5 Листопада 1906 був підписаний указ "Про скасування деяких обмежень у правах сільських обивателів та інших осіб колишніх податних станів".

Волосяні суди були збережені, але їх діяльність була дещо обмежена - вони не могли карати селян за провини, не передбачені Статутом про покарання, що накладаються мировими суддями. Значною мірою були збережені і права земських начальників щодо сільських товариств, сільського та волосного управління.

Революція 1905-1907 р. показала неспроможність ставки самодержавства на патріархальність, царські ілюзії селянства.

В основі аграрного законодавства Столипіна лежав Указ від 9 листопада 1906 р. "Про доповнення деяких постанов чинного закону, що стосується селянського землеволодіння та землевпорядкування", за яким кожен член громади отримував право вимагати надання земельного наділу в приватну власність.

Столипінська реформа значно прискорила процес розшарування селянства і привела до збільшення бідноти, наймитів. Разорявшиеся селяни йшли в місто і поповнювали ряди робітників.

Важливу роль грав Селянський банк, який видавав суди на покупку землі і бути посередником при продажі землі помісного дворянства.

Ще Столипінська реформа пропонувала переселення селян на схід, на нові землі, вільні від поміщицького землеволодіння. Це повинно було зменшити земельний голод в центрі Росії, послабити протиріччя між селянством і дворянами. Але уряд не підготувалося до здійснення заходів з переселення. У результаті багато селян розорилися і повернулися назад. Бажана мета досягнута не була.

Село і після столипінської реформи залишилася "такий же задавленою гнітом, експлуатацією, убогістю, безправ'ям, як при кріпосному праві".

Столипінська реформа призвела до посилення класових протиріч у країні, поглибила і розширила основу для зміцнення союзу робітничого класу і трудящого селянства.

Робочий клас героїчною боротьбою в період революції домігся у царського уряду права на об'єднання у профспілки. Профспілки могли переслідувати лише цілі економічної боротьби: поліпшення умов праці, узгодження економічних інтересів.

Заборонялося створення профспілок службовцями урядових установ. Заборонялося об'єднання декількох товариств в один союз. За порушення встановлених правил була визначена кримінальна відповідальність. Вже до кінця 1906 р. налічувалося 652 професійних суспільства. Під керівництвом більшовиків профспілки брали активну участь у політичній боротьбі робітничого класу.

У роки першої російської революції пролетаріат домігся невеликого поліпшення становища робітничого класу. Була збільшена заробітна плата, на деяких підприємствах зменшені штрафи. Але в наступні роки реакції ці завоювання були ліквідовані.

3 Зміни в державному ладі Російської імперії

Перша російська революція змусила царський уряд піти на деякі зміни державного ладу. У лютому 1905 р. Микола II оголосив про розробку проекту закону про притягнення обраних від населення осіб до участі "в попередній розробці та обговоренні законодавчих припущень".

У серпні 1905 р. були прийняті Маніфест про заснування Державної Думи 8; установа Державної Думи та Положення про вибори до Державної Думи.

За цим законам Державна Дума була представницьким органом, що обирається на 5 років на основі цензового і станового виборчого права, нерівного і непрямого, при усуненні від виборів багатьох категорій населення: осіб молодше 25 років, жінок, військовослужбовців, учнів, бродячих інородців, неосілих народів.

Вибори проходили за трьома куріям: повітових землевласників, міських виборців і селян. Вибори були багатоступеневими. Цензовая система позбавляла виборчих прав робітників, наймитів, дрібну і середню буржуазію, інтелігенцію.

Державна Дума мала право законодавчої ініціативи, виключаючи Основні закони держави, право обговорення державного бюджету. Вона повністю залежала від імператора і могла бути розпущена достроково.

Загальний страйк в жовтні 1905 р. змусила царя видати маніфест від 17 жовтня 1905р. "Про вдосконалення державного порядку", який обіцяв дати населенню недоторканість особи, свободу совісті, слова, надати виборчі права тим класам населення, позбавленим виборчих прав; розширити права Думи, надати Думі право контролю за виконавчими органами держави.