
- •Список умовних скорочень
- •Розділ 1 організаційні основи реабілітації хворих
- •Медико-біологічні та соціальні аспекти здоров’я
- •2. Реабілітація, її визначення, завдання, становлення, види, принципи
- •2.1. Зміст реабілітації
- •Морально-етичні – принцип високого гуманізму, притаманний нашому суспільству.
- •2.2. Завдання реабілітації
- •2.3. Становлення реабілітації
- •2.4. Види реабілітації
- •Медична реабілітація
- •Соціальна реабілітація
- •Соціальна реабілітація – це державно-суспільні дії, спрямовані на :
- •Професійна реабілітація
- •2.5. Принципи реабілітації
- •3. Організація та управління системою реабілітації хворих
- •3.1. Управління системою реабілітації
- •3.2. Установи, що реалізують реабілітаційні програми, їх види, структура, завдання. Періоди та етапи реабілітації Установи, що реалізують реабілітаційні програми
- •Періоди та етапи реабілітації
- •Лікарняний період реабілітації
- •Реабілітаційні комісії лікувально-профілактичних установ
- •Післялікарняний період реабілітації
- •4. Хворий як об’єкт реабілітації
- •4.1. Експертиза втрати працездатності
- •Експертиза тимчасової непрацездатності
- •4.2. Індивідуальна програма реабілітації
- •4.3. Механізм реалізації Індивідуальної програми реабілітації інвалідів
- •Медична реабілітація
- •Соціально-побутова реабілітація
- •Професійна реабілітація
- •4.4. Оцінка ефективності реабілітації
- •Шкала оцінки стану здоров’я пацієнта після закінчення лікування та реабілітації
- •5. Посадові вимоги до осіб, причетних до реабілітації хворих
- •5.1. Функціональні обов’язки осіб, причетних до реабілітації Функціональні обов’язки лікаря-реабілітолога
- •Функціональні обов’язки фахівця з фізичної реабілітації
- •5.2. Санітарно-освітня робота осіб, причетних до реабілітації хворих
- •5.3. Етика осіб, причетних до реабілітації хворих
- •5.4. Юридична відповідальність осіб, причетних до реабілітації хворих
- •Контрольні питання та завдання до розділу «Організаційні основи реабілітації хворих »
- •Розділ II засоби, що використовуються в реабілітації хворих
- •1. Засоби реабілітації хворих
- •2. Немедикаментозні засоби реабілітації
- •2.1. Охоронний режим
- •Психоемоційний стан хворого
- •Оцінка самообслуговування
- •2.2. Лікувальне харчування
- •Режим лікувального харчування
- •Розвантажувально-дієтична терапія
- •2.3. Фізичні чинники
- •2.4. Мануальна терапія
- •2.5. Механотерапія
- •2.6. Працетерапія
- •2.7. Рефлексотерапія
- •2.8. Фітотерапія
- •2.9. Гомеопатична терапія
- •2.10. Ароматерапія
- •2.11. Музикотерапія, танцювально-рухова терапія
- •Танцетерапія
- •Вокалотерапія
- •3. Психологічна реабілітація Загальні та спеціальні психотерапевтичні заходи
- •Біоетика
- •4. Соціальна та професійна реабілітація
- •5. Профілактика захворювань
- •6. Медико-гігієнічне навчання та виховання населення. Формування здорового способу життя
- •Контрольні питання і завдання до розділу «Засоби, що використовуються в реабілітації хворих»
- •Розділ III основи фізичної реабілітації
- •А. Лікувальна фізична культура
- •Б. Працетерапія та механотерапія
- •1.2. Завдання лікувальної фізкультури
- •1.3. Лікувальна дія фізичних вправ
- •1.4. Відмінні особливості лікувальної фізкультури
- •1.5. Показання та протипоказання до призначення лікувальної фізкультури
- •Контрольні питання та завдання до теми
- •2. Засоби лікувальної фізичної культури
- •2.1. Основні засоби лікувальної фізичної культури
- •Засоби лікувальної фізкультури
- •2.2. Фізичні вправи
- •2.2.1. Класифікація фізичних вправ Фізіологічна класифікація фізичних вправ
