Баптисти приносять в жертву дітей

Звичайно ми можемо просто висміяти ці примітивні вигадки «темних» того часу. Все ж ми повинні завжди вміти дати звіт, як своїй вірі так і всіляким вигадкам на основі прозорої оригінальності Слова. Звичайно, є завжди небезпека опинитися на рівень опонентів, все ж це не трапиться з тими хто завжди оновлюється в надії.

Історично не можливо прослідкувати де і коли з’явилась ця байка. Є деякі припущення, одне х них говорить, що це виникло в результаті людського не розуміння хлібопереломлення, (1-Кор. 11:24,25 «…Прийміть,споживайте це тіло моє, що за вас ломається. Це робіть на вспомин про Мене! … Ця чаша є Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть коли тільки будете пити, на спомин про Мене!»).

Друге, що це державні витівки, які проявилися в результаті намагання дискредитувати віруючих в очах суспільства. Тоді держава хотіла вивести «голубу кров», і цей міф був їм на руку, бо дозволяв мати слово народі в справді віднімання дітей у віруючих і виховання їх у дусі атеїзму. Звичайно не можливо переконати того хто не хоче бачити очевидного, в часи комунізму, людство намагалися звести до простого «стада» яке не може думати, і як наслідок чинити опору, адже таким народом легко правити і так поступово в нас знищували людяність. В наш час запитуючи ще живих очевидців того часу: « де те взялося і чому ви були так вороже налаштовані на християн?» Відповідь звучить банально: «синку, то був такий час…».

Ось зовсім недавно, у Черкасах був знесений пам’ятник Леніна, та по реакції похилого населення стає зрозуміло, що атеізм все ж ще досі приносить свої плоди, людям важко позбавитись «розуму раба» який був привитий завуальованою свободою, та владую.

Трете, це людська не обережність у словах. Кажуть: " буде свято жнив", а одна з сестер додає: "а в нашій церкві буде приношення дитини, тому приходьте раді будемо бачити"... Те ж було і щодо жнив, часто на цих святах писали "Жатва - есть кончина века", такі заявки викликали у навколишніх посмішки. Звичайно хтось скаже: "ми не винні, що вони не розуміють!", так, все ж ми покликані бути зрозумілими для навколишніх, виявляти конкретність, а не виказувати пророчі заявки. Світло та сіль мусить бути досяжним, та зрозумілим, а не завуальованим, ніби-то якоюсь містикою, якою можуть користуватися тільки особливі.

Тому кожен, хто хоч трохи поважає, і має послідовний розум, здатний побачить в цьому амбіційну ціль минулого, в яке вірити принаймі просто смішно.

Міф – шостий

Тут баптизм – християнство, намагаються звести на нівець, саме ствердженням, що наша основа є хибною, так як наш Христос не воскрес. 1- Кор. 15:14 « якщо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна і віра наша…». На це зауважували раціоналісти, матеріалісти, еволюціоністи, марксисти, скептики і т. д.

Давайте зупинимося на одній із теорій, про неї говорить навіть один з Евангелистів, що це тримається і до нашого часу (Матвія 28) нібито тіло Учителя було викрадене його учнями.

Це ствердження наївне, з точки зору психічного стану учнів, Біблія говорить, що вони були настільки перелякані можливими наступаючими на них репресіями зі сторони римської влади та юдейського синедріону. Більше того вони були розпорошені, по словам Христа, тому про єдність справи, мови навіть йти не може. Їхні надії були поховані разом з їхнім Месією (Ів. 20; Марк 16). Ті хто тримаються цієї версії, стверджують, що після викрадення учні поховали Його в потаємному місці, а потім почали розповсюджувати чутки про воскресіння.

Це просто абсурд.

Уявімо собі, що чотири Евангелисти, одинадцять апостолів, сто двадцять учнів які були свідками Його воскресіння, потім п’ятсот братів, яким Христос з’явився після воскресіння, допустимо, що вони домовилися після викрадення про ці чутки. Давайте запитаємо себе: « Чи міг би цей заколот при кількості скількох учасників, залишитися до цього часу не розкритим?».

Якби цей хід був зроблений, та в процесі століть не відкрився, тоді знаючи людську природу, цю теорію потрібно вважати більшим дивом ніж саме воскресіння.

Цих гіпотез чимало, все ж Слово Бога було в оригінальності, є в прозорості і буде навіки таким.

Міф - сьомий