257. До статті калькуляції "Загальновиробничі витрати" належать:

1) Витрати на управління виробництвом:

- на утримання працівників апарату управління виробництвом (цехами, дільницями тощо);

- на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць у межах норм, передбачених законодавством (без готельного збору);

- на придбання спеціалізованої літератури для інформаційного забезпечення виробничої діяльності цеху, дільниці тощо;

- на сплату послуг за участь у семінарах, що провадяться з метою підвищення професійного рівня робітників, зайнятих виробництвом продукції (робіт, послуг), які перебувають у трудових відносинах з підприємством;

2) амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

3) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

4) сума сплачених орендарем платежів за користування наданими в оперативний лізинг (оренду) основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами та нематеріальними активами загальновиробничого призначення;

5) витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності та інших експлуатаційних властивостей у ході виробничого процесу;

6) витрати на обслуговування виробничого процесу:

а) на забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом, пристроями та іншими засобами і предметами праці;

б) на транспортне обслуговування, яке включає витрати на утримання та експлуатацію автотранспорту загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

в) на утримання та експлуатацію, технічний огляд і технічне обслуговування основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення, у тому числі взятих у тимчасове користування за угодами оперативного лізингу (оренди);

г) на проведення ремонтів, які здійснюються для підтримання в робочому стані та одержання первинно очікуваних економічних вигод від використання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;

д) витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції (робіт, послуг);

е) на утримання загальновиробничого персоналу, зайнятого обслуговуванням виробничого процесу;

7) Витрати на охорону праці:

а) на забезпечення правил техніки безпеки праці, охорони праці, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю виробництв, цехів у встановленому законодавством порядку;

б) на проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (на протязі трудової діяльності) медичних оглядів робітників, зайнятих на тяжких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці (відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів та робіт, для виконання яких є обов'язковими медичні огляди робітників), або таких, де існує необхідність у професійному відборі (обов'язковий первинний та періодичний профілактичний наркологічний огляд), а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб у віці до 21 року;

в) на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні їм для виконання професійних обов'язків, та іншими засобами індивідуального захисту, милом та іншими миючими засобами, знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням відповідно до переліку та норм, встановлених чинними нормативно-правовими актами, або на відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією.

Безкоштовна видача за встановленими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, миючих та знешкоджувальних засобів працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням, або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, передбачена статтею 163 КЗпП України та статтею 10 Закону України від 14.10.92 р. N 2694-XII "Про охорону праці", із змінами та доповненнями (далі - Закон "Про охорону праці"), і регламентується Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96 р. N 170. Дане Положення регулює загальні питання забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, а норми їх видачі установлюються окремими галузевими Типовими нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття, інших засобів індивідуального захисту, затвердженими в 1998 р. Міністерством праці і соціальної політики України спільно з Комітетом з нагляду за охороною праці України (далі - Типові норми) для працівників:

- харчової промисловості - наказ від 10.06.98 р. N 115;

- м'ясної й молочної промисловості - наказ від 10.06.98 р. N 116;

- деяких професій працівників підприємств нафтової, газової, нафтопереробної і нафтохімічної промисловості (тимчасові) - наказ N 193;

- автомобільного транспорту - наказ від 20.10.98 р. N 207.

Типові норми поширюються на всі підприємства і організації відповідних галузей незалежно від форми власності. Засоби індивідуального захисту видаються працівникам згідно з нормами та термінами їх служби.

Витрати на зазначені засоби індивідуального захисту в межах установлених норм, а також витрати, пов'язані з їх доглядом, чисткою, пранням, відносяться на витрати виробництва.

Засоби індивідуального захисту, видані понад установлені норми, відносяться до наднормативних виробничих витрат.

Всі перелічені Типові норми носять галузевий характер, за винятком останніх, які поширюються на працівників наскрізних професій не тільки автотранспортних, а й інших підприємств будь-яких форм власності і видів діяльності, до складу яких входять транспортні підрозділи.

Стосовно інших галузей промисловості, то Типові норми для них українським законодавством поки що не встановлені, тому при віднесенні витрат на спецодяг, спецвзуття та ін. їм належить керуватись діючими на цей час нормативними актами.

Необхідність безкоштовного забезпечення спецхарчуванням окремих категорій працівників, зайнятих на роботах із шкідливими, особливо шкідливими та важкими умовами праці, передбачена статтею 166 КЗпП України та статтею 9 Закону "Про охорону праці", але нормативних актів України стосовно цього питання не прийнято, тому слід керуватись діючими на цей час нормативними актами.

Вартість спецхарчування в межах установлених норм відноситься на собівартість продукції за умови видачі його тим категоріям працівників, які обумовлені нормативними документами.

Згідно із статтею 9 Закону "Про охорону праці" при роз'їзному характері роботи працівникові, який має право на безкоштовне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому продуктами харчування, виплачується компенсація на придбання зазначених продуктів у межах затверджених норм. Умови виплати компенсації повинні бути передбачені у колективному договорі;

8) витрати на пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну та сторожову охорону) цеху, дільниці;