- •Класифікація фізичних вправ у лікувальній фізкультурі
- •2.2.2. Гімнастичні вправи
- •Класифікація дихальних вправ
- •2.2.3. Спортивно-прикладні вправи
- •Характеристика окремих видів спортивно-прикладних вправ
- •2.2.4. Ігрові вправи
- •2.2.5. Трудові фізичні вправи
- •2.3. Загартовувальні процедури
- •Температурні режими при загартуванні повітрям
- •Температурні режими, що застосовуються при
- •2.4. Масаж
- •Контрольні питання та завдання до теми «засоби лікувальної фізичної культури»
- •3.1.2. Завдання функціональних проб і тестів
- •3.1.3. Класифікація функціональних проб і тестів
- •Класифікація функціональних проб і тестів
- •План проведення функціональних проб і тестів
- •3.2. Функціональні проби
- •3.2.1. Проба з 20 присіданнями (проба Мартіне)
- •Взірець реєстрації показників у пробі з 20 присіданнями: 10.10.2010
- •Динаміка пульсу та артеріального тиску після проби
- •Об’єднаний (навчальний) взірець реєстрації несприятливих типів реакції серцево-судинної системи на пробу з 20 присіданнями
- •3.2.2. Проба Руф’є
- •3.2.3. Проби зі зміною положення тіла
- •3.2.4. Проби із затримкою дихання та інші методи визначення функціонального стану апарату зовнішнього дихання
- •3.3. Тести для визначення фізичної працездатності
- •3.3.1. Фізична працездатність: визначення, застосування, обладнання та вимоги до проведення тестів
- •3.3.2. Субмаксимальний тест pwc170
- •3.3.3. Гарвардський степ-тест
- •3.3.4. Тест Наваккі
- •Верхня межа частоти серцевих скорочень в субмаксимальних навантажувальних тестах
- •3.3.5. Тест Купера
- •Градація максимальної аеробної здатності (функціональні класи) залежно від відстані, подоланої за 12 хв ( в км) за к. Купером
- •3.3.6. Максимальне споживання кисню
- •3.4. Застосування показників толерантності до фізичного навантаження в процесі фізичної реабілітації
- •3.4.1. Для визначення класу фізичного стану
- •Оцінка фізичного стану за величиною максимального
- •3.4.2. Для визначення режиму рухової активності
- •3.4.3. Для дозування навантаження під час занять фізичними вправами
- •3.4.4. Для визначення рівня готовності до виконання фізичної праці
- •Енерговитрати при різних видах професійної діяльності
- •3.5. Кількісна оцінка рівня фізичного стану
- •Кількісна експрес оцінка рівня фізичного здоров’я за г.Л. Апанасенком, 1992 (чоловіки)
- •Кількісна експрес оцінка рівня фізичного здоров’я
- •Функціональні класи та оцінка рівня аеробної потужності
- •3.6. Методи вивчення і оцінки рухомості в суглобах, стану м’язів та м’язової сили, складних рухів та координації
- •Вихідне положення для вимірювання кута руху в суглобі
- •Обсяг рухів у суглобах кінцівок і хребта та м’язи, що їх виконують
- •Контрольні питання і завдання до теми «функціональні можливості хворих, методи їх вивчення
- •Варіанти дозування фізичного навантаження
- •4.2. Об’єм та інтенсивність фізичного навантаження в лікувальній фізичній культурі
- •Основні вихідні положення
- •Характеристика темпу виконання вправ (залежно від маси частин тіла, які рухаються)
- •Методи полегшення та утруднення виконання фізичних вправ
- •4.3. Методи дозування фізичного навантаження в лікувальні фізкультурі
- •Витрати енергії на різні види побутової діяльності
- •Витрати енергії на деякі види фізичної активності (м.М. Амосов, я.А. Бендет, 1989 )
- •Контрольні питання та завдання до теми «дозування фізичного навантаження в лікувальній фізичній культурі»
- •5.2. Рухова діяльність, рухові навички, руховий динамічний стереотип
- •5.3. Форми проведення процедури лікувальної фізкультури
- •Основні характеристики лікувальної ходьби
