Біоетика

На психологічний стан хворого значний вплив має навколишнє середо­вище. Біоетика – наука, яка вивчає принципи, засоби, методи, результати спілкування людей між собою, з навколишньою природою, рослинним, тва­ринним світом. Людина повинна жити в гармонії з навколишнім середовищем.

Особливий вплив на хворого мають люди, які його оточують. Їх поділяють на чотири основні групи:

- медичний персонал та інші співробітники лікувального закладу;

- близькі родичі;

- співробітники з виробничої діяльності хворого;

- інші хворі.

Медичний персонал відіграє особливо важливу роль в процесі психологічної реабілітації хворого. Це щоденна робота з хворим, яка вима­гає багато часу для зміцнення впевненості хворого у власних силах і створення установки на подальшу фізичну активацію та повернення до трудової діяльності, вироблення та зміцнення нової лінії поведінки відповідно до рівня функціональних можливостей хворого. Завдання медичних працівників – вироблення разом з хворим оптимального вирі­шення всіх проблем, які виникли в результаті захворювання та психоло­гічного настрою пацієнта.

Лікар та медична сестра повинні дбати про психоемоційний стан хворого з моменту першої зустрічі з ним, пам’ятаючи про медичну етику та медичну деонтологію. При проявах злості та агресивності, які зазвичай направлені на обслуговуючий персонал, необхідно зберігати спокій, бути терплячим і намагатися не реагувати на подібні прояви хворих. Важливий психологічний вплив на хворого має манера поведінки лікаря та медичної сестри, їх комунікабельність, зовнішній вигляд, володіння практичними навичками.

Співробітники, весь персонал лікувального закладу (реєстратори, санітарки, працівники харчоблоку, медичні сестри фізіотерапевтичного кабінету, кабінету лікувальної фізкультури, працетерапїї, механотерапії, функціональної діагностики, масажисти, лаборанти) відіграють важливу роль в підтриманні відповідного психоемоційного стану реабілітованого. Вони повинні працювати як єдиний механізм, основна мета якого – якнайшвидша і якнайефективніша реабілітація хворого і повернення його до повноцінної праці.

Необхідно пам’ятати, що інформація про стан здоров’я, прогноз здоров’я хворого належать до конфіденційної інформації (не для широкого кола). Існує правова відповідальність за розголошення лікарської та­ємниці не тільки лікарів, медичних сестер, але і санітарок, бухгал­терів та всіх інших співробітників лікувального закладу. Якщо повна інформація може зашкодити здоров’ю хворого, то всі відомості надають членам сім’ї.

Близькі родичі за оцінкою стану хворого поділяються на тих, що:

- мають почуття страху за стан хворого, що призводить до надмірної опіки над ним;

- адекватно оцінюють стан хворого, що зумовлює розумне ставлення до хворого;

- повністю заперечують захворювання або його тяжкість, наполя­гаючи на неправомірно швидкому розширенні фізичної та професійної активності.

Завдання медичного персоналу, який бере участь у реабілітації хво­рого, – проводити з родичами сімейну психотерапію, навчаючи їх розу­міння стану здоров’я родича та адекватного ставлення до нього, створення сприятливого психоемоційного стану в сім’ї та родині.

Співробітники з виробничої діяльності хворого також мають великий вплив на психоемоційний стан хворого. Часті відвіду­вання хворого, інформація про позитивні явища в діяльності колективу, де працює хворий, моральна та матеріальна підтримка сприятимуть підвищенню активності хворого, виникненню бажання якнайшвидшого повернення в колектив.

Вплив інших хворих на психоемоційний стан може бути різним: і позитивним, і негативним. Лікуючий лікар разом з медичною сестрою повинні постійно контролювати стосунки між хворими, їх взаємний вплив і при необхідності корегувати психоемоційний стан. Позитивний психоемоційний вплив має розміщення нового хворого в палату, де є видужуючі хворі з аналогічною патологією.

Важливе значення в психоемоційному стані хворого можуть віді­грати групи взаємодопомоги.

Групи взаємодопомоги. Природною і найбільш поширеною формою взаємодопомоги, підтримки для людини є подружжя, родина. Можуть бути й інші групи взаємодопомоги: релігійні групи, групи, які об’єднують хворих за нозологічними формами (на цукровий діабет, дитячий церебральний параліч, зі зниженим зором, слухом, алкоголіків тощо), групи людей, які допомагають старшим, немічним, одиноким та ін.

Реабілітаційна підтримка груп взаємодопомоги хворих людей дає величезну користь, бо роблять можливим:

- емоційну і суспільну підтримку та розуміння;

- доброзичливе прийняття проблеми;

- опанування неприємностями, пов’язаними з хворобою;

- розширення знань про спільну проблему і отримання допомоги в кращому її розумінні;

- поява можливостей самостійно розв’язувати проблему;

- спілкування та взаємодія з особами з тією ж самою проблемою, психосоціальну заміну того, що було втрачено;

- створення нової системи відносин і нового способу життя.

Обов’язковим правилом в групі взаємодопомоги є рівність і тому всі її члени мають однакові права. Участь у групі цілковито добровільна, кожен з учасників вирішує тільки за себе, натомість група відповідає виключно за власні рішення. Кожний, хто бере участь у групі, робить це з огляду на свої власні проблеми і одночасно відчуває себе в ній безпечно.

Такі групи можуть бути створені:

- при амбулаторних пунктах відновного лікування;

- при стаціонарах відновного лікування;

- при різних навчальних закладах, за місцем роботи, проживання;

- як самодіяльні групи, які мають юридичне право, зареєстрований статут, управління, клубні секції.

Клубні секції створюють можливість своїм членам проявити різні форми активності, взяти участь в навчально-інформаційних заняттях, груповій терапії, терапії в родинних групах, музикотерапії, секціях образотворчого мистецтва, заняттях в спортивних секціях, отримати допомогу в пошуках праці, отриманні юридичної консультації. Клубні секції дають можливість підготуватися до участі у різних конкурсах (наприклад, дуже поширений у нашій державі – «Повір у себе»), спортивних змаганнях, навіть – Параолімпійських іграх.

У клубних секціях родичі хворих навчаються основам догляду за хворим.

Навколишнє природне середовище – довкілля, відіграє важливе значення в первинній, вторинній профілактиці захво­рювань та їх лікуванні.

Якщо на стаціонарному етапі лікування для хворого важливе значення має оснащення та естетичний вигляд примі­щення, в якому він перебуває, то під час курортного лікування це є рослинний світ (краса, різноманітність, запахи), спів птахів, шум дерев, моря, дзюрчання річок, яскраві пляжі, пейзажі. Все це створює сприятливий психічний фон, що значно підвищує ефективність лікувальних процедур.

Ще Гіппократ звернув увагу на цілющу силу окремих дерев та каміння. Вже здавна люди помітили, якщо постояти під кроною дуба, а ще краще – притиснутися до його стовбура тілом, то швидко відновлюється працездатність, покращується емоційний стан.

Вплив контактів людини з тваринним світом на здоров’я вивчений ще зов­сім недостатньо. В наш час є наукові дослідження про позитивний вплив на стан здоров’я катання верхи на конях – іпотерапія. Особливо вчені рекомендують її дітям з розладами функції опорно-рухового апарату і передусім, при дитячому цереб­ральному паралічі.

Широко використовується лікування з допомогою дельфінів. Вчені Кримського дельфінарію зазначають, що у них лікуються хворі більш ніж зі 100 захворюваннями. Особливо успішно лікуються пацієнти із захворюваннями нервової системи.