50. До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються:

- відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- відрахування на обов'язкове соціальне страхування;

- відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття);

- відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

- відрахування на інші соціальні заходи.

51. Відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за ставками та у порядку, встановленому Законом України від 26.06.97 р. N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (із змінами та доповненнями).

52. Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:

1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

53. Об'єктом оподаткування для нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:

1) для платників збору, визначених пунктом 52 цих Методичних рекомендацій, - фактичні витрати на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", із змінами та доповненнями), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру. Ставка збору - 32 відсотки від об'єкта оподаткування;

2) для платників збору, визначених пунктом 52 цих Методичних рекомендацій, які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності із статтею 53 Закону України від 05.11.91 р. N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", із змінами та доповненнями (далі - Закон "Про пенсійне забезпечення"), у частині, що перевищує розміри пенсій за вислугу років, обчислені відповідно до частини першої статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Ставка збору - 100 відсотків від об'єкта оподаткування;

3) для платників збору, визначених пунктом 52 цих Методичних рекомендацій, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Ставка збору - 100 відсотків від об'єкта оподаткування;

4) для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства;

5) для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість працюючих інвалідів більше 50 відсотків усіх працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для всіх працюючих цих підприємств.

54. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування здійснюється відповідно до Закону України від 26.06.97 р. N 402/97-ВР "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (із змінами та доповненнями).

55. Платниками збору на обов'язкове соціальне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності, визначені пунктом 52 цих Методичних рекомендацій.

56. Збір на обов'язкове соціальне страхування нараховується на фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ставка збору - 4 відсотки від об'єкта оподаткування.

57. Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається окремо за ставкою 1 відсоток від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників таких підприємств.

58. Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість працюючих інвалідів більше 50 відсотків усіх працюючих, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається за ставкою 1 відсоток від об'єкта оподаткування для всіх працюючих цих підприємств.

59. Відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття здійснюється у відповідності з Законом України від 02.03.2000 р. N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

60. Розміри страхових внесків на випадок безробіття щорічно за поданням Кабінету Міністрів України установлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

Розміри страхових внесків на випадок безробіття установлюються на календарний рік:

для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

61. Страхові внески на індивідуальне страхування та на інші соціальні заходи персоналу підприємства установлюються відповідними законами України з кожного окремого виду страхування.

62. Розміри внесків на обов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно установлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів обов'язкового державного соціального страхування.

63. До елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.

Амортизація - систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

64. Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва, або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Одиницею обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів є інвентарний об'єкт - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися як окремий об'єкт основних засобів.

65. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" для здійснення бухгалтерського обліку основні засоби згруповані в 9 класифікаційних груп:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель;

- будинки, споруди, передавальні пристрої;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади, інвентар (меблі);

- робоча та продуктивна худоба;

- багаторічні насадження;

- інші основні засоби.

Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо є імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

66. Придбані (створені) основні засоби та інші необоротні матеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених на придбання (створення) необоротних активів.

Щодо основних засобів - справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснено обмін активу або сплата зобов'язання у результаті операції між поінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами.

Первинна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

67. Первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів, з урахуванням витрат, наведених у пункті 66 цих Методичних рекомендацій, дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. 

68. Первинною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

69. Первинна вартість об'єкта основних засобів та інших необоротних матеріальних активів може змінюватись (збільшуватися, зменшуватися) у зв'язку з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), його частковою ліквідацією та переоцінкою.

70. Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки. Переоцінка проводиться, якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів та інших необоротних матеріальних активів значно (більше ніж на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

71. Основні засоби (крім землі) є об'єктом амортизації.

Вартість, що амортизується - первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Вартість об'єкта основних засобів, що амортизується, не може перевищувати його первинну (переоцінену) вартість, - вона може бути меншою або дорівнювати їй.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації.

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

При визначенні строку корисного використання об'єкта необхідно ураховувати:

- очікувану потужність або продуктивність;

- очікуваний фізичний (умови та інтенсивність експлуатації) і моральний знос (у результаті технічного прогресу або зміни попиту на продукцію, що виготовляється на конкретному об'єкті основних засобів).

До об'єктів, що найбільше зазнають морального зносу (у зв'язку з чим збільшуються витрати на їх відновлення), застосовуються прискорені методи амортизації. Наприклад, персональні комп'ютери, верстати з числовим програмним керуванням тощо;

- правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта.

У разі зміни очікуваних економічних вигод від використання об'єкта основних засобів строк корисного використання його переглядається.

72. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 рекомендовано нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) за такими методами:

1) прямолінійним, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

При використанні цього методу вартість об'єкта основних засобів списується однаковими частками протягом усього періоду його експлуатації. Це найпоширеніший метод нарахування амортизації основних засобів підприємств і організацій.

Перевагами прямолінійного методу є, передусім, простота розрахунку амортизації, а також можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для аналітичного обліку продукції, яка випускається і реалізується.

Прямолінійний метод зручно використовувати для нарахування амортизації на такі об'єкти основних засобів, як нерухомість.

Недоліки цього методу полягають в тому, що при його застосуванні не враховується моральний знос об'єкта, а також необхідність збільшення затрат на ремонт в останні роки експлуатації основних засобів в порівнянні з першими;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року (або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеню кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первинну вартість.

 

де n - кількість років корисної експлуатації.

