- •Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості
- •1. Загальна частина
- •2. Класифікація витрат
- •3. Групування витрат за економічними елементами
- •16. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:
- •17. До складу елемента "Матеріальні витрати" включаються витрати на:
- •19. Придбані (отримані) або вироблені матеріальні цінності відповідно до п(с)бо 9 "Запаси" зараховуються на баланс підприємства за їх первинною вартістю.
- •28. При відпуску матеріальних цінностей у виробництво оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:
- •37. До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються:
- •41. До витрат на виплату основної заробітної плати належать:
- •42. До витрат на виплату додаткової заробітної плати належать:
- •43. Надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством:
- •44. Премії та заохочення робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, у тому числі:
- •45. Гарантійні та компенсаційні виплати:
- •46. Оплата відпусток:
- •47. Оплата іншого невідпрацьованого часу:
- •48. Інші витрати на оплату праці:
- •50. До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються:
- •52. Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:
- •53. Об'єктом оподаткування для нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:
- •83. До інших необоротних матеріальних активів належать:
- •105. До елемента "Інші операційні витрати" належать:
- •106. Витрати на відрядження фізичних осіб.
- •112. Витрати на транспортне обслуговування.
- •115. Витрати на охорону праці.
- •119. Витрати зі страхування ризиків.
- •120. Витрати на гарантійний ремонт, гарантійне обслуговування, або гарантійні заміни та витрати на утримання гарантійних майстерень.
- •121. Витрати на проведення рекламних заходів
- •127. Виграти на сплату експортного (вивізного) мита та митних зборів.
- •130. Плата за землю.
- •131. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
- •132. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
- •133. Збір за спеціальне використання природних ресурсів.
- •134. Збір за спеціальне використання водних ресурсів.
- •135. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.
- •136. Збір за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин.
- •137. Збір за забруднення навколишнього природного середовища.
- •138. Рентна плата за нафту та природний газ власного видобутку.
- •139. Відрахування від плати за транзит природного газу, нафти та аміаку територією України.
- •140. Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.
- •141. Портові збори.
- •144. Збір за парковку автотранспорту.
- •145. Готельний збір.
- •146. Податок з реклами.
- •147. Комунальний податок.
- •148. Збір на право використання місцевої символіки.
- •149. Витрати підприємства, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення.
- •151. Сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними активами.
- •153. Витрати підприємств - суб'єктів валютного ринку.
- •154. Компенсації робітникам (за власний інструмент, особистий транспорт).
- •155. Витрати підприємства, пов'язані з епізодичними та періодичними випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів, встановленими стандартами або технічними умовами.
- •4. Визнання витрат
- •5. Групування витрат виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) за статтями калькуляції
- •167. До статті калькуляції "Сировина та матеріали" включається вартість:
- •173. До статті калькуляції "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій" включається вартість:
- •177. У суднобудівній промисловості в окрему статтю калькуляції виділяються контрагентські поставки і роботи.
- •197. Зворотні відходи оцінюються:
- •207. Для контролю за використанням сировини, матеріалів, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів і палива на виробництві і виявлення відхилень від норм застосовуються такі основні методи:
- •228. До статті калькуляції "Відрахування на соціальне страхування" включаються:
- •234. До статті калькуляції "Витрати на утримання та експлуатацію устаткування" належать:
- •257. До статті калькуляції "Загальновиробничі витрати" належать:
- •1) Витрати на управління виробництвом:
- •7) Витрати на охорону праці:
- •9) Плата за використання та обслуговування засобів сигналізації за надані для виробничих потреб послуги телефонного зв'язку.
- •10) Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, безпосередньо пов'язані з виробничим процесом і кількістю продукції, що випускається:
- •11) Місцеві податки і збори:
- •258. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.
- •262. Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється в такому порядку:
- •268. До статті калькуляції "Втрати від браку" належать:
- •275. Собівартість внутрішнього поправного браку включає:
- •292. Попутна продукція оцінюється:
- •6. Особливості формування собівартості продукції при використанні давальницької сировини
- •7. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво
- •328. Відрахування на соціальні заходи.
