Всеукраїнський Союз Об’єднань Церков ЄХБ

Українська Баптистська Теологічна Семінарія

Курсова Робота

НАЗВА РОБОТИ

« Міфи про баптизм та їх не сумістність»

Назва предмета:

Історія богослов’я баптизму

Роботу виконав:

Студент групи МС – 12 – 1

Панасенко Сергій А.

Викладач:

Д-р Санніков С. В.

Борислав

2012 рік

План

Вступ……………………………………………………………………………………… 2

1. Баптисти вимушені платити примусово десятину………………………… 4

2. Баптиські сім*ї, як правило багатодітні (п’ять і більше дітей)…………… 5

3. Баптисти обмежують себе в спілкуванні і згромаджуються тільки з одновірцями……………………………………………………………………... 7

4. Баптистам заборонено відвідувати світські мироприємства або заклади.. 7

5. Баптисти приносять в жертву дітей………………………………………… 9

6. Христос не воскрес………………………………………………………... 10

7. Баптисти негативно налаштовані до православ’я……………………….. 11

8. У баптистів не має таємниць……………………………………………….. 12

9. Баптисти – неопротестанти. ……………………………………………….. 14

10. Баптисти оббирають своїх прихожан…………………………………….. 15

11. Наявність інших міфів……………………………………………………... 16

Заключення……………………………………………………………………... 17

Вступ:

Коротко про баптизм

Баптизм – від грецького слова «βαπτίζω» занурення у воду. Також можна сказати, що це протистанське направлення, яке виникло на початку XVII ст. від пуританства, тобто практика хрещення водним зануренням.

Початок баптизму поклали англійські емігранти – індепенденти в місті Амстердам, вони перейняли у менонітів принцип свідомого хрещення у дорослому віці, і започаткували першу громаду у 1609році. Їхнім лідером став Джон Сміт, який помер у 1612 році. Він розділяв атикальвінистичну позицію свого сучасника Армінія, щодо проблеми спасіння. Людина має сповідувати віру та життя, на основі власного сумління. Державна влада в питання релігії вмішуватися не повинна.

У 1611 році баптисти повертаються до Англії, де публікують Декларацію віри. На чолі громади стає Томас Хелвіс (1550-1616). З часом число послідовників множиться і виникають нові громади. У 1644 та 1689 роках складається перше і друге Лондонське сповідання віри, це і закріпило баптистку доктрину.

Єдиним джерелом віросповідання баптистів є саме Біблія, а єдиним посередником між Богом та людьми – Ісус Христос. Від того хто вступає в цю спільноту, вимагається свідомість вибору, через здорове проголошення свого серця та розуму. Шанування всіляких предметів культу, зображень, категорично відкидається. Хрещення через окроплення поступово змінюється на занурення. Є багато особливостей, одним з них стало введення вільного причастя, допускалися всі християни. Саме причастя проводилося з хлібопереломленням, та чашою це була ніби символічна дія спогадів страждань свого Вчителя. Було прийнято самоврядування, одне з багатьох це незалежність від світських та церковних структур в питаннях віри. Обв*язком кожного баптиста є саме проголошення Слова Божого.

Прихильники схожості отримали назву загальних баптистів. Вагома іх частина у XVII—XVIII ст. укорінилася у Північній Америці. Першу громаду започаткував тут саме Роджерс Вільямс a 1639 році. На території США існувало кілька церков загальних баптистів. В Росії цього ж направлення трималося об’єднання евангельских християн-баптистів.

Одночасно з загальними баптистами і не залежно від них складався рух приватних баптистів. Їх громади стали активно розповсюджуватися з кінця 1630 року. Згідно їхнього вчення, жертва Христа звільняла від гріха лише частину людей, т. б. саме тих хто ще до створення світу був вибраний Богом до спасіння. Належність до вибраних стверджувалось саме через акт духовного народження т. б. сходив Дух Святий на тих хто прийняв хрещення на основі власної віри. По цій причині встановлене закрите причастя, лише для членів баптиської громади. Порядок службової практики « хрещення, хлібопереломленням і др.) і дисципліна підтримується рукопокладення пресвітерів. В усьому іншому сповідуються ті ж самі принципи, що і у загальних баптистів(згідно Баптиському віросповіданню 1689р.). Строгість, твердість та організованість зробили цей рух домінуючим в Баптизмі.

В середині XVII ст. приватні баптисти створюють своє власне об’єднання у Північній Америці. 1684 році виникає громада у Пенсільванії, у 1707 році – Філадельфійська асоціація баптистів – місіонерів і ін. У XVIII ст. баптизм став найбільш сприятливим для ідеології ривайвелизма. У XIX ст. місіонерська діяльність приватних баптистів охопила ряд європейських країн – Германію, Данію, Норвегію, Швецію. Особливо прославився на цьому поприщі проповідник у Росії німецький брат Йоганн Онкен. Другим авторитетним ідеологом баптизму став англійський проповідник Чарльз Сперджен (1834-1892). Він заснував пасторський коледж у Лондоні, займався благодійними програмами, боровся з ліберально-раціоналістичним настроєм у баптизмі.

На рубежі 1850-1860 роках баптизм з’являється на польських землях, також у Прибалтиці, Фінляндії, потім на Україні, на Кавказі, та в Поволжі. Початок баптизму у Росії пов’язаний з хрещенням, котре звершив німецький місіонер Мартин Кальвейт над торговцем та вихідцем з молоканської родини, (Никитой Исаевичем Ворониным) у річці «Куре» двадцятого серпня 1867 року. У 1884 році створюється Союз російських баптистів(діяв до 1935 року).