Метод зменшення залишкової вартості засновується на тому, що новий об'єкт основних засобів дає велику віддачу на початку терміну експлуатації і тому економічно обгрунтовано нарахування більшої суми амортизації у першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі. Цей метод слід використовувати у випадку, коли передбачається наявність ліквідаційної вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду (або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації) та подвоєної річної норми амортизації. Річна норма визначається діленням 100 на кількість років корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів;

4) кумулятивним, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнту. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років - це сума порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт (наприклад, число років 4, сума чисел років дорівнює: 1 + 2 + 3 + 4 = 10).

Кумулятивний метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення залишкової вартості - є методами прискореної амортизації основних засобів і найбільш принадливими для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, що відноситься на собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об'єктів, коли збільшуються витрати на їх утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів;

5) виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використанням основних засобів.

Виробничий метод нарахування амортизації доцільно застосовувати у разі, коли обсяги виконання робіт (виготовлення продукції та надання послуг) можуть бути визначені достатньо точно. Наприклад: на підприємствах автомобільного транспорту, в гірничодобувних галузях тощо.

У гірничодобувних галузях при амортизації витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, загальний розрахунковий обсяг продукції (видобутку корисних копалин на відповідному родовищі) у натуральних величинах О(з) визначається за формулою:

		Зг х (1 - u)
О(з)	=	-------------,
		1 - p

де Зг - геологічні запаси корисних копалин, затверджені Державною комісією України по запасах корисних копалин (ДКЗ України);

u - коефіцієнт втрати корисних копалин у процесі видобутку;

p - коефіцієнт видобутку некондиційних руд і пустих порід (для нафти і газу цей коефіцієнт дорівнює нулю).

Коефіцієнти "u" і "p" визначаються для кожного родовища і повинні бути науково обгрунтованими. Наукове обгрунтування коефіцієнтів проводиться у проекті на розробку родовища чи під час затвердження ДКЗ України.

Загальний розрахунковий обсяг видобутку корисних копалин дорівнює фактично промисловим (для нафти і газу - початковим видобувним) запасам родовища, обгрунтованим у проекті на його розробку чи під час затвердження запасів ДКЗ України.

Для родовищ, частково розроблених, загальний розрахунковий обсяг видобутку корисних копалин визначається на рівні залишкових запасів родовищ.

73. При розробці декількох видів корисних копалин на одному родовищі одним користувачем надр загальний розрахунковий обсяг видобутку розраховується тільки на основний вид корисних копалин.

У разі розробки декількох видів корисних копалин на одному родовищі різними користувачами надр загальний розрахунковий обсяг видобутку розраховується для кожного користувача надр на його основну корисну копалину.

74. Облік витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, ведеться по кожному окремому родовищу (кар'єру, шахті, свердловині).

75. Місячна сума амортизації об'єкта при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

На підприємствах з сезонним характером виробництва річна сума амортизації нараховується протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

76. Первинна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта. Первинна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

77. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

78. Якщо об'єкт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів знаходиться в оперативній оренді, то у орендаря він обліковується на забалансовому рахунку. Амортизація нараховується за таким об'єктом орендодавцем.

Затрати орендаря на поліпшення об'єкта оперативної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первинно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів і підлягають амортизації.

79. Амортизація об'єкта фінансової оренди нараховується орендарем протягом періоду очікуваного використання активу.

Періодом очікуваного використання об'єкта фінансової оренди є строк корисного використання (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до орендаря) або коротший з двох періодів - строк оренди або строк корисного використання об'єкта фінансової оренди (якщо перехід права власності на об'єкт фінансової оренди після закінчення строку оренди не передбачено).

Затрати орендаря на поліпшення об'єкта фінансової оренди, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первинно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об'єкта фінансової оренди і підлягають амортизації.

80. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання.

У разі зміни передбаченого способу одержання економічних вигод від використання об'єкта метод амортизації переглядається.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця незалежно від фінансових результатів підприємства.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з місяця вибуття об'єкта основних засобів.

81. Підприємства можуть також застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством (податкові методи):

- метод зменшення залишкової вартості.

Відповідно до п. 8.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. N 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації, які визначені п. 8.6 цього Закону, у відсотках до балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду в такому розмірі:

група 1 - 1,25 відсотка; група 2 - 6,25 відсотка; група 3 - 3,75 відсотка;

- метод прискореної амортизації.

Підприємство має право самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних засобів групи 3, що були придбані після набрання чинності цього Закону за такими нормами (у розрахунку на календарний рік):

- 1-й рік експлуатації - 15 відсотків;

- 2-й рік експлуатації - 30 відсотків;

- 3-й рік експлуатації - 20 відсотків;

- 4-й рік експлуатації - 15 відсотків;

- 5-й рік експлуатації - 10 відсотків;

- 6-й рік експлуатації - 5 відсотків;

- 7-й рік експлуатації - 5 відсотків.

Але зазначене рішення не може бути прийняте підприємствами, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на які встановлюються (регулюються) державою або підприємствами, які визнані такими, що займають монопольне становище на ринку.

82. При розрахунку податку на прибуток підприємствам слід керуватися нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме:

- методами та нормами нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів;

- нормами віднесення витрат на капітальний ремонт основних засобів;

- нормами віднесення витрат на поліпшення основних засобів.