2.2.5. Трудові фізичні вправи

Трудові фізичні вправи – основний метод соціальної реабілітації, активний метод відновлення втрачених функцій після перенесених захворювань та травм. Залежно від завдань виділяють побутові, загальнозміцнювальні, забавні, відновні, професійні трудові вправи.

Завдання трудових фізичних вправ залежать від стану здоров’я та функціональної здатності хворого. Вони можуть коливатися в межах від відновлення побутових дій (навчання елементам самообслуговування) і закінчуватись навчанням складним професійним діям (з метою повернення хворого на попереднє місце трудової діяльності). Трудові фізичні вправи повинні зацікавити хворого процесом та результатами праці, відволікти його від думок про своє захворювання, зберегти залишкові функції органів, підвищити працездатність для подальшого життя, сприяти оволодінню новою спеціальністю у разі втрати здатності до попередньої.

2.3. Загартовувальні процедури

Природні чинники – сонце, повітря і вода – в поєднанні з руховою активністю є потужними засобами оздоровлення та лікування хворих. В процесі ЛФК вони можуть застосовуватися з метою загартування в таких видах:

а) сонячного опромінення і сонячних ванн;

б) аерації і повітряних ванн;

в) водних процедур: ванн і обливань (часткові і загальні), обтирання та гігієнічних душів, купання у прісних водоймах та морі.

Загартування – це система тренування, спрямована на пристосування організму до добових, сезонних, періодичних або раптових змін температури, освітлення, магнітного і електричного полів Землі. Основними засобами загартування організму є природні чинники: повітря, вода, сонце. Кожний із факторів загартування за впливом на організм має певну вибірковість дії, тому їх краще застосовувати в комплексі. Особливо ефективним є поєднання загартування з фізичними вправами.

Незалежно від віку під впливом загартування нормалізується функціональний стан нервової, серцево-судинної, дихальної систем, обмін речовин; покращуються термоадаптаційні механізми і функціонування системи імунологічного захисту; підвищується стійкість організму до вірусної та бактеріальної інфекції; послаблюються або зникають негативні реакції організму, що викликаються зміною погоди, створюється захист від різних простудних захворювань. Загартування дає можливість ліквідувати дисгармонію між закладеними в процесі еволюції людини можливостями захисно-пристосувальних сил організму та їх використанням для оздоровлення.

Види загартовувальних процедур

Розрізняють пасивне і активне загартування. Пасивне загартування здійснюється незалежно від волі людини. Активне загартування – це систематичне застосування строго дозованих впливів природних і штучно створених фізичних факторів, які спрямовані на підвищення стійкості організму до холоду. Це спеціальні процедури і комплекс процедур в цілому. Заходи щодо загартування організму повинні бути багатоплановими і підвищувати стійкість організму до різних метеорологічних і температурних впливів.

Основні правила загартування:

- урахування індивідуальних особливостей організму;

- комплексність застосування фізичних аспектів: холоду, тепла, опромінення ультрафіолетовими та інфрачервоними променями, механічної дії руху повітря, води тощо;

- регулярність (систематичність) тривалого впливу на організм фізичних факторів;

- поступове збільшення дози загартовувальних впливів;

- використання наступної процедури лише за умови повного відновлення температури тіла;

- час між повторними застосуваннями фізичних факторів не повинен перевищувати тривалості післядії;

- поєднання адаптації різних частин тіла із загальним пристосуванням організму до дії холоду чи спеки (оптимальна стійкість досягається при загартуванні всього організму);

- проведення загартування при різних рівнях теплопродукції організму: як в спокої, так і при руховій діяльності різної активності;

- застосування більш коротких, але частих впливів, ніж більш тривалих, але рідких;

- проведення регулярного медичного контролю і самоконтролю під час загартовувальних процедур.

Режими загартування. Виділяють такі види загартування:

• початковий, який пов’язаний із тренуванням фізичної терморегуляції; його застосовують при загартуванні дітей, осіб, ослаблених хворобами, у людей старшого віку;

• оптимальний режим – тренування фізичної і меншою мірою хімічної терморегуляції;

• спеціальний – максимальне тренування фізичної терморегуляції і підвищення активності функціонування її хімічної складової.

Загартування повітрям

Повітряні ванни належать до таких оздоровчих процедур, які рекомендовано виконувати протягом усього життя. Повітряні ванни можуть бути загальними і місцевими.

Найбільш позитивний вплив на організм справляють повітряні ванни на березі моря, річки, озера, в лісі, де повітря насичене аероіонами і фітонцидами. На початку загартовування процедуру слід виконувати в захищеному від сонця місці. Загартування повітрям може регулярно повторюватися (при повітряних ваннах) або бути тривалими (сон на відкритому повітрі). Виділяють такі типи температурних режимів при загартуванні повітрям (табл. 3.4)

Таблиця 3.4