3.4. Застосування показників толерантності до фізичного навантаження в процесі фізичної реабілітації

3.4.1. Для визначення класу фізичного стану

Фізичний стан – узагальнений показник фізичних можливостей людини. Його оцінюють за результатами функціональних проб: субмаксимального тесту PWC₁₇₀, тесту Наваккі, Гарвардського степ-тесту, тесту Купера, за величиною МСК. Важливим елементом у визначенні фізичної працездатності є вибір градацій при оцінці фізичного стану. Це необхідно для вибору методики визначення інтенсивності фізичних тренувань, для виробничих рекомендацій, оцінки ступеня функціональної недостатності та ефективності реабілітації.

Найбільш інформативним показником фізичного стану є максимальне споживання кисню (МСК).

Для оцінки фізичного стану за величиною МСК запропоновані різні класифікації. Так, Г.Л. Стронгін та А.С. Турецька виділяють чотири групи фізичної працездатності: низьку – при МСК менше 26 мл/хв/кг; знижену – при 26-28 мл/хв/кг; задовільну – при 29-38 мл/хв/кг; високу – при МСК більше 38 мл/хв/кг.

Залежно від величини МСК К.Купер виділив 5 категорій фізичного стану: дуже поганий, поганий, задовільний, добрий, відмінний (табл. 3.15)

Таблиця 3.15

Оцінка фізичного стану за величиною максимального

споживання кисню, мл/хв/кг (К. Купер, 1970)

Група фізичного стану	Вік
	менше 30	30-39	40-49	50 і старші
Дуже погана	менше 25,0	менше 25,0	менше 25,0	-
Погана	25-33,7	25,0-30,1	25,0-26,4	менше 25,0
Задовільна	33,8-42,5	30,2-39,1	26,5-35,4	25,0-33,7
Добра	42,6-51,5	39,2-48,0	35,5-45,0	33,8-43,0
Відмінна	51,6 і більше	48,1 і більше	45,1 і більше	43,1 і більше

Таким чином, визначивши з допомогою субмаксимального навантажувального тесту максимальне споживання кисню, можна встановити клас (групу) фізичного стану обстежуваного і на цій основі контролювати динаміку функціонального стану і давати практичні рекомендації щодо режиму праці, фізичної активності, занять спортом залежно від енергетичних витрат на різні види діяльності.

3.4.2. Для визначення режиму рухової активності

М.Ю. Ахмеджанов (1980) розробив правила визначення тренуючих режимів рухової активності залежно від показників толерантності до фізичного навантаження для осіб із хронічними неспецифічним захворюваннями легень (табл. 3.16).

Таблиця 3.16

Критерії призначення тренуючи режимів рухової активності залежно від толерантності до фізичного навантаження (М.Ю. Ахмеджанов 1980)

№ за/п	Режим	Показник порогового навантаження під час діагностичної ергометрії (у Вт)		Показана величина навантаження (з розрахунку Вт на 1 кг маси тіла)	Тренувальна частота серцевих скорочень (уд. за 1 хв)
		Чоловіки	Жінки
1	Щадно-тренувальний	51-100 Вт	51-85 Вт	0,6-1,3 Вт	120
2	Тренувальний	101-150 Вт	86-125 Вт	1,1- 1,9	140
3	Інтенсивно- тренувальний	понад 150 Вт	понад 125 Вт	1,6- 2,5	160