55. Форми та способи реалізації норм права

Під реалізацією права розуміють реальне, практичне перетворення у життя формально визначених правових приписів через правомірну поведінку суб’єктів права (дії чи бездіяльності) з метою задоволення основних потреб людини, суспільства і держави шляхом використання методів та форм, передбачених законодавством країни.

ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА- ЗОВНІШНЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА

Форми реалізації норм права:

• додержання норм права;

•  виконання;

•  використання;  

• Застосування

СПОСИБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА- ЦЕ СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА, ЩО ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ У КОНКРЕТНІЙ ПОВЕДІНЦІ СУБЄКТІВ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

СПОСОБИ:

- дотримання (пасивна поведінка)

- виконання (активна)

- використання (активна)

- застосування (активна)

Дотримання норм права (норми заборони) —це форма реалізації норм права, яка знаходить свій вираз в узгодженні суб'єктами своєї поведінки з нормами заборонами.

Виконання норм права (норми зобов’язання) це форма їх реалізації, що знаходить свій вираз у діях суб'єктів щодо здійснення зобов'язуючого припису права.

Використання норм права ця форма реалізації норм права полягає у здійсненні тими або іншими суб'єктами повноважень, наданих їм нормами права.

Застосування норм права (правозастосування) —це одна із форм реалізації права, яка має державно-владний організуючий характер компетентних державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів суспільних відносин і направлена на зміну, припинення або виникнення правовідносин шляхом видання індивідуальних актів застосування правових норм в певних формах, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.

Реалізація норм права:

-ПОЗА ПРАВОВИМИ ВІДНОСИНАММИ : АКТИВНІ ДІЇ ; УТРИМАННЯ ВІД ДІЙ, ЗАБОРОНЕНИХ ЗАКОНОМ

- ЧЕРЕЗ ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ : ДОГОВІРНА; АДМІНІСТРАТИВНА

Дотримання забороняючих кримінально-правових норм є первинним в часі та можливе лише до моменту вчинення злочину. Застосування забороняючої кримінально-правової норми є вторинним, оскільки настає у випадку недотримання такої норми.

Ефективність реалізації норм права – це особлива якісна характеристика процесу перетворення правових приписів в життя шляхом реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, яка включає в себе три компоненти:

1. ступінь практичної реалізації правової цілі (результативність);

2. ступінь соціальної корисності отриманих результатів;

3. ступінь досконалості застосованих юридичних засобів.

56, 59 , 60 Застосування права: поняття, ознаки, види

Застосування норм права (правозастосування) —це одна із форм реалізації права, яка має державно-владний організуючий характер компетентних державних органів і уповноважених державою інших суб'єктів суспільних відносин і направлена на зміну, припинення або виникнення правовідносин шляхом видання індивідуальних актів застосування правових норм в певних формах, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.

Дотримання забороняючих кримінально-правових норм є первинним в часі та можливе лише до моменту вчинення злочину. Застосування забороняючої кримінально-правової норми є вторинним, оскільки настає у випадку недотримання такої норми.

Правозастосування є єдиним засобом реалізації державного примусу в процесі правового регулювання.

ВИПАДКИ застосування норм права ( ПІДСТАВИ):

• коли необхідно наділити того чи іншого суб’єкта правами або покласти на нього обов’язки;

• коли існує спір, який підлягає розв’язанню;

• коли необхідно визначити питання юридичної відповідальності.

Ознаки правозастосування:

• це управлінська за характером діяльність

• державно-владний характер

• це організаційна діяльність уповноважених суб’єктів

• полягає в індивідуалізації норм права

• має підзаконний характер

• здійснюється у відповідній процесуальній формі

• на основі норм права, в межах владних повноважень конкретного суб’єкта

• оформлюється юридично у вигляді офіційного документа

АКТ ЗАСТОСУВАННЯ- РІШЕННЯ УПОВНОВАЖЕНОГО ДЕРЖАВНОГО ОРГАНУ(ПОСАДОВОЇ ОСОБИ), ПРИЙНЯТЕ В РЕЗУЛЬТАТІ РОЗГЛЯДУ КОНКРЕТНОЇ ЮРИДИЧНОЇ СПРАВИ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕНЕ МОЖЛИВІСТЮ ДЕРЖАВНОГО ПРИМУСУ

Класифікація правозастосовних актів

• за суб'єктом прийняття

• за галузевою належністю норм, що застосовуються

• за юридичною формою

• за характером правового впливу

• за юридичним значенням

• за характером юридичних наслідків

• за формою зовнішнього виразу

Правозастосовча діяльність органів прокуратури України

це особлива форма діяльності органів прокуратури та їх посадових осіб з підготовки та прийняття владно-розпорядчих та організуючих рішень на основі юридичних фактів щодо конкретних суб'єктів, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.

Відповідно ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» (з врахуванням змін, що відбудуться 01.12.2012 )

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право:

• вносити подання;

• у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування;

• звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Правозастосовчі акти прокурорів:

1) протести, приписи, подання, постанови, вказівка (Згідно чинного Закону України „Про прокуратуру” станом на 29.10.2012 р.

2) основний акт (з врахуванням змін): подання

Подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:

• усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли;

• притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності;

• відшкодування шкоди;

• скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом;

• припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

“Механізм правозастосовчої діяльності органів прокуратури

– це сукупність взаємоузгоджених і взаємопов'язаних засобів правового регулювання, які використовуються органами прокуратури та їх посадовими особами з метою реалізації і функціонування законного, обґрунтованого, доцільного, справедливого, гуманного та об’єктивного застосування правових норм для забезпечення і підтримання суспільного порядку”.

Чинники:

• правозаст носить характер одностор повлевиявлення органу наділеного владними повноваженнями;

• зміт норми не залежить від бажань осіб, яким воно адресовано.

• Категоричність передбаченого актом веління

• Обов’язковість владних рішень виконавцям

• Забезпеч та охорона таких рішень в силу їх громадського та державного примусу.

Стадії: визнач проблеми; визнач юр обставин; застос юр норми.

Підходи до визнач вип. Реаліз- застос: формал. Юрид – застосування є необхідним у таких випадках коли без нього неможливе виникн прав, обов уч правовідносин і не можуть бути реаліз без втручання держави; змістовний: розподіл сусп., майн, чи ін. благ, спір учасників. Результат застосування – виріш певної юр справи – видання інд держ влад. Приписів. Важливий елемент – здійсн реалізація акту застосув.

Ознаки акту застосув: одностор волевиявл, обов характер, індивідуальний акт, офіційний характер – властиві ознаки офіц. Докум.

Класифікація: За суб’єктом прийняття: акти предст орг., глави держави, нагляд органів. За галузевою належн норми застос цив адмін. Норм.

За юр формою: постанови, розпорядження, накази, ухвали подання вироки рішення. За характером правового впливу: регулят охоронні. За змістом: остаточне рішення у справ, допоміжні. За характером індивідуал велінь: ті що управ омочують, забороняють, зобов’язують. За характером насл: правовідновл, правоприпин., правоконст. За формою зовн прояву: акти – документи, акти – дії.