
- •1.Класифікація вуглецевих сталей.
- •4.Сталь вуглецева конструкційна якісна.
- •5. Сталь вуглецева інструментальна.
- •7. Загальна характеристика чавунів, вплив постійних домішок на процес графітизації чавунів.
- •8. Властивості призначення, хімічний склад та принцип маркування сірих чавунів.
- •9. Властивості, призначення, хімічний склад та принципи маркування високоміцних чавунів.
- •10.Ковкий чавун (Властивості , призначення, маркування , хім... Склад ).
- •11.Леговані сталі (класифікація , принцип маркування ).
- •12.Ресорно –пружинні сталі ( властивості , термообробка, маркування ).
- •13. Відпалювання 1-го роду : (призначення та технологій проведення).
- •14. Підшипникові сталі : (властивості термообробка , маркування).
- •15. Відпалювання 2-го роду : ( призначення , технологія проведення ).
- •16. Загартування : (суть процесу , мета , одержані структури).
- •17. Корозійностійкі хромисті та хромонікелеві сталі (властивості , призначення).
- •18. Нормалізація : (суть процесу , мета , технологія проведення).
- •19. Відпускання: ( Суть процесу , мета , технологія проведення ).
- •20. Цементація : ( загальні відомості , мікроструктура цементованого шару).
18. Нормалізація : (суть процесу , мета , технологія проведення).
Нормалізація
– нагрівання доевтектоїдної сталі вище
температурної лінії
евтектоїдної
вище температурної лінії
і заевтектоїдної вище
на 30- 50С витримування при цій температурі
та охолод. На спокійному повітрі.Під
час нагріву і витрими сталь отримує
аустенітну структуру. Швидкість
охолодження під час нормалізації вища
ніж під час відпалу внаслідок чого
розпадається аустенітна структура при
більш низьких температ. Утворюється
дисперсніша структура евтектоїдну (
тонкий перліт або сорбіт). Нормалізація
зменшує залишкові напруження усуває
сітку вторинного цементиту в заевтектоїдній
сталі підвищує твердість і міцність.
Часто нормалізацію використовують як проміжну термообробку для здрібнення структури перед гартуванням щоб допомогти ся стабільніших властивостей мартенситу.
19. Відпускання: ( Суть процесу , мета , технологія проведення ).
Відпускання
–
це кінцева операція термічної обробки
. Проводиться для того щоб зняти внутрішнє
напруження , знизити твердість , і
підвищити пластичність. Проводять для
загартування деталей які нагрівають
до темпер. Нижче лінії
витримують і проводять охолодження на
повітрі .
Низьке відпускання – нагрівають 150 -250С . Після такого проведення відпускання одержується структура мартенсит який має високу твердість і показник висоу ударну в’язкість.
Середнє відпускання - нагрівають 350-500С. Одержана структура тростит . Відпускання яка поєднує в собі високу границю пружності та витривалості (пружино ресорні сталей застосов.).
Високе відпускання – нагрівають 500-650С в результаті одержуються структура сорбіт відпускання. Добре поєднує показники міцності та пластичності.
20. Цементація : ( загальні відомості , мікроструктура цементованого шару).
Цементація – це процес при якому поверхня сталевого виробу насичується вуглецем. Проводиться з метою збільшення міцності , твердості, при збереженні в’язкого осердя.
Цементація піддаюсь сталі вмістом вуглицю >0,25% після проведення цементації для них призначають загартування і низьке відпускання.
Вміст вуглицю поверх. Шару після цементації буде складати 1%-1,2%.
Товщина поверх. Шару 0,5 – 2,5 мм.
Мікрострук. Після цементації і терм.обробки – це цементит залишковий і мартенсит.
Температура проведення 900-950С
Середовище в якому проводиться цементація назив. – карбюризатором.
Твердий
карбюризатор склад. з деревяного вугілля
75% з нього 25 %
+
.
Газоподібний
карбюризатор використав. Природній газ
→ C
+ 2
.
Мікроструктура цементованого шару. Кількість вуглицю від поверхні до осерді деталі поступово зменшується . Мікростр. Перліт + цементит вторинний поступово перетворюється в перліт а потім ферит + перліт і чим ближче до осердя тим більше в структурі ферита і менше перліта .
Мікростр. Склад. з заевтектоїдної , евтектоїдної , і половини доевтектоїдної зони.
Твердість приблизно 62-64, а осердя зберігає твердість 20.