- •8. Складання планової (нормативної) калькуляції
- •9. Методи обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції
- •382. Розрахунок фактичної собівартості при попередільному методі виконується у такому порядку:
- •10. Облік у допоміжних (підсобних) виробництвах, цехах
- •11. Облік незавершеного виробництва
- •12. Зведений облік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартості продукції
- •13. Витрати, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)
- •3) Витрати на обслуговування виробничого процесу:
- •1) Витрати на утримання підрозділів підприємства, що пов'язані зі збутом продукції:
- •2) Витрати на утримання, ремонт та експлуатацію основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів, пов'язаних зі збутом продукції:
- •3) Витрати, пов'язані з транспортуванням, перевалкою та страхуванням готової продукції:
- •4) Витрати, пов'язані з забезпеченням правил техніки безпеки та охорони праці:
- •5) Фактичні витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування продукції або гарантійні заміни проданих товарів, якщо на підприємстві не створювався резервний фонд:
- •6) Витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів та на дослідження ринку (маркетингу) стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються підприємством:
- •7) Витрати на зберігання, навантаження, розвантажування й пакування продукції:
- •8) Податки та збори встановлені законодавством України:
- •9) Інші витрати, пов'язані із збутом продукції.
- •14. Визначення ціни та рентабельності виробництва продукції
- •Номенклатура статей витрат на утримання та експлуатацію устаткування
- •Номенклатура статей загальновиробничих витрат
- •Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат
- •Номенклатура статей інших виробничих витрат
- •Перелік попутної продукції в окремих галузях промисловості
- •Зведений кошторис витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)
- •Перелік основних калькуляційних одиниць
- •Калькуляційні одиниці для цехів допоміжних виробництв
- •Відомість зведеного обліку витрат на виробництво за 20__ p.
- •Калькуляція
- •Калькуляція
- •Перелік документів нормативно-законодавчої бази
382. Розрахунок фактичної собівартості при попередільному методі виконується у такому порядку:
- складається виробничий звіт.
При складанні виробничого звіту за методом ФІФО вважається, що з усієї кількості зразків готової продукції, виробництво яких було завершено протягом звітного періоду (в одному переділі виробництва), першими були виготовлені зразки, які на початок звітного періоду знаходились у процесі виробництва, а потім ті зразки, виробництво яких було розпочато і завершено протягом цього звітного періоду, тобто з усієї кількості зразків, виробництво яких було завершено на кінець звітного періоду, спочатку були виготовлені ті зразки, виробництво яких було розпочато у минулому звітному періоді, а потім ті, виробництво яких було розпочато у поточному звітному періоді;
- визначається кількість зразків продукції, виробництво яких було розпочато і завершено протягом звітного місяця, за методом ФІФО за формулою:
A = B - C,
де A - кількість зразків продукції, виробництво яких було розпочато і завершено протягом поточного звітного періоду;
B - загальна кількість зразків продукції, виробництво яких було завершено протягом поточного звітного періоду;
C - кількість зразків продукції, які знаходились у незавершеному виробництві на початок поточного звітного періоду;
- визначається еквівалент кількості зразків готової продукції (ЕКЗГП) за формулою:
ЕКЗГП = А1 х Ф1 + В1 + С1 х Ф2,
де А1 - кількість зразків продукції у виробництві на початок звітного періоду;
Ф1 - фракція, яка була завершена у поточному звітному періоді;
В1 - кількість зразків продукції, виробництво яких було розпочато і закінчено протягом звітного періоду;
С1 - кількість зразків продукції у виробництві на кінець звітного періоду;
Ф2 - ступінь завершеності цих зразків (С1).
Еквівалент кількості зразків готової продукції використовується для оцінки продукції з різними ступенями завершеності і відображає понесені фактичні витрати на виробництво продукції з різними ступенями завершеності за звітний період, умовно переведені у витрати, які необхідно здійснити для виготовлення певної кількості зразків готової продукції зі ступенем завершеності 100 відсотків за даний звітний період.
