3.1 Механізм державного регулювання ринкової економіки

Економічні потреби та їх задоволення складають основу життєдіяльності будь-якого суспільства, тому першочергова задача держави – обгрунтовано визначити ці потреби, зв’язати їх з ресурсами, які маються і можливі у перспективі, а також створити такий механізм регулювання економічних відношень, котрий в найбільшому ступені забезпечив би ефективне використання ресурсів. Економіка завжди була і не може не бути головним об’єктом політики, так як основу життя будь-якого суспільства складає виробництво життєвих засобів. Політика як концентрований вираз економіки безпосередньо витікає із головної функції держави – формулювати потреби суспільства, забезпечити стабільність його організації і життєдіяльності, а це потребує в першу чергу виявлення назрівших та перспективних економічних задач, бо без ефективноїорганізації економіки життя будь-якого суспільства не може бути стабільним і забезпеченим.

Можливості ринкового механізму саморегулювання не безмежні. Він не в стані гарантувати вирішення всіх соціально-економічних проблем сучасного суспільства. Механізм ринку дозволяє людям задовольнити лише ті проблеми, які виражаються через попит. Але ж є і інші потреби, які ніяк не можна виміряти в грошах і перетворити в попит.

Навіть у стерильній економіці вільного підприємництва (якого до речі немає ні в одній країні) залишаються принаймні три сфери, які не підвласні ринковому механізму. Це екологія, соціальна сфера і сфера колективного користування товарами і послугами (національна оборона, охорона громадського порядку, державне управління, єдина енергетична система, національні мережі комунікацій. Більше того, історичний досвід показує, що чисто ринкове їх регулювання веде до серйозного порушення екологічного балансу суспільства, крайнього загострення соціальних конфліктів, обмеження доступу всіх громадян до суспільних товарів. Зокрема, орієнтація економіки виключно на попит, зумовило те, що ринкові сили протягом століть стимулювали все більше втягнення природних ресурсів у господарський оборот. Це негативно вплинуло на екологічний стан як окремих країн, де особливо інтенсивно розроблялися природні ресурси, так і планети в цілому. Те ж саме можна сказати і про соціальні процеси.

Багатовікова орієнтація економіки на чисто ринковий механізм привела до глибокого майнового розшарування суспільства, породила масове безробіття, зубожіння значної частини населення, що до початку XX ст. до крайніх меж загострило соціальні конфлікти.

Все це свідчить про те, що висока ефективність економічної системи не може бути в сучасних умовах досягнена чисто ринковим механізмом її регулювання. Необхідний додатковий механізм. І таким додатковим механізмом, як показав досвід країн з розвинутими ринковими економіками, має бути державне регулювання зовнішніх ефектів. Таким чином, в екрноміці вільної конкуренції держава виконує принаймні дві функції - регулювання екологічних і соціальних процесів (зовнішніх ефектів) і забезпечення населення суспільними товарами. Якщо добавити ще одну функцію - забезпечення економіки необхідною кількістю грошей (на що ринок не здатний), то отримаємо повний механізм регулювання економіки вільного підприємництва зображеного на рисунку 3.1.1

Pисунок 3.1.1 - Механізм регулювання ринкової економіки

Виділяються в цьому механізмі два провідні блоки - вільний ринок і держава. Економічна діяльність держави полягає в тому, щоб доповнювати ринок, вирішувати ті проблеми, перед якими він пасує.