2.2.3. Спортивно-прикладні вправи

Спортивно-прикладні вправи – це природні рухові дії та їх елементи, які зустрічаються в житті чи в спорті. Спортивно-прикладні вправи відновлюють або удосконалюють складні рухові навички, мають загальнозміцнювальний вплив, заспокійливо впливають на організм. До них належать побутові і трудові дії, різні способи переміщення, лазіння, біг, ходьба, метання, плавання, катання, прогулянки, екскурсії, туризм. Найбільш поширеними є:

- ходьба: звичайна, дозована, теренкур;

- біг: швидкий, повільний, підтюпцем;

- плавання в басейні , у відкритих водоймах;

- гребля: у водоймах, на тренажерах;

- їзда на велосипеді: на відкритій місцевості, на велотренажерах;

- катання: на лижах, на ковзанах.

Спортивно-прикладні вправи більш ефективні (порівняно з гімнастичними) для відновлення загальної витривалості, вони є засобом вироблення компенсаторних механізмів серцево-судинної і дихальної систем, сприяють появі позитивних емоцій. Виконання вправ відрізняється від занять спортом їх природністю і тим, що виключає максимальне навантаження і участь в змаганнях. Спортивно-прикладні вправи призначають в післялікарняний період. Найбільшого поширення отримали вони на санаторно-курортному етапі лікування.

Характеристика окремих видів спортивно-прикладних вправ

Вправи, спрямовані на удосконалення побутових дій. Застосовуються при порушенні рухових функцій внаслідок травм, паралічу, ампутації. Ці вправи виконуються у вигляді різних рухів для самообслуговування (одягання, умивання, приймання їжі та ін.) та для використання різних пристосувань і приладів (відкривання і закривання замка, набирання номера телефону, вмикання і вимикання електричних приладів, шнурування черевиків, перекладання предметів різних розмірів тощо). Виконують їх спочатку як окремі рухові елементи, а потім як цілісні дії. Виконання їх вимагає тривалої повторюваності дій. Вправи сприяють покращенню здатності до самообслуговування, зменшують залежність від інших, що має позитивний психоемоційний вплив.

Ходьба – природний вид рухової активності. Характеризується помірним впливом на основні системи організму. Ходьба – складний інтегрований процес, в якому беруть участь усі ланки центральної нервової системи – від кори головного мозку до нервово-м’язових синапсів. Рухи, які виконують при ходьбі, однакові за структурою, стереотипно повторюються, добре узгоджуються з фазами дихання. Циклічність рухів, ритм включення в активне функціонування великих м’язових груп сприяють впливу на всі механізми, які регулюють кровообіг.

Ходьба навіть в повільному темпі має позитивний психоемоційний, загально-зміцнювальний вплив, закономірно викликає зміни функціонального і трофічного характеру в усіх органах і системах, і особливо в серцево-судинній і дихальній, сприяє зміцненню опорно-рухового апарату, покращенню обміну речовин.

З лікувальною метою застосовують досить широко: як у складі інших форм процедур лікувальної фізкультури, так і як самостійна форма рухового режиму.

Біг – природний вид рухової активності. Біг має більш значне навантаженням на організм, ніж ходьба. Ця якість може бути обмеженням при захворюваннях серцево-судинної і дихальної систем. Призначають його при видужанні і в період ремісії захворювань. Біг повинен проводитися під постійним лікарським контролем.

Найчастіше з лікувальною метою використовують біг підтюпцем. Позитивний вплив його важко переоцінити: зміцнює нижні кінцівки і весь організм за рахунок ритмічного чергування напруження і розслаблення м’язів, стрясання тіла, що виникає під час бігу; зміцнює серцево-судинну, дихальну, ендокринну системи, покращує лімфообіг, обмін речовин, нормалізує функціональний стан соматичної і вегетативної нервової системи, покращує настрій. Позитивний вплив на психічний стан, який виникає від контакту з довкіллям і відчуття перемоги над собою, важко переоцінити. Біг у поєднанні з гімнастичними вправами дає можливість продовжити активне довголіття людини. Біг використовуються як засіб загальнозміцнювального впливу і як лікувальний метод при окремих захворюваннях. Особливо хочемо звернути увагу на високу ефективність бігу як лікувального засобу у дітей (та і дорослих) хворих на бронхіальну астму (в період ремісії).

Техніка лікувального бігу. Для бігу необхідно підібрати зручне взуття. Положення тулуба під час бігу – дещо нахилене вперед. Голова – рівно, не рекомендується опускати чи навпаки, розгинати її назад. Очі дивляться вперед на 10-15 метрів. Не рекомендується напружувати м’язи тулуба. Руки зігнуті під прямим кутом. Тіло не повинно розхитуватися. Стопи потрібно ставити по одній лінії, без розвернення носків назовні.

Рухи вільні, без напруження. Бігти необхідно за рахунок активних рухів стегнами, гомілка переноситься розслабленою, рухи її маятникоподібні. Ногу в момент торкання землі необхідно напружити, ставити усією стопою відзразу. Дихання під час бігу: вдих – носом, видих – ротом і носом.

Після бігу рекомендується розслабити м’язи кінцівок потрушуванням в положенні стоячи.

Метання широко використовують в лікувальній фізкультурі. Метання включає кидання і ловлення м’яча різних розмірів. Вправи зміцнюють м’язи, розвивають спритність, точність і координацію рухів, створюють позитивні емоції, підвищують інтерес до занять. Удосконалення техніки виконання вправ досягається шляхом збільшення відстані до цілі, відстані між партнерами, виконанням кидків у русі.

Лазіння застосовують у вигляді переміщення за допомогою рук і ніг по гімнастичні стінці, похилій площині, канату. Вправи розвивають силу рук, ніг, тулуба, покращують координацію рухів та рухомість в суглобах кінцівок.

Повзання. З лікувальною метою найчастіше виконують в упорі стоячи на колінах. Вправи сприяють розвантаженню хребта, покращенню його рухомості. Вони позитивно впливають на функцію травної системи, застосовують при гінекологічних захворювання, опущенні внутрішніх органів, порушеннях постави, захворюваннях хребта.

Ходьба на лижах належить до вправ помірної і великої інтенсивності. Особливо складною вона є для осіб, які не володіють технікою. Має загально-зміцнювальний і гартувальний вплив. Особливо показана для хворих з порушеннями нервової системи.

Плавання широко застосовується в лікувальній фізкультурі. Показане при захворюваннях серцево-судинної, дихальної систем, порушеннях обміну речовин, при неврологічних, ортопедичних, травматологічних захворюваннях. Важливе значення має температура води і тривалість перебування у воді.

Гребля має загальнозміцнювальний, позитивний психоемоційний вплив, зміцнює м’язи тулуба, верхніх кінцівок. Дозується часом, темпом і частотою гребків, довжиною дистанції. Найчастіше застосовується на санаторно-курортному етапі лікування.