З 1905 року у Великобританії діє міжнародна організація – Всесвітній союз баптистів. Він став центром по питанням віровчення, організацій, релігійної свободи та ін. Раз у п’ять років скликається Всесвітній конгрес баптистів, проводяться також Всесвітні конференції баптиської молоді. Всього у світі на даний час, по деяким даним приблизно 70 мільйонів баптистів різновидних сповідань. В сучасному світі більшість баптиських громад належать до союзу євангельських християн-баптистів…

Тількино ми мали короткий огляд формального створення баптизму, зараз звернемо нашу увагу, саме на міфи котрі ми чули в минулому та можемо чути і в нашій сучасності, також будемо намагатися скрупульозно розцінювати ці казки, та знищувати їхню хитку основу.

Для сучасних невіруючих людей баптизм асоціюється з асоціальною сектою, котра існує підпільно та зводить до мінімуму контакти з суспільством. Як результат, виникло маса байок та стереотипів, котрі створюють темний відтінок(м’яко кажучи) на людське уявлення, щодо баптизму.

МІФ-перший…

Баптисти вимушені платити примусово десятину.

По-перше варто сказати, що для не оновленого серця, питання віри зрозуміти буде тяжко, і це не можна не враховувати, це все одно, що дати їм матеріали вищої математики без підготовчих елементів (т. б. без зміни їхньої парадигми) – 1-Кор.2:14-15. Повинно в діалозі з опонентом зазначити, що християнство це віра свободи, і дана ця свобода лише для вільних. Не важливо скільки ти даеш, а важливий намір та розположення тебе як творива до свого Творця. А десятина з пожертвою це лише прояв дисципліни свого серця і засіб збереження себе від приземленої, відірваної від вічного, реальності. Це не є законний статус, але прояв великої вдячності нашому Богу за здоров'є, можливість, мир і інше. Щось схоже вчинив отець віри Авраам коли дав десяту частину з усього свого маєтку царю Салиму Мелхиседеку священнику Бога Всевишнього(то був прояв «теофанії» Христа). Зазначте це було ще до появи закону Моісея, тому виправдання, що це повеління старого заповіту, а новий цього не повторює формально, просто втрачає авторитетну силу, бо навіть Павло до Євреїв повторює цю картину (7:1-10). Вдячне серце завжди усвідомлює важливість цього прояву, а протилежні нехай чинять справи духовної вбогості(Обявлення 22:11).Тому скалку яку хтось хоче витягнути з цього є примарною…

Міф-другий

Баптиські сім*ї, як правило багатодітні (п’ять і більше дітей).

Звичайно серед баптистів зустрічаються сім*ї, де більш ніж п’ятеро дітлахів, але це не назвеш правилом, можливо винятком, це десь 2-3 родини на одну церкву. Стереотип про багатодітність, виростає з того факту, що баптисти не є сторонниками контрацепції і не тільки…

Все ж тут потрібно триматися здорової науки, до цього закликав Павло Тимофія, необхідно бути обережним з релігійними відповідями які не мають фунтаментальности у Слові, а лише у нашому емпіризмі ( тут можна говорити і про недосвідченість та про крайність). Єдине, що Біблія забороняє це саме сексуальну стриманість (в межах родини) та всіляку аморальність. У 1-Коринтян 7:3-5, оригінал говорить: « Чоловік задовольняй дружину, жінко задовольняй чоловіка» чоловік не владний над своїм тілом, а жінка, так само не жінка, а чоловік. Чому так? А, щоб диявол вас не спокушав вашою нестриманістю.

Також цей міф включає в себе ще багато казок про нашу сліпоту(фарисейство, егоїзм), в родинній близькості і як результат інтимні страждання, з якими ми живемо десятками років(гарно це питання відкриває Йоганес Раймер). На моє переконання відповідальність про планування родини, в повній мірі лягає на чоловіка та дружину які все мусять узгоджувати з Богом(також можна було сказати зі Словом, але Біблія ці питання не відкриває) і ніякі суб’єктивності не повинні впливати на ці рішення. Звичайно на коственні повеління Бога(т. я. не чини пошкоджень тілу, бо то є храм Божий і т. д.) ми не повинні заплющувати очі намагаючись виправдати власну розбещеність.

Тому і цей міф не є змістовним особливо в наш час (освідченності), я навмисно сказав саме в наш час, бо в минулому, хоча і в теперішньому(в деяких деномінацій) братство в цьому не допрацьовує. Навіть зараз зробивши опитування серед молоді: « де ви дізнались про інтимні відносини?» Більшість скажуть, що на вулиці, або через засоби масової інформації. Мало таких братів та сестер, хто з певністю міг говорити про ці питання відкрито не соромлячись. Це особливо важливо в наш час розвинутої аморальності, мати таку практику(служіння). Тому спілкуючись з сторонниками цього міфу, необхідно завжди розуміти кордони фанатичності в їхньому баченні, щодо цього у баптизмі та берегти здорове християнство, яке мусить вабити, а не відлякувати зацікавлення. І якщо ми зацікавленні, щоб наші родини були духовно та фізично здорові ми все мусимо пускати через сито Божої скрупульозності ( Филипян 4:8) «Наостанку браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, - думайте про це!».

Міф-третій