15. Відпалювання 2-го роду : ( призначення , технологія проведення ).

До відпалювання 2-го роду відносять повне , неповне та ізотермічне відпалювання.

Повне відпалювання призначається менше тільки доевтектоїдної сталі . Для цього їх нагрівають 30-50С вище температурної лінії . Витримують і охолоджують разом з піччю. Призначається для подрібнення зерна, покращення оброблюваності , зняття внутрішніх напружень.

Неповне відпалювання – проводять для евтектоїд них та заевтектоїдних сталей. Для цього їх нагрівають на 30-50С вище температурної лінії . Витримують і охолоджують зі швидкістю 20-60 год. до температури 650-700С. Витримують а потім до охолоджують на повітрі . В результаті такої обробки - зернистий перліт (сфера). Сталі після такої оброби значно краще обробляється різанням врузультаті з проведенням загартування в них не виникають тріщини .

На практиці найчастіше використовують ізотермічне відпалювання. Для цього доевтектоїдну сталь нагрів. На 30 -50С вище лінії . Евтетоїдну і заевтектоїдну 30-50С вище . Витримують а потім швидко охолоджують на 50-100С нижче лінії а потім до охолоджують на повітрі.

16. Загартування : (суть процесу , мета , одержані структури).

Загартування – це операція термічної обробки при якій сталь доевтектоїдну нагрівають на 30-50С вище лінії а евтектоїдну і заевтектоїдну на 30-50С вище лінії .

Витримують і охолоджують зі швидкістью не менше ніж критична ( критична швидкість забезпечує перебудову аустеніту в мартенсит ). Мета загартування є істотне підвищення міцності та твердості .

Доевтектоїдні сталі набувають аустенітну структуру. Заевтектоїдні сталі аустеніт+цементит вторинний. Після витримки і охолодженні доевтектоїдна сталь буде мати мартенсит або мартенсит+залишковий аустеніт. А заевтектоїдна мартенсит+залишковий аустеніт +цементит вторинний.

Ступінчесте загартування – Деталь поміщають в середовище температури – 230-250С , витримують до вирівнювання температури по об’єму деталі але витримка неповинна бути довготривалою щоб аустеніт не розпався на проміжну структуру Беніт ( час витримки вибирають по діаграмі ізотермічного розпаду аустеніт . Після чого проводять до охолодження на повітрі утворюється мартенситна структура.

Ізотермічна загартування - проводиться так само як попереднє , але витримка повинна бути більш довготривалою щоб отримати Бейнітну структуру . Бейніт – має твердість менш ніж у мартенсита але показники пластичної і в’язкості вище.

17. Корозійностійкі хромисті та хромонікелеві сталі (властивості , призначення).

Корозійностійкі є всі хромові сталі , масова частка хрому в яких понад 13%. Хром із залізом утворюють неперервний ряд твердих розчинів . Вуглець знижує корозійну тривкість хромових сталей оскільки він зв’язує частину хрому в оскільки він зв’язує частину хрому в карбід , через що частина хрому в твердому розчинні знижується .

Ці сталі гартують від температури 1000…1100С й відпускають при 700…750С, щоб отримати сорбітну структуру або при 200…250С структура відпущеного мартенситу .

Сталі маро 08Х13 , 12Х13, 20Х13 із сорбітною структурою мають підвищену пластичність і застосовується для виготовлення деталей , що працюють в слабо агресивних середовищах.

Сталі марок 30Х13 і 40Х13 які піддають гартуванню й низькотемпературному виготовляють пружини, карбюраторні голки.

Сталі марок 15Х25Т і 15Х28 частково використовують без термічної обробки для зварюваних деталей.

Титан як сильний карбідоутворювач , запобігає утворенню карбідів хрому і сприяє подрібненню зерна.

Хромонікелеві сталі мають вищу корозійну тривкість і кращі технологічні властивості (зварюваність , оброблюваність тиском) порівняно з хромовими державними сталями. У виробничій сфері найчастіше використовують сталі що мають у своєму складі 18%хрому 9…13%нікелю й обмежану масову частку (0,03…0,12) вуглицю.

Щоб перевести карбідну фазу в твердий розчин необхідно нагріти хромонікелеву сталь до температури 1100-1150С та охолодити її у воді . Тоді фрмується перенасичений твердій розчин вуглицю у легованому аустеніті з високою корозійною тривкістю доброю плпстичностю низькою твердістю і порівнено з невисокою міцністю.