Для визначення ступеня завершеності продукції, яка знаходиться у процесі виробництва, необхідно звертати увагу на особливості технологічного процесу. В залежності від цього витрати на виробництво переносяться на собівартість продукції або на початку технологічного процесу, або рівномірно протягом усього технологічного процесу;
- розраховується собівартість еквівалента зразка готової продукції (за методом ФІФО) шляхом ділення фактичних виробничих витрат на еквівалент кількості зразків готової продукції.
Собівартість еквівалента зразка готової продукції розраховується відносно трьох видів виробничих витрат: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці та соціальних заходів; загальновиробничих витрат.
383. За методом ФІФО у першій частині виробничого звіту визначається собівартість еквівалента зразка готової продукції, а у другій - розподіляються усі виробничі витрати між зразками продукції.
384. Для визначення фактичної собівартості усієї продукції, яка була випущена з виробництва, з урахуванням тих зразків, виробництво яких було розпочато у минулому місяці, а також з урахуванням того факту, що ціни на однакові матеріали у минулому і поточному місяцях можуть бути різними, проводять розподіл усіх фактичних витрат, які складаються з вартості незавершеного виробництва на початок поточного місяця, та витрат, які були понесені у поточному місяці, між зразками продукції, які були передані у наступну фазу переробки, та зразками, які залишаються у процесі виробництва на кінець поточного місяця.
385. Вартість продукції, яка була випущена з виробництва (передана у інший переділ), визначається як добуток кількості зразків такої продукції та собівартості еквівалента зразка готової продукції, а вартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду - як добуток еквівалента кількості зразків готової продукції відносно незавершеного виробництва на кінець місяця та собівартості еквівалента зразка готової продукції.
386. Для визначення собівартості одиниці готової продукції при багатопередільному методі обліку витрат на виробництво, крім методу ФІФО, використовується метод середньозваженої собівартості (за відсутністю залишків незавершеного виробництва на кінець місяця).
Собівартість еквівалента зразка готової продукції, визначена за методом середньозваженої собівартості, дорівнює сумі вартості незавершеного виробництва на початок звітного періоду та витрат звітного періоду, поділеній на суму еквівалента кількості зразків готової продукції у незавершеному виробництві на початок звітного періоду та еквівалента кількості зразків готової продукції, які були виготовлені протягом звітного періоду.
Вартість продукції, яка була випущена з виробництва (передана у інший переділ), визначається як добуток кількості зразків такої продукції та собівартості еквівалента зразка готової продукції.
387. При обліку й калькулюванні однорідної продукції або послуг допоміжних виробництв, що не мають незавершеного виробництва, застосовується однопередільний метод, або так званий простий.
Суть цього методу обліку витрат на виробництво полягає у тому, що шляхом ділення вартості усіх виробничих витрат (прямих і непрямих), які були понесені на підприємстві протягом звітного періоду, на загальну кількість виробів (загальний випуск) готової продукції, яка була виготовлена протягом звітного періоду, визначається вартість одного виробу або вартість одиниці продукції.
388. У разі застосування попередільного методу використовуються елементи нормативного методу - систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від діючих (поточних) норм, а також виявлення зміни цих норм. Відхилення фактичних витрат від діючих (поточних) норм (понаднормові виробничі витрати) відносяться до собівартості реалізованої продукції відповідно до пункту 11 П(С)БО 16.
У первинних документах та в оперативній звітності (за зміну, добу, декаду тощо) відображаються не тільки фактичні витрати сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, технологічного палива, енергії тощо, але й витрати їх за нормами або згідно із заснованими на них виробничими завданнями (рецептурами, сумішами, регламентами). Використання елементів нормативного методу обліку забезпечує своєчасне виявлення економії або додаткових витрат за рахунок відступів від встановленого технологічного процесу, змін складу витрачених сировини, напівфабрикатів і матеріалів, асортименту випущеної продукції, її сортності тощо.