- •5.4. Режими рухової активності
- •Стаціонарний (лікарняний) період реабілітації
- •Характеристика режимів рухової активності
- •Функціональні показання до розширення режиму рухової активності на стаціонарному етапі реабілітації
- •Правила застосування стандартних тестів-комплексів на
- •Післялікарняний період реабілітації
- •Рухова активність хворого протягом дня
- •5.5. Періоди застосування лікувальної фізкультури
- •Періоди застосування лікувальної фізкультури, їх характеристика
- •5.6. Методи проведення занять лікувальною фізкультурою
- •1. За використанням засобів:
- •5.7. Структура процедури лікувальної фізкультури
- •5.8. Тривалість процедури лікувальної фізкультури, її окремих частин та курсу лікування
- •Співвідношення тривалості частин процедури лікувальної фізкультури залежно від періоду занять лікувальною фізкультурою
- •5.9. Підбір фізичних вправ та складання комплексу вправ для процедури лікувальної фізкультури Правила вибору фізичних вправ
- •Правила вибору фізичних вправ і складання комплексу вправ для процедури лікувальної фізкультури
- •Складання схеми процедури лікувальної фізкультури
- •Реєстрація комплексу вправ лікувальної гімнастики
- •5.10. Правила проведення процедури лікувальної гімнастики
- •Оволодіння практичними навичками щодо проведення процедури лікувальної фізкультури студентом
- •5.11. Вивчення і оцінка реакції на фізичне навантаження в процедурі лікувальної фізкультури
- •Обстеження
- •5.12. Поєднання лікувальної фізкультури з іншими методами реабілітації
- •Контрольні питання і завдання до теми «процедура лікувальної фізкультури»
- •6. Організаційні основи лікувальної фізкультури
- •6.1. Організація лікувальної фізкультури в лікувально-профілактичних закладах
- •6.2. Посадові обов’язки спеціалістів із лікувальної фізкультури
- •6.3. Матеріальне забезпечення лікувальної фізкультури
- •6.4. Документація і звітність кабінету з лікувальної фізкультури
- •Контрольні питання та завдання до теми «організаційні основи лікувальної фізкультури»
- •Б. Працетерапія та механотерапія
- •1. Працетерапія
- •1.1. Працетерапія: зміст, завдання, вплив на організм
- •1.2. Види працетерапії
- •1.3. Основні принципи працетерапії
- •1.4. Організаційні основи працетерапії
- •1.5. Елементи професійно-прикладної підготовки в практиці лікувальної фізичної культури
- •Величина фізичного навантаження в процесі професійно-прикладної підготовки хворих залежно від режиму рухової активності (r. Shephard, 1969)
- •Кількість вправ професійно-прикладної спрямованості в комплексі вправ залежно від рухового режиму
- •2. Механотерапія
- •2.1. Механотерапія: зміст, завдання
- •2.2. Механотерапевтичні апарати
- •2.3. Апаратна механотерапія
- •2.4. Тракційна механотерапія
- •Контрольні питання і завдання до теми «працетерапія. Механотерапія»
- •Розділ IV перша, долікарська допомога при невідкладних станах
- •Контрольні питання і завдання до розділу «перша, долікарська допомога при невідкладних станах»
- •Література
- •Додатки
3.3.2. Субмаксимальний тест pwc170
Існують прямі та непрямі, прості та складні методи визначення фізичної працездатності (РWC). До числа простих методів відносять пробу Руф’є (описану у попередньому розділі). У практиці найчастіше використовуються субмаксимальний тест PWC170, тест Наваккі, тест Купера, Гарвардський степ-тест та ін.
PWC170 – абревіатура, складена з перших букв виразу Physical Working Capacity (фізична працездатність). Тест рекомендований ВООЗ для визначення фізичної працездатності для фізкультурників та спортсменів. Тест об’єктивний, простий, помірної інтенсивності.
