групами в повільному і середньому темпі: вправи для верхніх і нижніх кінцівок, тулуба; хода в повільному і середньому темпі тощо. Після вправ помірної інтенсивності виконуються вправи з поглибленим диханням, які прискорюють відновний період, сприяють нормалізації значно посиленої діяльності серцево-судинної, дихальної системи, підвищеного обміну речовин. Відношення загально- зміцнювальних до дихальних вправ – 2:1.

При виконанні цих вправ ЧСС підвищується незначно, помірно підвищується систолічний і дещо знижується діастолічний артеріальний тиск, збільшується легенева вентиляція. Час відновного періоду складає декілька хвилин.

Вправи великої інтенсивності

Вправи великої інтенсивності (середнє навантаження без обмеження) характеризуються одночасним напруженням великої кількості м’язових груп, виконанням рухів в середньому і швидкому темпі. До них належать вправи на гімнастичних снарядах, тренажерах, з обтяженням, прискоренням, ходьба, біг, ходьба на лижах тощо. Ці вправи мають значне навантаження на серцево-судинну, дихальну систему, нервово-м’язовий апарат. Вправи викликають значні фізіологічні зрушення, які відновлюються протягом десяти хвилин.

Вправи максимальної інтенсивності

Вправи максимальної інтенсивності: для виконання вправ захоплюються усі м’язові групи, вправи виконуються і в швидкому темпі.

Можна бігати, стрибати, виконувати вправи з навантаження, складні в координації. Використовується біг на швидкість, значні навантаження на тренажерах, спортивні ігри тощо.

При цьому відмічаються субмаксимальні і максимальні зрушення пульсу, частоти дихання, артеріального тиску. Відновлення триває години.