Тест використовується з метою визначення ступеня працездатності організму при пульсі 170 ударів за хвилину. Вибір саме цієї частоти зумовлений наступним: зона оптимального функціонування серцево-судинної системи в процесі виконання м’язового навантаження знаходиться в межах 170-190 уд./хв; взаємозв’язок між ЧСС і потужністю виконаного фізичного навантаження зберігає лінійний характер до 170 уд./хв; при більш високій ЧСС лінійний характер залежності порушується внаслідок активації анаеробних (гліколітичних ) механізмів м’язової діяльності.
Тест має назву субмаксимального, бо під час проби не дається навантаження до 170 уд./хв (оскільки занадто високе, тому небезпечне), а два менших навантаження. Потім графічним чи математичним методами визначають величину фізичної працездатності, яка б була в умовах, якби ЧСС досягла рівня 170 скорочень за 1 хв, тобто PWC170.
Для проведення субмаксимального тесту PWC170 використовується педалювання на велоергометрі або сходження на сходинку (степ-тест).
Методика проведення тесту PWC170 за допомогою велоергометра. Обстежуваному рекомендують виконати 2 навантаження відносно невеликої потужності (W1 та W2) тривалістю 5 хвилин кожна з 3-хвилиною перервою між ними. Частота педалювання 60 обертів за хвилину. В кінці кожного навантаження (за останні 30 с) визначають ЧСС.
Для цього, крім аускультативного методу, використовують електрокардіографію, пульсотахометрію тощо. Подвоюючи ці числа, одержують ЧСС за 1 хв (f1 та f2).
Вибір першого навантаження залежить від маси тіла, фізичної підготовленості. Здоровим та особам, що знаходяться на тренувальному режимі рухової активності, призначають навантаження з розрахунку 1 Вт на кілограм маси тіла. Важливою умовою досягнення високої результативності проби PWC170 є досягнення після першого навантаження ЧСС 100-120 ударів, після другого – 145-160, різниця між ними повинна бути не меншою, ніж 40 ударів.
У фізичній реабілітації хворих для попередження значного збільшення частоти серцевих скорочень, яке може бути шкідливим для здоров’я, використовують субмаксимальний тест, за якого частота серцевих скорочень не перевищує 100-110 і 120-130 за 1 хв, а потім перераховувати на 150 або 170 за 1 хв (залежно від віку). При цьому потужність першого навантаження (залежно від стану здоров’я і функціональних можливостей хворого) може коливатися від 0,25 до 1 Вт/кг. Потужність другого навантаження збільшується в 1,5 – 2 рази. Це робить пробу практично доступною майже для всіх осіб, які займаються оздоровчою та лікувальною фізичною культурою.
Оцінку результатів тесту PWC170 можна вести двома способами: графічним та математичним.
При графічному методі на осі ординат відкладають значення частоти пульсу (за хвилину), на осі абсцис – потужність роботи (в кгм/хв чи Вт). Відмічається значення потужності та частоти пульсу при першому та другому навантаженні. Отримані дві точки з’єднують прямою, яка продовжується до перетину з горизонтальною лінією, проведеною через значення частоти пульсу в 170 ударів. З точки перетину опускають перпендикуляр на вісь абсцис і визначають потужність роботи при частоті пульсу в 170 ударів (рис. 3.18).
Потужність навантаження (кгм/хв, Вт)
Рис. 3.18. Графічне визначення фізичної працездатності за тестом PWC 170.
Математичним методом РWC170 визначають, підставляючи значення ЧСС за
1 хв (f1 та f2) та потужності першого (W1) та другого (W2) навантаження у формулу, запропоновану В.Л. Карпманом та співавт. (1974):
PWC170
=
.
Визначення субмаксимального тесту РWC170 за допомогою сходинки. При відсутності велоергометра та для спортсменів окремих видів спорту застосовують степ-тест, сходження на сходинку. Виконана робота за одиницю часу може бути точно визначена при цьому за формулою:
W
=
,
де W – навантаження (кгм/хв), Р – маса тіла (кг), h – висота сходинки (м), n – кількість підйомів за 1 хв, 1,33 – поправочний коефіцієнт на фізичні витрати, пов’язані зі спуском із сходинки, які складають 1/3 витрат на підіймання. Отриманий результат у кгм/хв для переведення у вати необхідно поділити на 6, оскільки 1 Вт = 6 кгм/хв